Студопедия

Главная страница Случайная страница

Разделы сайта

АвтомобилиАстрономияБиологияГеографияДом и садДругие языкиДругоеИнформатикаИсторияКультураЛитератураЛогикаМатематикаМедицинаМеталлургияМеханикаОбразованиеОхрана трудаПедагогикаПолитикаПравоПсихологияРелигияРиторикаСоциологияСпортСтроительствоТехнологияТуризмФизикаФилософияФинансыХимияЧерчениеЭкологияЭкономикаЭлектроника






Зміст теми. Устрій, оснащення та організація роботи рентгенотерапевтичного кабінету здійснюється на підставі законодавчих актів норм радіаційної безпеки (НРБУ) та






Устрій, оснащення та організація роботи рентгенотерапевтичного кабінету здійснюється на підставі законодавчих актів норм радіаційної безпеки (НРБУ) та основних санітарних правил (ОСП).

Типовий рентгенотерапевтичний кабінет складається із: процедурної кімнати (площею не менше 24 м2 і пультової (площа 10 м2). Приточно-витяжна вентиляція повинна забезпечувати трикратний обмін повітря протягом години.

Двері, підлога, стіни і стеля цих приміщень повинні забезпечувати захист від рентгенівського випромінювання основних і суміжних кімнат. Нагляд за хворими здійснюється через захисне скло (скло зі свинцем) і повинно знаходитись в стороні від напряму пучка випромінювання. Вікна в процедурній кімнаті повинні мати захисні металеві жалюзі.

З метою захисту медичного персоналу від дії іонізуючого випромінювання проводиться дозиметричний контроль робочого місця та індивідуальний дозиметричний контроль.

Рентгенотерапія є одним із методів дистанційної променевої терапії. Рентгенотерапія поділяється на близько- і далеко дистанційну залежно від відстані джерела випромінювання до поверхні шкіри (ВДШ):

– близькодистанційна (ВДШ – від 1, 5 см до 25 см)

– далекодистанційна (ВДШ – від 30 см до 2м)

 

 

 

Рис. 1. Рентгенотерапевтичний апарат РУМ -17

Джерелом випромінювання у рентгенотерапевтичних апаратах є рентгенівська трубка. Рентгенівська трубка являє собою герметичну вакуумну колбу з впаяними електродами – катодною ниткою і анодною пластинкою, яка генерує рентгенівське випромінювання і може працювати при напрузі від
15 до 60 кВ (при близькодистанційній рентгенотерапії) та від 100 до 250 кВ (при далекодистанційній).

 
 

Рис.2 Схема будови рентгенівської трубки

 

Пучок рентгенівського випромінювання містить фотони з різною енергією, що зумовлює їх різну проникаючу здатність. Для створення однорідного пучка випромінювання (зменшення кількості фотонів з низькою енергією) і придання більшої однорідності пучку використовують фільтри.

Фільтри – це алюмінієві або мідні пластини різної товщини. Для відсікання більшої частини низькоенергетичних фотонів використовують пластини більшої товщини і щільності. В рентгенотерапевтичних установках застосовують стандартний набір фільтрів з алюмінію і міді.

 
 

Рис.3. Набір фільтрів для ренгентерапевтичного апарату

 

Рентгенівська трубка поміщена у захисний кожух з вихідним отвором, на якому розміщують змінні тубуси різних розмірів. Тубус служить для формування поля опромінення і дозволяє фіксувати потрібну відстань від джерела випромінювання до поверхні тіла.

 

 

 
 

 

Рис.4. Набір тубусів для далекодистанційного рентгентерапевтичного апарату

 

Для проведення близькодистанційного методу рентгенотерапії використовують апарат РУМ-7, який має має рентгенівську трубку з боковим отвором, закритим берилієвим диском товщиною 1мм і працює із змінними алюмінієвими фільтрами товщиною 0, 1; 0, 5; 1; 2, 5 мм. Тубуси в апараті мають круглу, овальну, прямокутну та квадратну форми, що дозволяє опромінювати патологічне вогнище площею до 25 см2. ВДШ при близькодистанційній рентгенотерапії становить від 1, 5 до 25 см.

 

 
 

Рис.5. Набір тубусів для близькодистанційного зовнішнього опромінення

 

Цей метод застосовується при лікуванні патологічного вогнища, розташованого на глибині до 0, 5-0, 7 см від поверхні шкіри. В зону опромінення включається не менше 0, 5 см оточуючих здорових тканин.

Різновидністю близькодистанційної рентгенотерапії є ультрам’яка(промені Буккі), яка генерується при напрузі від 10 до 20 кВ. Проникаюча здатність променів Буккі у тканинах (шкірі, слизових оболонках) не перевищує 1, 5 мм. Ці промені застосовують при лікуванні поверхнево розташованих запальних процесів, дерматитів, гіперкератозу, блефаритів, коньюктивітів.

Для проведення далекодистанційного методу рентгенотерапії використовують апарати: РУМ-11, РУМ-13, РУМ-17.

