Студопедия

Главная страница Случайная страница

КАТЕГОРИИ:

АвтомобилиАстрономияБиологияГеографияДом и садДругие языкиДругоеИнформатикаИсторияКультураЛитератураЛогикаМатематикаМедицинаМеталлургияМеханикаОбразованиеОхрана трудаПедагогикаПолитикаПравоПсихологияРелигияРиторикаСоциологияСпортСтроительствоТехнологияТуризмФизикаФилософияФинансыХимияЧерчениеЭкологияЭкономикаЭлектроника






Чи можуть ті самі чинники належати і до політичних ризиків, і до форс-мажорних обставин?




1. Не можуть;

2. Можуть.

35) Соціальне законодавство є елементом:

1. Політико-правового середовища;

2. Соціально-культурного середовища;

3. І соціально-культурного, і політико-правового середо­вища.

36) Сучасною стратегією мінімізації політичного ризику для ТНК є:

1. мінімізація інвестицій і місцевої власності;

2. створення СП;

3. гарантії сторони, що приймає;

4. вертикальна інтеграція;

5. збільшення ринкової влади.

 

37) До стратегій зменшення політичного ризику належать:

1. Прямі зарубіжні інвестиції;

2. Маркетингове дослідження;

3. Вертикальна інтеграція.

 

38) Якщо країна характеризується високими обмеженнями в бізнесі і середнім рівнем політичної стабільності, то на мат­риці оцінки політико-правового середовища вона потрапить у таку зону:

1. Несприятливу;

2. Сприятливу;

3. Нейтральну.

 

39) Якщо країна характеризується низькими обмеженнями в бізнесі і середнім рівнем політичної стабільності, то на мат­риці оцінки політико-правового середовища вона потрапить у таку зону:

1. Несприятливу;

2. Сприятливу;

3. Нейтральну.

40) Якщо країна характеризується високими обмеженнями у бізнесі і низьким рівнем політичної стабільності, то на мат­риці оцінки політико-правового середовища вона потрапить у таку зону:

1. Несприятливу;

2. Сприятливу;

3. Нейтральну.

 

41) Велика група нетарифних обмежень, зумовлених дією національних промислових стандартів, систем вимірювання й інспекції товарів, вимогами техніки безпеки, санітарно-ветеринарними нормами, правилами пакування й маркування товарів – це:

1. Технічні бар’єри.

2.Правові бар’єри.

3. Світові бар’єри.

Тема 3. Міжнародні маркетингові дослідження. Тема 4. Сегментація світового ринку (тест 3)

1. Стадіями міжнародного маркетингового дослідження є:

1. Збирання даних, аналіз, впровадження.

2. Визначення вимог до інформації, збирання даних, впровадження результатів.

3. Визначення вимог до інформації, збирання даних, аналіз, впровадження.

4. Інвентаризація наявного банку даних, збирання додаткової інформації, аналіз, синтез.

 

2. Яка із стадій міжнародного маркетингового дослідження є, як правило, найвитратнішою (за умов проведення сторонньою організацією):

1. Ідентифікація цілей.

2. Збирання інформації.

3. Аналіз.

4. Надання результатів.

 

3. Існують такі типи міжнародних маркетингових досліджень:

1. Моніторинг.

2. Попереднє та спеціальне дослідження.

3. Тест.

4. Правильні відповіді 2 і 3.

 

4. Первинні дані у міжнародних маркетингових дослідженнях – це:

1. Дані про виробничу та маркетингову діяльність компанії за певний період.



2. Інформація, що вже відображена на будь-яких носіях.

3. Інформація, що зібрана уперше для конкретної мети.

 

5. Попереднє маркетингове дослідження – це:

1. Отримання та аналіз інформації загального характеру щодо бізнес-середовища цільової країни.

2. Дослідження, метою якого є визначення рівня потенційної прибутковості діяльності фірми на цільовому чи цільових ринках.

3. Дослідження, яке передує проведенню поглибленого маркетингового дослідження.

6. Який з наступних економічних показників розраховується та аналізується першим у разі проведення попереднього маркетингового дослідження:

1. Потенційна та реальна місткість ринку.

2. Собівартість.

3. Прибуток.

4. Обсяг продажу.

