Рак шийки матки.

Рак шийки матки займає в структурі онкопатології одне з провідних місць. Найчастіше зустрічається у жінок віком від 35 до 65 років. Розвивається рак шийки матки з епітелію каналу шийки матки (у 90% хворих рак плоскоклітинний, рідше зустрічається аденокарцинома, світлоклітинний рак). Зонами регіонарного метастазування є зовнішні і внутрішні здухвинні, сакральні і парааортальні, пахові лімфатичні вузли, вузли параметральної клітковини, а також можлива контактна імплантація пухлини у піхву і інші поруч розташовані органи тазу.

При раку шийки матки застосовують наступні методи лікування:

· у випадку внутрішньоепітеліального раку (стадія 0) – хірургічне втручання (здійснюється розширена екстирпація матки з придатками, тазовою клітковиною і лімфатичними вузлами);

· при раку шийки матки І стадії проводять комбіноване лікування (хірургічне втручання і дистанційна променева терапія);

· при раку шийки матки ІІ-ІІІ стадій проводять поєднано-променеву терапію (дистанційна та внутрішньопорожнинна гамма-терапія).

Внутрішньопорожнинна гамма-терапія спрямована на оптимальне опромінення первинної пухлини, в тому числі при розповсюдженні пухлини на нижній сегмент тіла матки або на вагінальну частину шийки матки, на медіальні відділи параметральної клітковини. Розрахунок доз при поєднано-променевій терапії раку шийки матки проводиться з визначення рівня опромінення у двох умовних точках: т.А, розміщеній на 2 см вище бокового склепіння вагіни і на 2 см латеральніше серединної осі цервікального каналу, і в т.В, яка знаходиться на тому ж рівні і віддалена від осі матки на 5 см, тобто відповідає пристінковому відділу тазу (регіонарні шляхи лімфогенного метастазування). Доза в т.А характеризує опромінення первинного пухлинного вогнища, доза в т.В – латеральних відділів параметральної клітковини і лімфовузлів бокових стінок малого тазу. Сеанси внутрішньопорожнинної гамма-терапії проводяться 1-2 рази на тиждень разовою осередковою дозою 5-10 Гр, сумарні осередкові дози складають 40-50 Гр.

Рис. 5. Схема розміщення розрахункових точок мало­го тазу (А і В).

Дистанційну променеву терапію в загальному комплексі лікування розглядають як фактор променевої дії на первинне вогнище, параметральну клітковину та лімфатичні вузли малого тазу. Для дистанційного опромінення застосовують гальмівне опромінення з енергією 6-25 МеВ або гамма-випромінювання ⁶⁰Со. На першому етапі дистанційної променевої терапії проводиться гомогенне опромінення малого тазу з двох зустрічних фігурних полів розміром 14-16х14-16 см. Сумарна осередкова доза на першому етапі опромінення складає 20-30 Гр (т.ОАВ). На другому етапі лікування опромінення проводиться з двох здухвинних і двох сакральних полів розміром 7х16 см, розміщених на 2-3 см латеральніше серединної лінії. Пучок випромінювання направляють перпендикулярно до горизонтальної площини. Опромінення проводиться щоденно, крім днів, коли проводиться внутрішньопорожнинне опромінення. Сумарні дозі від далекодистанційної і внутрішньопорожнинної гамма-терапії при ІІ стадії складають: в тт. А – 75-80 Гр, тт. В – 50-55 Гр; при ІІІ стадії – 80-85 Гр і 55-60 Гр відповідно. При цих умовах відсоток п’ятирічного безрецидивного перебігу захворювання при ІІ стадії складає 70-75%, при ІІІ стадіїї – 60-65%.

Опромінення первинного вогнища Опромінення первинного вогнища Опромінення первинного

і шляхів лімфовідтоку шляхом дистанційного внутрішньопорожнинним методом вогнища і шляхів лімфовідтоку

променевої терапії поднано-променевим методом

Матеріали для самоконтролю:

А. Завдання для самоконтролю:

1. Перерахуйте, які методи відносяться до контактних методів опромінювання.

2. Які особливості розподілу дози при застосуванні контактних методів променевої терапії?

3. Показання до застосування аплікаційного методу променевої терапії.

4. Показання до застосування внутрішньопорожнинного методу променевої терапії.

5. Показання до застосування внутрішньотканинного методу променевої терапії.

6. Показання до застосування методу тропного накопичення радіоактивних препаратів.

7. Використання ¹³¹J для лікування пухлинних та непухлинних процесів щитоподібної залози.

8. Виберіть метод лікування множинних метастазів у кістки.

9. Який метод лікування застосовують при раку шийки матки 3-ї стадії?

10. На що спрямована внутрішньопорожнинна гамма-терапія при лікуванні раку шийки матки?

Б. Задачі для самоконтролю:

1. Який метод променевої терапії застосовується для лікування раку

стравоходу?

А) рентгенотерапія

Б) метод тропного накопичення радіофармпрепаратів

В) внутрішньопорожнинний

Г) аплікаційний

Д) швидкі електрони

2. При яких пухлинах можна поєднувати далекодистанційну гамма-

терапію з внутрішньопорожнинною?

А) рак легень

Б) рак молочної залози

В) рак шийки матки

Г) рак шкіри

Д) остеосаркома стгна

3. При яких пухлинах застосовують аплікаційний метод лікування?

А) рак стравоходу

Б) рак легень

В) рак шкіри

Г) рак шлунку

Д) рак щийки матки

4. Які джерела випромінювання застосовують для лікування

патологічного вогнища, з інфільтрацією до 1 см від поверхні шкіри?

А) гамма – терапія

Б) протони

В) бета – терапія

Г) нейтрони

Д) фотони енергією 25 МеВ

5. Який метод лікування застосовують при 3-й стадії раку шийки матки?

А) хірургічний

Б) внутрішньотканинний

В) поєднанно – променевий

Г) метод рентгенотерапії

Д) комбінований

Література:

Основна:

1. Вибрані лекції з радіонуклідн6ої діагностики та променевої терапії за ред. Проф.. А.П.Лазара. „Нова книга”, Вінниця.2006. 197с.

2. Милько В.И., Лазарь А.Ф., Назимок Н.Ф. Медицинская радиология. – Киев. – 1979. – С.40 –47, 200–216, 240–2242.

3. Линденбратен Л.Д., Лясс Ф.М. Медицинская радиология. – М.: Медицина, 1986. – С. 269–277, 347–350.

4. Линденбратен Л.Д., Королюк И.П. Медицинская радиология. - М.: Медицина.- 2000. – С. 643-647.

Додаткова:

1. Клиническая рентгенрадиология (руководство). Т.5. Под ред.
Г.А. Зедгенидзе. – М.: Медицина, 1985.

2. Козлова А. В. Лучевая терапия злокачественных опухолей. - М., 1976.

3. Переслегин И. А., Саркисян Ю. Х. Клиническая радиология.– М., 1973.

4. Лучевая терапия злокачественных опухолей под редакцией Е. С. Киселевой. – М., 1996.

5. Руководство комбинированного и комплексного лечения больных со злокачественными опухолями. – М.,: Медицина, 1989.