Забруднення гідросфери.

Гідросфера, яка є сукупністю усіх вод на Землі, виконує чотири дуже важливі екологічні функції:

а) є найважливішою мінеральною сировиною, головним природним ре­
сурсом споживання;

б) є основним інструментом у механізмі здійснення взаємозв'язків усіх
процесів у екосистемах;

в) є головним агентом-переносником глобальних біоенергетичних еколо­
гічних циклів;

г) є основною складовою частиною всіх живих організмів.

Вода придатна до пиття регламентується ГОСТом 2874 - 82, який виді­ляє три групи показників, що визначають її якість: властивості води, хіміч­ний склад води, епідемічну безпеку води.

Гідросфера забруднюється внаслідок:

- скиду забруднених стічних вод промисловими, сільськогосподарськими виробництвами та населеними пунктами;

- викиду шкідливих речовин під час аварій та катастроф;

- міграції небезпечних речовин у водне середовище з грунту та атмосфери.

Фізичне забруднення - збільшення нерозчинних часток (глина, пісок, мул), внаслідок чого зменшується прозорість води, погіршуються умови рос­ту та розвитку водоростей, риб та інших водних організмів.

Хімічне забруднення - забруднення води сполуками неорганічного та органічного походження (особливої шкоди завдають нафтопродукти, пести­циди, токсичні речовини, поверхнево-активні речовини). Посилення шкідли­вої дії відбувається за рахунок кумулятивного ефекту.

Біологічне забруднення - забруднення стоками, що містять велику кі­лькість мікроорганізмів, особливо небезпечним є забруднення хвороботвор­ними мікроорганізмами.

Теплове забруднення - скидання у водойми теплих вод після охоло­дження виробничих процесів. Вода з температурою вище 26°С пригнічує розвиток більшості водних організмів.

Антропогенне теплове забруднення біосфери в загальному масштабі незначне і не наносить відчутної шкоди природі. В деяких випадках теплову енергію використовують для обігріву ставків, що сприяє збільшенню виро­щування риби.

Виробничі стічні води - це використані підприємством води, що підля­гають обов'язковій очистці від шкідливих домішок перед скидом.

Виробничі стічні води бувають: умовно чисті та брудні.

Брудні стічні води повинні поступати в спеціальні відстійники де вони очищаються. Для очистки стічних вод необхідно спеціальні очисні споруди та використання складних технологічних процесів.

Очищення стічних вод - видалення або руйнування забруднювачів, які в них містяться та знищення шкідливих мікроорганізмів.

Наслідки забруднення гідросфери:

Зменшення кількості чистої прісної води.

Порушення життєдіяльності живих організмів водойм.

Вимирання окремих видів організмів.

Порушення ланцюгів живлення у біоценозах.

Вплив забруднення гідросфери на людину:

Поширення інфекційних захворювань.

Споживання небезпечних для здоров'я речовин разом з питною водою, рибою та іншими морепродуктами.

Збільшення фінансових витрат на очистку води для споживання. * Проблема екологічно-безпечного для здоров'я людей відпочинку біля водоймищ.

Забруднення та руйнування літосфери:

Вплив забруднення літосфери на людину:

Споживання забруднених харчових продуктів.

Збільшення алергічних хвороб.

Непрямі наслідки через вплив на атмосферу.

Наслідки забруднення та руйнування літосфери:

Зменшення території, що вкрита рослинністю.

Зменшення площі лісів.

Зниження родючості ґрунтів та опустелювання.

Погіршення умов росту та розвитку рослинного світу.

Міграція небезпечних речовин в гідросферу.

Накопичення небезпечних речовин в біологічних ланцюгах живлення.

Енергетичне забруднення оточуючого середовища:

Електромагнітні поля високої частоти діють на функціональний стан нервової та серцево-судинної систем.

Іонізуюче радіоактивне випромінювання викликає променеву хворобу, що характеризується зміною функціонування центральної нервової системи, крові та кровотворних органів, залоз внутрішньої секреції, тощо.

До енергетичного забруднення відноситься також шум, вібрація, ульт­развук та інфразвук. Найбільш небезпечними з них є ультра- та інфразвук. Інфразвук може впливати на зміну настрою, психічний стан людини. Ультра­звук викликає зміни фізіологічних процесів в організмі. Особливістю біль­шості видів енергетичного забруднення є необхідність в спеціальному техні­чному обладнанні для його виявлення.

Проблема енергетичного забруднення набуває все більшого масштабу, що пов'язано з бурхливим розвитком техніки.

