Особливості лексики та синтаксичної організації офіційно-ділового стилю

Можна вирізнити такі властивості управлінської інформації в умовах ділового спілкування:

- офіційний характер;

- адресність;

- повторність;

- тематична обмеженість.

Офіційно-діловий стиль має такі функціональні підстилі:

Законодавчий - використовується в законотворчій сфері, регламентує та обслуговує офіційно-ділові стосунки між приватними особами, між державою і приватними та службовими особами; реалізується в Конституції, законах, указах, статутах, постановах тощо.

Дипломатичний - використовується у сфері міждержавних офіційно-ділових стосунків у галузі політики, економіки, культури; регламентує офіційно-ділові стосунки міжнародних організацій, структур, окремих громадян; реалізується в конвенціях (міжнародних угодах), комюніке (повідомленнях). нотах (зверненнях), протоколах, меморандумах, договорах, заявах, ультиматумах і т. ін.

Юридичний використовується у юриспруденції; обслуговує й регламентує правові та конфліктні відносини: між державою та організаціями; між підприємствами, організаціями та установами; між державою та приватними особами; між приватними особами і т.под.; реалізується в актах, позовних заявах, постановах, запитах та ін.

Особливості лексики та синтаксичної організації офіційно-ділового стилю.

Специфіка офіційно-ділового стилю полягає в певних стильових рисах (ознаках), а саме:

- нейтральний тон викладу змісту лише у прямому значенні;

- точність та ясність повинні поєднуватись з лаконічністю, стислістю й послідовністю викладу фактів;

- документальність (кожний офіційний папір повинен мати характер документа), наявність реквізитів, котрі мають певну черговість, що дозволяє довго зберігати традиційні стабільні форми;

- наявність усталених одноманітних мовних зворотів, висока стандартизація вислову;

- сувора регламентація тексту (для чіткої організації текст поділяється на параграфи, підпункти);

- широке використовування суспільно-політичної та адміністративно-канцелярської термінології та обов'язкових стандартних стійких висловів, певних кліше (функціонування закладу, узяти участь, регламентація дій), що дозволяє користуватися готовими бланками;

- наявна фразеологія має специфічний характер (висунути пропозицію, взяти до відома);

- синонімія зведена до мінімуму, не повинна викликати двозначності сприймання;

- обов'язкова відсутність будь-якої авторської мовної індивідуальності та емоційно-експресивної лексики;

- наявність безособових і наказових форм дієслів у формі теперішнього часу;

- до мінімуму зведено використання складних речень із сурядним і підрядним зв'язком, натомість широко використовуються безсполучникові, прості поширені.

Ці основні риси є визначальними у формуванні системи мовних одиниць і прийомів їх використання в текстах ділових (управлінських) документів.