7. Результатом попереднього маркетингового дослідження зарубіжного ринку є:

1. Точні дані щодо місткості ринку, можливих обсягів продажу, товарообігу та прибутку.

2. Приблизні дані щодо місткості ринку, можливих обсягів продажу, товарообігу та прибутку.

3. Варіанти можливого прибутку залежно від місткості ринку та можливих обсягів продажу.

 

8. Національне виробництво товару плюс імпорт мінус експорт – це формула:

1. Зовнішньоторговельного обігу.

2. Потенційної місткості закордонного ринку.

3. Реальної місткості закордонного ринку.

4. Експортної квоти.

 

9. Розробка прогнозу подальшого розвитку ринку є частиною:

1. Спеціальних досліджень.

2. Попередніх досліджень.

3. Тесту.

4. Поглиблених досліджень.

10. Правові норми, вимоги та обмеження, що суттєво можуть вплинути на управлінське рішення щодо доцільності або напрямів діяльності на цьому ринку є:



1. Частиною поглибленого дослідження.

2. Спеціальним дослідженням.

3. Або частиною поглибленого дослідження, або предметом спеціального дослідження.

4. Предметом попереднього дослідження.

11. Польові дослідження у міжнародному маркетингу можуть проводитися:

1.Під час міжнародних виставок або ярмарків, зарубіжних відряджень.

2.Шляхом аналізу друкованих джерел інформації.

3. Шляхом пошуку даних в Інтернет.

 

12. Необхідність контролю за привабливістю сегменту у разі поглиблення присутності фірми на іноземному ринку:

1. Зростає.

2. Зменшується.

3. Не змінюється.

 

13. Умовами ефективної сегментації є:

1. Перспективність, прибутковість, доступ-ність, можливість моніторингу параметрів сегменту і наявність суттєвих відмінностей між споживачами.

2. Великий розмір сегменту, його доступність, можливість моніторингу меж сегмента і наявність суттєвих відмінностей між споживачами.

3. Незмінність сегменту, його доступність, можливість моніторингу меж сегмента та його прибутковість.

14. У міжнародному маркетингу під доступністю сегмента розуміють:

1. Наявність відповідних каналів розподілу.

2. Розгалужену систему каналів розподілу.

3.Можливість отримання релевантної інформації про сегмент.

 

15. Основним недоліком міжнародної сегментації, що ґрунтується на ідентифікації груп країн із попитом на схожі товари, є:

1. Виділення груп однорідних країн, а не покупців.

2. Невеликий розмір сегменту у кожній країні.

3. Необхідність адаптації стратегії продажу та комунікацій.

 

16. При кластерному підході до макросегментації у міжнародному маркетингу використовують такі критерії:

1. Ризик, рівень конкуренції, рівень економ-мічного розвитку.

2. Ринковий потенціал країни, ризик, власні конкурентні переваги.

3. Ринковий потенціал країни, ризик, рівень конкуренції.

17. Для сегментації ринку товарів промислового призначення не використовують такі ознаки:

1. Персоніфіковані.

2. Психографічні.

3. Організаційно-економічні.

4. Географічні.

18. Ідентифікації груп країн із попитом на схожі товари – це:

1. Макросегментація.

2. Мікросегментація.

 

19. Існування у кожній країні груп споживачів з однаковими характеристиками є необхідною умовою сегментації за методом:

1. Ідентифікації груп країн за попитом на схожі товари.

2. Ідентифікації сегментів, що існують у всіх або в багатьох країнах.

3. Вихід з одним й тим самим товаром на різні сегменти у різних країнах.

20. Процес сегментації світового ринку поділяється на такі стадії:

1. Вибір критерію сегментації, виділення груп споживачів, визначення розміру сегмента, прогноз можливої частки ринку, оцінка ефективності сегмента та остаточний його вибір.

2. Вибір країни, виділення груп споживачів, оцінка ефективності сегмента.

3. Макросегментація, мікросегментація, пере-вірка відповідності сегмента умовам ефективності сегментації.

4. Вибір критерію сегментації, вибір країни, виділення груп споживачів, оцінка ефективності сегмента.

 

21. Фірма виділяє багато сегментів на світовому ринку якщо:

1. Її цілі короткострокові.

2. Є довгострокова зацікавленість у торгівлі.

3. Вона орієнтована на зовнішню торгівлю.

