Билет 26

1. Заповніть таблицю «Психоаналіз».

2. Знайдіть зайве: Дерріда, Ліотар, Дельоз, Руссо, Барт, Бодрійяр, Ніцше. Відповідь поясніть.

Зайві Руссо і Ніцше, адже усі інші – постмодерністи.

3. Які показники слід вважати критеріями соціального прогресу? Чому?

Складною проблемою є критерій громадського прогресу, тобто критерій виділення ідеального суспільного устрою. Більшість учених вважають, що ознакою прогресу суспільства є розширення реальної свободи громадян, вирішення проблеми поєднання соціальної рівності і ефективності громадського виробництва, поліпшення матеріальних умов свого життя. Більшість тих, що жили ще в XVIII ст. леліяли мрію про земний рай, в якому були б реалізовані не лише матеріальні, але і економічні, політичні, духовні потреби. У цьому раї мали бути відсутніми війни і експлуатація, бідність і злочини, торжествувати свобода, рівність, братерство, щастя людей. Віра в безмежні можливості перетворення суспільством природи, що знайшла віддзеркалення в соціалістичних, ліберальних, соціал-демократичних теоріях громадського прогресу, була поставлена під сумнів екологічною кризою, що вибухнула, і небезпекою загибелі людства.

Деякі учені пропонують в якості інтеграційного критерію громадського прогресу рівень гуманізації суспільства, тобто положення в нім особи: міра її економічного, політичного звільнення; рівень задоволення її матеріальних і духовних потреб; стан її психофізичного і соціального здоров'я. Вже доведено, що рівень матеріального споживання розвинених країн неможливо досягти в інших країнах, і від цієї ідеї треба відмовитися. У багатьох країнах світу люди щасливі при характерній для них тривалості життя, наприклад аборигени Африки і Америки. Уявлення про якість життя і умови щастя людей абсолютно різні в Японії, Індії, Німеччині, Чечні та ін. Нав'язувати усім народам західноєвропейське розуміння критерію громадського прогресу безрозсудно, його не приймуть інші народи.

Виходячи із сказаного, критерієм громадського розвитку в III тисячолітті має сенс рахувати виживання людства в умовах екологічної кризи, що поглиблюється. Виходячи з цього критерію і має бути створений глобальний проект загальнолюдського перевлаштування, що включає і тактику соціальних інженерій приватних рішень.

4. У чому полягає світоглядна функція філософії?

Світоглядна функція полягає у тому, що, опановуючи філософію, людина відтворює певний погляд на світ. Характер її уявлень про світ сприяє визначенню певної мети. Їх узагальнення створює загальний життєвий план, формує ідеали людини. Світогляд не може бути лише сумою знань. У світогляді відбувається певне ставлення до світу. Світогляд має спрямовувати поведінку, діяльність людини у сфері практики і в пізнанні.

5. Які витоки має мораль? Як співвідносяться мораль і релігія?

Мораль – система поглядів і уявлень, норм та оцінок, які регулюють моральну поведінку людей. Це особлива форма суспільної свідомості та вид суспільних відносин, який виявляється в сукупності особливих цінностей і способів нормативного регулювання життєдіяльності людей у суспільстві.

Мораль не з'являється раптом одразу ж у «готовому», сучасному вигляді. Вона пройшла доволі довгий, складний шлях розвитку від найпримітивніших норм та уявлень до найвищих спрямувань сучасних проповідників святості, непорочності. Моральні принципи своїми коренями йдуть в найглибшу давнину, в самі основи людського буття. Початковими серед них можна вважати визнання людського життя найвищою цінністю, основа чого лежить ще в тваринному світі, де представники одного й того ж виду, як правило, не знищують один одного. І якщо цінність життя є найвищим принципом, то логічною є поява норм-принципів – «не убий»; поважай батьків, котрі дали тобі життя; «не кради», бо це прирікає людину на голодну смерть; поважай працю як необхідну умову життя.

З релігійними поглядами на природу, виникнення моралі багато в чому пересікаються погляди представників об'єктивного ідеалізму (Платона, Гегеля). Ще одним напрямом пошуку витоків моралі умовно можна назвати натуралістичним, тому що воно так або інакше виводить мораль із природи людини і з попередньої еволюції тваринного світу.

Проблема співвідношення моралі і релігії, цих двох форм суспільної свідомості, має важливе значення в етиці, оскільки вона безпосередньо зв'язана з питанням про критерій моральності. Релігійний погляд на мораль виходить з того, що віра в Бога дає єдино можливе обґрунтування «високих» моральних принципів, які нібито протилежні «низьким» якостям людини і громадського життя, що потонули у гріху. З цієї точки зору єдиним джерелом морального початку в людині є Бог, котрий створив людину «за своїм образом і подобою» і дав їй моральні заповіді. На користь релігійного обґрунтування моральності звичайно висуваються наступні доводи:

по-перше, людина по своїй природі прагне до задоволення егоїстичних інтересів і тому не здатна сама виробити моральні поняття;

по-друге, тому що в суспільному житті чеснота не завжди винагороджується, а вада часто не наказується і тріумфує, тому виконання людьми вимог моральності може забезпечити тільки їхня віра в існування загробного життя, у пекло і рай, де здійснюється справедлива відплата за чесноти і вади, лише страх перед «страшним судом»;

по-третє, усі найбільш відомі вимоги моральності вперше були сформульовані в рамках релігійного вчення, і тому, навіть якщо не вірити в Бога, то мовляв визнати ту позитивну роль, котру зіграла релігія у розвитку моральної свідомості людства.

Широке розповсюдження отримали й різні направлення, котрі так або інакше підкреслювали соціальну природу моралі. Соціологічний підхід до моралі вже був відомий мислителям античності. Особливо активно його відстоювали марксисти.