Залежно від розташування патологічного вогнища далекодистанційна рентгенотерапія поділяється на: поверхневу, напівглибоку, глибоку.

Поверхнева – генерується при напрузі U = 100-120 кВ, фільтр Al – 3 мм і використовується при розташуванні патологічного вогнища на глибині до 1 см від поверхні шкіри.

Напівглибока генерується при напрузі U = 140-160 кВ, фільтр Al – 3 мм + 0, 5 мм Сu і використовується при розташуванні патологічного вогнища на глибині до 3 см від поверхні шкіри.

Глибока – генерується при напрузі U = 180-230 кВ, фільтр Al – 5мм +
1мм Сu і використовується при розташуванні патологічного вогнища на глибині до 5 см від поверхні шкіри.

Змінюючи напругу на рентгенівській трубці можна генерувати випромінювання різної проникаючої здатності. Розміри тубуса залежать від величини патологічного вогнища з включенням в зону опромінення не менше
1 см здорових тканин. Тубуси мають квадратно-прямокутну форму, розмірами від 4х4см до 12х16см. При проведенні поверхневої рентгенотерапії відстань від джерела випромінювання до поверхні шкіри (ВДШ) становить 30 см, а при напівглибокій і глибокій рентгенотерапії – 40–50 см.

Після клініко-рентгенологічного обстеження, лікування хворих повинно проводитися комплексно із врахуванням основних принципів променевої терапії:

– променеве лікування повинно проводитись в найближчі строки після встановлення діагнозу (для злоякісних пухлин необхідне морфологічне підтвердження);

– підведення оптимальної дози опромінення до патологічного вогнища при мінімальному опроміненні навколишніх здорових органів і тканин;

– променева терапія є методом вибору для лікування непухлинних захворювань при неефективності інших методів лікування або при перевазі опромінення перед іншими методами;

– променева терапія непухлинних процесів повинна обмежено застосовуватись у дітей, підлітків і вагітних жінок;

– променева терапія повинна проводитись з використанням оптимальних доз і способів опромінення;

– паралельно з опроміненням повинно використовуватися комплексне лікування для підвищення реактивності організму.

Рентгенотерапія застосовується при лікуванні злоякісних захворювань шкіри, підшкірної клітковини, м’яких тканин, слизових оболонок, метастазів пухлини у кістки, лімфатичні вузли, тобто вогнищ розташованих на глибині до 5 см від поверхні шкіри.

Однак, рентгенотерапія являється єдиним променевим методом, який застосовується для лікування непухлинних захворювань. Показанням для застосування цього методу лікування являються наступні групи захворювань:

І. Запальні процеси, в тому числі гнійні патологічні процеси хірургічного профілю:

– фурункули обличчя, шиї, карбункули, флегмони, абсцеси, гідраденіт, рожисте запалення, панарицій, остеомієліт, післяпологовий мастит, тромбофлебіт, парапроктит;

– післяопераційні ускладнення: анастомозит, запальний післяопераційний інфільтрат, нориці різної локалізаціїї, в’ялогранулюючі рани;

ІІ. Дегенеративно-дистрофічні захворювання кістково-суглобового апарату: деформуючий артроз, спонділоартроз, остеохондроз, бурсити, тендовагініти, епіконділіти.

ІІІ. Запальні і гіперпластичні захворювання периферичної нервової системи: неврити, невралгії, плексити, радикуліти, сирингомієлія.

ІY. Хронічні дерматози і захворювання шкіри: локальна (немікробна) екзема, нейродерміт, сверблячі дерматози, локальні форми грибкових уражень шкіри волосяної частини голови і обличчя.

Ефект променевого лікування залежить від вибору разової (РОД) та сумарної (СОД) осередкових доз. Вибір величини осередкової дози при різних захворюваннях зумовлений перебігом запального процесу: чим гостріший процес, тим величина РОД і СОД менша. В залежності від гостроти процесу РОД складає від 0, 15 Грей (Гр) до 1 Гр, при СОД – від 1Гр до 10 Гр. Ритм опромінення (розподіл дози у часі) залежить від характеру перебігу і фази розвитку патологічного процесу. При лікуванні гострих запальних процесів опромінення проводиться від 1 до 3 разів на тиждень. При лікуванні хронічних процесів опромінення, як правило, проводиться через день.

Повторний курс опромінення можна проводити не раніш, ніж через 6 місяців після закінчення останнього опромінення, якщо воно було достатньо ефективним.

Променева терапія злоякісних пухлин при проведені рентгенотерапії супроводжується місцевими променевими реакціями. Променеві реакції – це зміни, які виникають в органах і тканинах на фоні опромінення або через 2 –3 тижні після лікування і, як правило, проходять самостійно. До місцевих відносяться променеві реакції, які виникають в місці дії іонізуючого випромінювання. До них слід віднести:

– зміни шкіри (еритема, сухий та вологий дерматити);

– зміни слизових оболонок (набряк і гіперемія, сухий епідерміт, ороговіння);

– зміни внутрішніх органів (ларингіти, езофагіти, пульмоніти, ректити, цистити, ентероколіти).

