Правила вживання термінів

До термінів ставляться такі вимоги:

Термін повинен вживатися лише в одній, зафіксованій у словнику, формі.

Термін повинен вживатися з одним закріпленим за ним у словнику значенням.

При наявності кількох варіантів у діловому стилі варто вибирати той, який не має емоційних або експресивних відтінків, тобто кодифікований варіант, що ввійшов до загального вжитку і зрозумілий для більшості.

У межах одного документа слід вживати тільки один варіант, бо синонімічний руйнує точність і зрозумілість тексту.

Термін має вживатися з дотриманням всіх норм сучасної української літературної мови (орфографічних, орфоепічних, акцентологічних, морфологічних тощо).

Використання застарілих термінів не допускається.

Додаток №1 (продовження)

Матеріали для самопідготовки до практичного заняття за темою:

Терміни і термінологія. Загальнонаукові терміни

При користуванні терміном слід суворо дотримуватися правил утворення від нього похідних форм: якщо словник або довідник дає лише певні форми, то утворювати ще якісь слова для власного вжитку забороняється.

Якщо певний термін, ужитий у тексті документа або наукової праці, викликає сумнів, то варто перевірити його написання чи тлумачення за словником.

Головне правило, якого потрібно дотримуватися при вживанні термінів: використовувати лише ті терміни, значення яких можете впевнено пояснити. А щоб досягти значних успіхів у професійній діяльності, необхідно досконало володіти мовою професійного спілкування.

4. Термінологічні словники

Термінологічний словник – один із різновидів лінгвістичного словника, у якому подано термінологію галузі (кількох галузей) знань. Теорією і практикою укладання словників займається термінологічна лексикографія.

Медичні термінологічні словники – довідкове видання, призначене для медичних працівників. Залежно від мети створення медичні термінологічні словники можуть бути одномовними, двомовними: латинсько-український, латинсько-російський; багатомовними: латинсько-українсько-російський, латинсько-українсько-англійський тощо.

Основна мета термінологічного словника – дати стисле пояснення термінів тієї чи іншої галузі та правил їх написання й передачі в усному мовленні (орфографічні та акцентологічні). У медичних термінологічних словниках наводяться тлумачення вузькоспеціальних термінів за їх групами (фармакологічні, анатомічні, клінічні).

Серед медичних термінологічних словників, які вийшли у 90-х рр.. ХХст. виділяються такі видання: Орфографічний словник українських медичних термінів. – Львів, 1993; Присяжнюк М. Російсько-український медичний словник професійної мови фахівців із внутрішніх хвороб (із тлумаченням термінів). – Київ, 1995.; Українсько-латинсько-англійський словник наукової термінології: у 2т. – Львів, 1995; Російсько-український словник наукової термінології. Біологія. Хімія. Медицина. – Київ, 1996. тощо.

Головною особливістю цих словників є те, що відбувається перегляд та упорядкування медичної термінології, продовжуються перервані раніше давні традиції української термінографії, відновлюються органічні для української мови словотвірні моделі, розробляються нові форми лексикографічного опрацювання медичних термінів.

Правила користування конкретним словниковим виданням вміщуються у кожному зі словників у передмові.