22. Фірма виділяє кілька сегментів на світовому ринку, якщо її метою є:

1. Встановлення довгострокових зв’язків із світовим ринком.

2. Орієнтація на зовнішню торгівлю.

3. Збільшення прибутку (чи інша недовго-строкова мета).

23. Фірма не досліджує та не виділяє ринкові сегменти, якщо її метою є:

1. Встановлення довгострокових зв’язків із світовим ринком.

2. Орієнтація на зовнішню торгівлю.

3. Збільшення прибутку (чи інша недовго-строкова мета).

 

24. Роль позиціонування у міжнародній маркетинговій діяльності полягає у наступному:

1. Зміцнення конкурентної позиції товару на ринку.

2. Досягнення певної конкурентної позиції товару таким чином, щоб він посів у свідомості покупця таке місце, що відрізняє його від товарів-конкурентів.

3. Розробка та створення іміджу товару так, щоб він посів у свідомості покупця таке місце, що відрізняє його від товарів-конкурентів.

 

25. Застосування технологій позиціонування у більшій мірі відноситься до:

1. Тактичного маркетингу.

2. Стратегічного маркетингу.

3. Середньострокового маркетингу.

 

 

Тема 5. Вибір закордонних ринків (тест 4)

 

1) Підходи до вибору закордонного ринку (суб’єктивний, дискретний та комплексний) виділяються залежно від:

1. Джерел інформації, які використовуються при обґрунтуванні.

2. Глибини обґрунтування управлінського рішення.

3. Часу, необхідного для обґрунтування рішення.

 

2) У разі суб’єктивного підходу до вибору закордонного ринку відбувається наступне:

1. Мінімізується ризик, а витрати на обґрунтування та ступінь обґрунтованості рішення мінімізуються.

2. Максимізується ризик та витрати на обґрунтування, а ступінь обґрунтованості рішення мінімізуються.

3. Максимізується ризик, а мінімізуються витрати на обґрунтування та ступінь обґрунтованості рішення.

 

3) Перевагою суб’єктивного підходу до вибору закордонного ринку є:

1. Відсутність витрат на обґрунтування рішення.

2. Високий ступінь обгрунтованості рішення.

3. Можливість термінового прийняття рішення.

 

4) Матриця визначення найефективнішого для фірми закордонного ринку дозволяє:

1. З великої кількості країн (ринків) вибрати одну – найперспективнішу.

2. Порівняти досліджувані країни (ринки) за критеріями привабливості, ризикованості та наявності власних конкурентних переваг.

3. З великої кількості країн (ринків) вибрати декілька найперспективніших.

 

5) У матриці визначення найефективнішого для фірми зовнішнього ринку використовуються такі критерії:

1. Привабливість ринку, власні конкурентні переваги.

2. Ризик, розмір ринку, власні конкурентні переваги.

3. Ризик, привабливість ринку, власні конкурентні переваги.

4. Привабливість ринку, існуюча частка ринку, ризик.

 

6) При дискретно-матричному підході до вибору закордонного ринку у першу чергу аналізується:

1. Привабливість ринку.

2. Існуюча частка ринку.

3. Ризик.

 

7) Модель „чотирьох фільтрів” Валвурд дозволяє:

1. З великої кількості країн (ринків) вибрати кілька найперспективніших.

2. Всебічно оцінити майбутнього партнера.

3. З великої кількості країн (ринків) вибрати одну – найперспективнішу.

 

8) Відповідно до моделі „чотирьох фільтрів” Валвурд після першого фільтру з подальшого дослідження виключаються неадекватні ринки, які визначаються за таким критерієм:

1. Стан розвитку галузі в країні.

2. Стан конкурентного середовища та мож-ливі витрати на вихід на ринок.

3. Стан макросередовища.

 

9) Оберіть правильний перелік критеріїв вибору моделей виходу на закордонний ринок:

1. Контроль ринку, гнучкість, ресурсні вимоги, ризик, причетність до міжнародного маркетингу.

2. Ризик, контроль ринку, гнучкість.

3. Привабливість ринку, ризик, власні конкурентні переваги, ресурсні вимоги, гнучкість.

 

10) Відповідно до моделі „чотирьох фільтрів” Валвурд після дослідження третього фільтра обираються:

1. Можливі ринки.

2. Вірогідні ринки.

3. Попередні ринки.