Освоєння природного простору людиною призводить до того, що лю­дина, втручаючись до кругообігу речовини та енергії в біосфері, порушує функціонування механізмів підтримки динамічної рівноваги між її складови­ми частинами. Якщо на ранніх етапах існування суспільства природа була здатною справлятись з цими порушеннями, то з наростанням обсягу знань людства, а разом з тим і сукупної продуктивної сили, їй стає все тяжче роби­ти це без серйозних наслідків для існування самої біосфери. Біосфера почала швидко втрачати здатність до відтворення своїх основних функцій, вона «не встигає» переробляти результати людської діяльності. Людина створила ба-

гато таких речовин, які не існували в природі до неї і для яких вона не виро­била способів та механізмів утилізації. Перед людством постала реальна за­гроза деструкції механізмів підтримки та відновлення основних функціона­льних характеристик біосфери. Локальні екологічні катастрофи зливаються в єдине ціле. Глобальна екологічна криза, викликана людською діяльністю, за­грожує перерости у глобальну екологічну катастрофу, коли процеси руйну­вання природи матимуть незворотний характер. Збереження умов біологічно­го існування людини залежить саме від того, що й породило їй загрозу - від особливості людського способу буття.

Засоби і заходи, спрямовані на запобігання негативної дії джерел не­безпеки класифікуються на:

а). Організаційні заходи:

- формування і проведення на території України єдиної державної політи­ки у цій сфері;

- формування нормативно-правових актів з питань захисту навколишнього середовища і забезпечення їх виконання;

- розробка, прийняття і забезпечення виконання науково-технічних про­грам, спрямованих на запобігання небезпечному забрудненню навколишньо­го середовища;

- визначення порядку дії державного обліку випадків забруднювачів;

- визначення порядку розробки і затвердження технічних нормативів ви­кидів забруднювачів, а також видів об'єктів, для яких вони розробляються;

- визначення порядку розробки і затвердження гранично допустимих ви­кидів забруднювачів;

- встановлення порядку визначення і стягнення платні за викиди забруд­нюючих речовин;

- здійснення контролю за охороною навколишнього середовища.

б). Заходи на транспорті, що дають можливість запобігти негативній дії на забруднення атмосфери, належать:

- удосконалення двигунів внутрішнього згоряння;

- підвищення якості автомобільних бензинів;

- використання нейтралізаторів, що встановлюються у вихлопних трактах автомобілів - каталітичні фільтри, які зменшують токсичність викидів у 10 разів. У відпрацьованих газах рівень CO зменшується на 80%; СН - на 70%; N0 - на 50%;

- використання автомобілів на газі. Викиди канцерогенів зменшуються у 100 разів;

- перехід на водневе паливо;

- розробка і використання електромобілів;

- використання альтернативних видів палива;

- організація автомобільного руху в містах з метою поліпшення екологіч­ного стану;

- впровадження автоматизованої системи управління транспортом;

- встановлення порядку обмежень, зупинок і припинення діяльності об'єк­тів, які забруднюють атмосферу;

- встановлення порядку функціонування системи моніторингу;

- зменшення кількості ТЕС за рахунок введення в дію більш потужних, за­безпечених ефективними системами очищення та утилізації газових і пило­вих відходів;

- заміна вугілля і мазуту на ТЕС екологічно чистішим газовим паливом.

в). Проектні та інші рішення захисту атмосфери:

- утворення санітарно-захисних зон навколо промислових підприємств (для різних класів небезпек повинні встановлюватися санітарно-захістні зо­ни: для 1 класу - 1000 м; для 2 класу - 500 м; для 3 класу - 300 м; для 4 класу - 100 м; для 5 класу - 50 м);

- проектування засобів очищення;

- проектування і реалізація безвідхідних і маловідходних виробництв;

- здійснення контролю за охороною атмосфери;

- збільшення обсягів озеленення міст і селищ;

- використання під час будівництва звукопоглинаючих матеріалів;

- ізоляція джерел шуму кожухами, ковпаками, застосування пристроїв, які зменшують шуми та інше.

г). Охорона водоймищ та морів:

- раціональне розміщення, проектування, будівництво, реконструкція і
введення в експлуатацію господарчих та інших об'єктів, які впливають на
стан водних об'єктів;

- розробка схем охорони вод;

- басейнові узгодження;

- розвиток стандартів у сфері охорони і раціонального використання вод;

- екстенсивне водовикористання;

- запобігання забрудненням водоймищ та морів нафтою;

- охорона малих річок;

- очищення побутових і промислових стічних вод;

- безстічне виробництво;

- державний контроль за використанням і охороною водних об'єктів;

- моніторинг водних об'єктів;

- охорона морських берегових вод;

- охорона вод при розвідуванні і добуванні копалин;

- контроль за станом забруднення морських вод.

д). Охорона і раціональне використання земельних ресурсів та інше ґрунтується на впровадженні Державного земельного кадастру, а також:

- ґрунтозахисної системи землеробства;

- моніторингу земель;

- контролю за забрудненням ґрунтів тощо.

є). Спеціальні заходи і засоби запобігання забрудненню середовища:

- очисні споруди;

- уловлювачі викидів в атмосферу;

- заводи з переробки сміття та залишків життєдіяльності людини;

- енергозберігаючі технології;

- використання маловідхідних технологій;

- виробництво біогазу тощо.