Під час проведення променевої терапії, для зменшення проявів місцевих променевих реакцій на шкірі і слизових оболонках систематично проводяться профілактичні заходи. З цією метою застосовують індиферентні жири чи жирові розчини. Для профілактики шкірних проявів застосовують метилурацилову 10 % мазь або мазь етонію; для зменшення променевих реакцій на слизових оболонках – кісточкову олію, суміш оливкової та обліпихової олії, слизові відвари, настої лікарських трав (ромашки, шалфею).

Під час променевого лікування місця опромінення не повинні мати механічних ушкоджень чи подразнень, не рекомендується використовувати гормональні та подразнюючі середники.

Внаслідок перевищення толерантної дози на 30-50 % на місці опромінення виникають променеві ушкодження. Розрізняють ранні ушкодження, які розвиваються в процесі променевого лікування або протягом 3-х місяців після завершення опромінення та пізні, що виникають після закінчення променевого лікування через 3-и і більше місяців.

При перевищенні сумарних доз опромінення спостерігається порушення регенерації шкіри, що проявляється десквамацією епітелію, ерозіями, некрозом – наслідком яких є виникнення променевої виразки. Попередниками променевих ушкоджень на слизових оболонках є плівчастий та зливний радіоепітеліїт. При повторних курсах променевої терапії і великих сумарних поглинутих дозах спостерігається атрофія слизових оболонок, розвиток телеангіектазій. В пізні терміни після опромінення можуть розвиватися променеві виразки. При виявленні променевих ушкоджень лікування хворих проводиться у спеціалізованих медичних закладах.

Матеріали для самоконтролю:

А. Завдання для самоконтролю:

 

1. Фізико-технічні умови проведення далекодистанційної рентгенотерапії (відстань від джерела випромінювання, напруга, сила струму, тубуси, фільтри).

2. Фізико-технічні умови проведення рентгенотерапії раку шкіри (відстань від джерела випромінювання, напруга, сила струму, тубуси, фільтри).

3. Які особливості лікування непухлинних захворювань на відміну від злоякісних пухлин?

4. Перерахуйте абсолютні протипоказання до проведення курсу опромінення.

5. Перерахуйте місцеві променеві реакції, які виникають при проведенні рентгенотерапії.

Б. Задачі для самоконтролю:

1. Що являється джерелом рентгенівського випромінювання?

А) радіоактивні ізотопи

Б) рентгенівська трубка

В) нейтрони

Г) протони

Д) електорони

2. Вкажіть передракові захворювання шкіри:

А) папіломи

Б) хвороба Бовена

В) псоріаз

Г) нейродерміт

Д) мікробна екзема

3. Які фільтри використовують у рентгенотерапевтичних апаратах?

А) алюмінієві

Б) мідні

В) свинцеві

Г) стальні

Д) вольфрамові

4. У рентгенотерапії тубуси призначені для:

А) придання більшої однорідності пучку випромінювання

Б) формування поля опромінення

В) збільшення проникаючої здатності променів у тканини

Г) закріплення кожуха рентгенівської трубки

Д) фокусування променів

5. Принципи вибору вогнищевої дози для лікування непухлинних процесів:

А) чим гостріший процес, тим менша разова і сумарна дози

Б) чим гостріший процес, тим разова доза менша, а сумарна більша

В) чим гостріший процес, тим разова доза більша, а сумарна менша

Г) разова і сумарна дози не залежать від гостроти процесу

Д) чим гостріший процес, тим більша разова і сумарна дози

 

Література:

Основна:

1. Вибрані лекції з радіонуклідн6ої діагностики та променевої терапії за ред. Проф. А.П.Лазара. „Нова книга”, Вінниця.2006. 197с.

2. Милько В.И., Лазарь А.Ф., Назимок Н.Ф. Медицинская радиология. – Киев. – 1979. – С.172–179, 195–200, 230–232, 246–266.

3. Линденбратен Л.Д., Лясс Ф.М. Медицинская радиология. – М.: Медицина, 1986. – С. 242–247, 261–266, 332–335, 355–362.

4. Линденбратен Л.Д., Королюк И.П. Медицинская радиология. - М.: Медицина.- 2000. – С. 661-664.

 

Додаткова:

1. Клиническая рентгенрадиология (руководство). Т.5. Под ред. Г.А. Зедгенидзе. – М.: Медицина, 1985.– С.16–20, 114–123.

2. Дударев А.Л., Кишковский А.Н. Методические рекомендации по лучевой терапии неопухолевых заболеваний. – Ленинград. – 1989.

3. ОСПУ-2000.

4. НРБУ 1998.

 

 






© 2023 :: MyLektsii.ru :: Мои Лекции
Все материалы представленные на сайте исключительно с целью ознакомления читателями и не преследуют коммерческих целей или нарушение авторских прав.
Копирование текстов разрешено только с указанием индексируемой ссылки на источник.