 

11) Відповідно до моделі „чотирьох фільтрів” Валвурд на останньому етапі відбувається:

1. Оцінка адекватності цільових ринків конкурентним перевагам та потенціалу фірми.

2. Оцінка адекватності макросередовища можливостям та досвіду фірми.

3. Оцінка адекватності фінансових можливостей фірми умовам виходу на зарубіжний ринок.

 

12) На стадії початку експансії на закордонні ринки основною проблемою є:

1. Визначення прибутковості експортування та створення позитивного іміджу.

2. Проблема вибору адекватних іноземних ринків, де обов’язковим є присутність у країнах Тріади.

3. Зростання сукупності країн, у яких згодом буде розширена діяльність фірми.

 

13) Що означає гнучкість у вибору моделі виходу на закордонний ринок:

1. Можливість швидко реагувати на зміну потреб споживачів.

2. Можливість швидко змінювати товарну політику відповідно до вимог ринку.

3. Необхідність мати певну кількість фінансових, матеріальних та трудових ресурсів для своєчасної зміни стратегії.

4. Можливість швидко та адекватно адаптувати діяльність до елементів бізнес-середовища, що змінюється.

 

14) Максимальна гнучкість, характерна для такої форми присутності фірми на зовнішньому ринку:

1. Експорт.

2. Пряме володіння.

3. Спільне підприємство.

 

15) За рахунок залучення інвестицій за кордоном існують такі способи виходу на міжнародний ринок:

1. Придбання фірм за кордоном, спільні підприємства, філіали.

2. Придбання фірм за кордоном, франчайзинг, ліцензійні угоди, філіали, виробнича кооперація.

3. Франчайзинг, виробнича кооперація, виробництво по контракту.

 

16) Форма спільного підприємства, при якій національний виробник (продавець) укладає угоду із закордонним виробником на виготовлення своєї продукції, називається:

1. Управління за кордоном.

2. Спільне володіння.

3. Непрямий експорт.

4. Підрядне виробництво.

 

17) Максимальна причетність до міжнародного маркетингу, тобто необхідність та ступінь використання концепції міжнародного маркетингу в організації діяльності фірми, характерна для такої форми її присутності на зовнішньому ринку:

1. Експорт.

2. Пряме володіння.

3. Спільне підприємство.

 

18) Без інвестицій за кордоном існують наступні способи виходу на міжнародний ринок:

1. Придбання фірм за кордоном, спільні підприємства, філіали.

2. Придбання фірм за кордоном, франчайзинг, ліцензійні угоди, філіали, виробнича кооперація.

3. Франчайзинг, виробнича кооперація, виробництво по контракту.

 

19) Необхідність надання технічної допомоги, складність вибору місцевого партнера, можливість створення конкурента на майбутнє – це основні недоліки:

1. Спільного виробництва.

2. Підрядного виробництва.

3. Управління за контрактом.

 

20) Швидкість виходу на ринок, надійність захисту торговельної марки, можливість одночасного виходу на кілька ринків, відсутність або мінімальність витрат, мінімальний політичний ризик – це переваги:

1. Інвестування.

2. Спільного виробництва.

3. Підрядного виробництва.

4. Франчайзингу.

 

Тема 6. Міжнародна товарна політика (тест 5)

 

1) У міжнародній маркетинговій діяльності найдовше залишається адаптованим такий елемент маркетингового комплексу:

1. Товар.

2. Ціна.

3. Канали розподілу.

4. Просування продукції.

 

2) Елементами повного (завершеного товару) у міжнародному маркетингу є:

1. Дизайн, упаковка, товарний знак, гарантії.

2.Гарантії, доставка та монтаж, кредит, дизайн.

3. Гарантії, кредит, сервіс, товарний знак.

4. Гарантії, кредит, сервіс.

 

3) На другій стадії стандартизується такий елемент міжнародного комплексу маркетингу:

1. Товар.

2. Ціна.

3. Канали розподілу.

4. Просування продукції.

 

4) Елементами продукту (товару), що сприймається, у міжнародному маркетингу є:

1. Дизайн, упаковка, товарний знак, гарантії.

2. Якість, дизайн, пакування, торгова марка.

3. Гарантії, кредит, сервіс, товарний знак.

4. Гарантії, кредит, сервіс.

