Бар’єри в спілкуванні, його рівні

Комунікативний вплив відбувається за умови прийняття єдиної системи значень усіма учасниками акту комунікації. Лише за цієї умови можливе досягнення партнерами взаємопорозуміння. Якщо немає такого порозуміння, можуть виникати перепони в процесі спілкування, так звані комунікативні бар’єри. Комунікативні бар’єри постають унаслідок дії психологічних факторів – різних диспозицій, установок, ціннісних орієнтацій людей, їх індивідуально-психологічних особливостей тощо.

Бар’єри спілкування – це вже чисто психологічний феномен, що виникає в ході спілкування комунікатора й реципієнта. Мова йде про виникнення непорозуміння між комунікаторами, почуття ворожості, недовіри до самого комунікатора, що поширюється й на передану ним інформацію.

Адекватне сприйняття інформації залежить також від наявності або відсутності в процесі спілкування комунікативних бар'єрів.

Сьогодні виділяють такі бар'єри: фонетичний, семантичний, стилістичний, логічний, соціально-культурний та бар'єри відносин.

Фонетичний бар'єр може виникати, коли говорять швидко й невиразно або на різних мовах і діалектах, мають дефекти мови та дикції.

Семантичний (смисловий) бар'єр пов'язаний з проблемою жаргонів, властивих людям певних вікових груп, професій або соціального стану (наприклад, мову підлітків, наркоманів, моряків, хакерів, жителів віддалених місцевостей і т.д.).

Виникнення стилістичного бар'єру можливе при невідповідності мови ситуації спілкування.

Бар’єр логічного розуміння. Коли логіка міркувань мовця може бути або занадто складна для пацієнта, або здаватися невірною або непереконливою.

Причиною виникнення соціально-культурних бар'єрів може виступати сприйняття адресанта чи адресата як особи певної професії, певної національності, статі, віку, соціального статусу.

У процесі спілкування можуть виникати і бар'єри відносин. Мова йде про негативні емоції, які викликає людина, причому причину цього часто важко усвідомити, про формування до нього негативного ставлення, яке поширюється і на передану ним інформацію.

Акт вербального спілкування – це діалог, що складається з промовляння й слухання. Слухаючи, реципієнт розкриває смисл інформації, яка отримана від комунікатора. Він розуміє смисл повідомлення під час декодування. Властивість слухання як особистісна якість притаманна не всім людям. Ми не слухаємо співрозмовника з різних причин: через брак часу, контраст емоційного стану реципієнта зі змістом слів комунікатора тощо. Психологічні процеси, позначені поняттями " слухати" і " чути", суттєво відрізняються. Слухати означає напружувати орган слуху, а чути — напружувати мозок, концентруючи увагу на словах партнера. Саме тому слухаючи можна не чути, оскільки свідомість у цей час зайнята іншими проблемами, думками, інформацією. Крім того, багато людей чують лише те, що хочуть почути. Тому комунікатор повинен враховувати, що його інформація сприймається суб´ єктивно. Ефективне слухання передбачає правильне розуміння слів і почуттів мовця, зосередження на обговорюваній проблемі. Воно забезпечує усвідомлення і розв´ язання партнерами по спілкуванню обговорюваної проблеми, створення спільного інформаційного поля, спільного смислу, налагодження відвертих стосунків, взаєморозуміння. Можна говорити про ефективне й неефективне слухання.

Ефективне слухання - це складний вольовий акт, що вимагає від слухача постійної уваги, зацікавленості, готовності відірватися від власних завдань, вникнути в проблеми іншого; метод подолання бар’єру спілкування.