Особливості етапного лікування при надзвичайних ситуаціях природного характеру.

При землетрусах основні завдання медичних формувань і закладів полягають у:

- своєчасному наданні всіх видів невідкладної медичної допомоги постраждалим;

- наданні медичної допомоги особовому складу аварійно-рятувальних формувань, що знаходяться у зоні катастрофи;

- проведенні заходів щодо попередження і купування нервово-психічних розладів та профілактики виникнення загострень хронічних захворювань;

- профілактиці та лікуванні масових інфекційних захворювань.

На значній території виникає необхідність надання екстреної медичної допомоги в умовах завалів, зруйнованих будівель, на вулицях. Перша медична допомога в цих умовах надається у вигляді само- та взаємодопомоги, безпосередньо особовим складом аварійно-рятувальних формувань а також медичними працівниками бригад швидкої медичної допомоги та медичних.бригад постійної готовності першої черги ДСМК. Для надання першої лікарської допомоги в осередку ураження залучаються бригади швидкої медичної допомоги, а також лікарсько-сестринські бригади, які створюються у лікувальних закладах різного відомчого підпорядкування. Вони разом з медичними бригадами постійної готовності першої черги і мобільними медичними закладами ДСМК створюють перший етап лікувально-евакуаційного забезпечення постраждалих.

Залежно від руйнівної сили та масштабів спричиненого лиха кваліфікована і спеціалізована медична допомога може надаватися як у районі стихійного лиха (за умови збереження лікувальних закладів), так і за його межами у призначених для цього і передбачених планом інших закладах охорони здоров’я незалежно від їх відомчого підпорядкування і форм власності.

При повенях надання медичної допомоги організується як на затопленій, так і на прилеглій до неї території.

Надання першої медичної допомоги у зоні затоплення здійснюється у вигляді само- та взаємодопомоги, а також силами аварійно-рятувальних формувань. До складу таких формувань необхідно включати медичних працівників. Перша медична допомога надається постраждалим безпосередньо на плавзасобах і передбачає зігрівання, штучну вентиляцію легенів, непрямий масаж серця, тимчасову іммобілізацію переломів кісток, введення знеболюючих засобів.

Для надання першої лікарської допомоги постраждалим поблизу зони затоплення розгортаються разом з тимчасовими пунктами збору та сортування тимчасові медичні пункти. Надання цього виду допомоги, як правило, обмежується невідкладними заходами. Подальша евакуація постраждалих здійснюється в лікувально - профілактичні заклади, де їм надається кваліфікована або спеціалізована медична допомога.

При пожежах організація медичної допомоги має деякі особливості, а саме:

- розшук постраждалих на задимленій території та в палаючих будівлях, який забезпечують спеціальні пожежні рятувальні підрозділи;

- потреба у наближенні та наданні першої лікарської допомоги до осередку пожежі;

- необхідність надання медичної допомоги великій кількості обпечених, постраждалим з отруєнням продуктами горіння, екстреної їх евакуації із задимленої атмосфери.

Першу медичну допомогу постраждалим в цих умовах надає особовий склад підрозділів пожежегасіння, особовий склад аварійно-рятувальних ланок, бригад швидкої медичної допомоги.

Перша лікарська допомога повинна надаватися в максимально скорочений термін неподалік від місця пожежі. Лікувальні заклади, куди направляються постраждалі, посилюються спеціалізованими бригадами постійної готовності другої черги ДСМК (комбустіологічними, токсико-терапевтичними).

Другий етап медичної евакуації (надання кваліфікованої і спеціалізованої медичної допомоги) розгортається на базі обласних опікових та токсикологічних центрів (відділень) або спеціалізованих відділень обласних лікарень.

Вищевикладені елементи процесу лікувально-евакуаційного забезпечення, у тому чи іншому сполучені, реалізуються при будь-якій надзвичайній ситуації незалежно від чинників, що її викликали. Проте, як бачимо, кожний вид стихійного лиха чи техногенної катастрофи має свої притаманні тільки йому особливості, які накладають відбиток і враховуються при організації медичного забезпечення.

Розглянувши навчальні питання, можна дійти висновку, що проведення лікувально-евакуаційних заходів в умовах надзвичайних ситуацій являє собою занадто складний розділ медичного забезпечення населення, що вимагає від керівництва та особового складу Державної служби медицини катастроф чіткого знання і виконання спеціальних медичних і організаційних положень. Щоб у надзвичайно складних умовах надзвичайних ситуацій органи управління і особовий склад формувань і закладів державної служби медицини катастроф могли реалізувати ці заходи, забезпечити відновлення трудових ресурсів держави, необхідно уміло організувати та чітко проводити систему цих заходів.

7. Рекомендована література.

Основна література:

1. Медицина катастроф. Навчальний посібник. За ред. Дубицького А.Ю. К.: “Курс”, 1999. – С. 107-116.

2. Медицина надзвичайних ситуацій. Навчальний посібник. За ред. Воробйова О.О., Кардаша В.Е. Чернівці, 2000. – С. 153-160.

3. Медицина катастроф. Підручник. За ред. Кочіна І.В., К.: “Здоров’я”, 2001. – С. 131-151.

4. Правові основи Державної служби медицини катастроф України / МОЗ України, Український науково-практичний центр екстреної медичної допомоги та медицини катастроф (Київ).Під заг. ред. В.О.Волошина: Видання друге – Ужгород: Гражда, 2003.- С.57 -64.

Додаткова:

1. Основи організації медичного забезпечення населення за умов надзвичайних ситуацій / Під ред. В.В. Дурдинця, В.О. Волошина – Київ.: Медикол.-1999-203 с.

2. Москаленко В. Ф. Медико-социальные аспекты ликвидации последствий экологической катастрофы в мегаполисе-Киев.: Здоровье- 2000- 389 с.