 

5) Маркетингові дії щодо товарної компоненти маркетингового комплексу, зумовлені особливостями закордонного ринку та етапом розвитку фірми, це:

1. Товарна стратегія.

2. Товарна політика.

3. Товарний аудит.

6) Максимальна кількість елементів товару у міжнародному маркетингу фактично:

1. Сприяє збільшенню конкурентоспроможності товару.

2. Може негативно вплинути на конкурентоспроможність товару.

3. Ніяк не впливає на конкурентоспроможність товару.

 

7) Експортний товар – це:

1. Товар, який по-новому упакований та маркований.

2. Товар, який передбачається для елітних сегментів ринку.

3. Товар, який враховує особливості поведінки споживачів закордонного ринку.

4. Товар, який відповідає міжнародним стандартам.

 

8) Товар, який відкриває перед споживачем можливість задоволення зовсім нової потреби, – це:

1. Експортний товар.

2. Піонерний товар.

3. Товар ринкової новизни.

9) Товар, який піднімає на новий якісний рівень задоволення звичайної, відомої потреби чи дає змогу ширшому колу споживачів задовольняти на певному рівні відому потребу, – це:

1. Експортний товар.

2. Піонерний товар.

3. Товар ринкової новизни.

 

10) Поширення у незмінному вигляді, розробка нового (експортного) товару, адаптація – це:

1. Товарні політики.

2. Товарні стратегії.

3. Етапи життєвого циклу товару.

 

11) Товарна політика, сутністю якої є пошук для виробництва нового товару, який ніяк не пов’язаний із товарами, що існували раніше у номенклатурному портфелі фірми, називається:

1. Горизонтальною.

2. Конгломератною.

3. Концентричною.

 

12) Товарна політика, сутністю якої є пошук нових товарів, які б, з одного боку, у технологічному або ринковому відношенні були схожі з товарами, що їх уже виробляє та продає фірма, з іншого – приваблювали б нових покупців, називається:

1. Горизонтальною.

2. Конгломератною.

3. Концентричною.

13) Товарна політика, сутністю якої є розробка нового товару як продовження вже наявного, розрахована на усталене коло покупців і не потребує серйозних змін технологій, називається:

1. Конгломератною.

2. Горизонтальною.

3. Концентричною.

 

14) Адаптація товару, зумовлена специфікою сприйняття символів, дизайну та кольору товару, називається:

1. Симпліфікацією.

2. Необхідною адаптацією.

3. Стандартизацією в адаптації.

4. Перцепційною адаптацією.

 

15) Адаптація товару, обумовлена вимогами стандартів, технічними умовами, вимогами до пакування тощо, називається:

1. Адаптацією залежно від фізичних характеристик товару.

2. Вимушеною.

3. Необхідною.

16) Адаптація, яка передбачає спрощення несуттєвих характеристик товару з метою пристосування його до особливостей використання закордонними споживачами, називається:

1. Симпліфікацією.

2. Необхідною адаптацією.

3. Стандартизацією в адаптації.

4. Перцепційною адаптацією.

 

17) Головна мета ЄС щодо упаковки імпортованої продукції:

1. Зробити її яскравою, яка швидко впізнається.

2. Зробити її зручною для користування.

3. Підвищити комунікаційну функцію упаковки.

4. Запобігти забрудненню навколишнього середовища тарою, яка використовується, та речовинами, які виділяються при її ліквідації.

 

18) Виставіть у вірній послідовності етапи міжнародного життєвого циклу товару:

1. Виведення товару на нові закордонні ринки.

2. Втрата товаром переваг ринкової новизни.

3. Впровадження і виробництво товарів-аналогів у закордонних країнах.

4. Розробка і продаж товарів на внутрішньому ринку.

5. Експорт товару до вітчизняної країни з дочірніх підприємств.

6. Пряме інвестування, створення власних або спільних з місцевими виробниками підприємств.

 

19) З якого року у країнах ЄС діють єдині правила етикетування продуктів харчування:

1. 1994 р.

2. 1995 р.

3. 1992 р.

4. 2000 р.

 


mylektsii.ru - Мои Лекции - 2015-2018 год. (0.027 сек.)Все материалы представленные на сайте исключительно с целью ознакомления читателями и не преследуют коммерческих целей или нарушение авторских прав Пожаловаться на материал