Історія виникнення глобальної комунікаційної системи інтернет

Наприкінці 60-х – на початку 70-х років минулого століття Агентство перспективних розробок Міністерства оборони США створило комп’ютерну мережу, яка об’єднала всі наукові центри країни (в основному університети), для забезпечення обміну інформацією і її збереження на випадок ядерної війни. Було розроблено технологію зв’язку між мережею й комп’ютером за допомогою протоколів, яка використовується й понині. Поступово комп’ютерна мережа охопила всі вузи США, до неї приєдналися приватні інформаційні й поштові системи, різні гуманітарні й комерційні служби.

На початку 90-х років в Європейському центрі ядерних досліджень в Женеві Тім Бернес Лі розробив технологію “всесвітньої павутини” (World Wide Wed = WWW). До цієї “павутини” ввійшли організації різних країн, і інтернет став міжнародною глобальною комп’ютерною мережею.

Інтернет – це глобальна соціально-комп’ютерна мережа, яка призначена для задоволення особистих і колективних комунікаційних потреб за рахунок використання телекомунікаційних технологій.

Сьогодні інтернет має близько 30 мільйонів абонентів у більш ніж 180 країнах світу. Щомісяця розмір мережі збільшується на 5–7 %. Перше місце за кількістю користувачів інтернету посідають США, друге місце – Китай, третє – Японія, четверте – Німеччина, п’яте – Великобританія.

Всесвітня павутина WWW є інформаційно-пошуковою системою, яка складається з таких елементів:

· інформаційні ресурси у вигляді Web-сторінок, які являють собою адресовані машинозчитуючі документи, що містять текст, графічну інформацію й посилання на інші документи; система посилань створює гіпертекст, який полегшує інформаційний пошук;

· сайти – сукупність сторінок, що належать приватній особі або підприємству; сайти мають свої адреси; на одному сервері можуть розміщуватися декілька сайтів; каталоги й файли – засоби організації інформаційних ресурсів;

· інформаційно-пошукові мови словникового й класифікаційного рівня, які забезпечують пошук інформації за ключовими словами й індексами (російськомовні “Рамблер”, “Апорт”, “Індекс”, “Ау”; англомовні Altavista, Info-seek та ін.);

· логічні операції, які використовуються під час пошуку з допомогою операторів І, АБО, НІ, розширеної пошукової зони шляхом відкидання закінчень і суфіксів;

· технічні засоби реалізації у вигляді серверів з розміщеними на них сайтами й сторінками та засобами зв’язку;

· програмне забезпечення, яке містить протоколи, що регулюють обмін інформацією між комп’ютерами, систему адрес комп’ютерів, сайтів, документів, сторінок, гіпертекстові мови для опису змісту документів, спеціальні програми, які забезпечують рух в мережі (браузери та ін.).

Інтернет – не тільки інформаційно-пошукова система, адже вона вирішує не властиві ІПС функції, створює віртуальні клуби за інтересами. Для цього використовуються телеконференції, чати.

В інтернеті розповсюджується безліч документів, що стосуються функціонування мережі й роботи в ній користувачів, а так ж документів з різних сфер життя: науки, культури, економіки.

Інтернет використовується в освітніх програмах, системі охорони здоров’я, бібліотеках, музеях, працевлаштуванні, громадських ініціативах. Так, наприклад, в системі освіти великого поширення набуває дистанційне навчання, суть якого полягає в замінюванні фізичного переміщення студентів до джерела знань, віртуальним переміщенням знань до студентів. Особливого поширення набуває дистанційне навчання студентів – заочників.

За допомогою баз даних інтернету, де зібрано всі дані про компанії, вакансії, вимоги до претендентів полегшується працевлаштування людей. В інтернеті немає єдиного пункту або підсистеми реєстрації, контакт здійснюється з постачальником послуг, що надає доступ до мережі через місцевий комп’ютер.