Студопедия

Главная страница Случайная страница

КАТЕГОРИИ:

АвтомобилиАстрономияБиологияГеографияДом и садДругие языкиДругоеИнформатикаИсторияКультураЛитератураЛогикаМатематикаМедицинаМеталлургияМеханикаОбразованиеОхрана трудаПедагогикаПолитикаПравоПсихологияРелигияРиторикаСоциологияСпортСтроительствоТехнологияТуризмФизикаФилософияФинансыХимияЧерчениеЭкологияЭкономикаЭлектроника






Функції податків




Визначення суті функцій, на думку багатьох науковців, найбільш повно дав В. Дьяченко. Він вважає, що у „функції тієї чи іншої економічної категорії – це виявлення її сутності в дії, тобто вираження суспільного призначення даної економічної категорії”. Зрештою можна погодитись, що в економічній науці, виходячи саме з такого визначення, формуються підходи до встановлення властивих податкам функцій. Сьогодні фактично сформувалося два основних підходи щодо кількості функцій, які виконують податки. Перший підхід ґрунтується на виділенні двох, другий – трьох і більше функцій податків.

За своєю природою фінансова категорія податків має об’єктивний характер, відображає дійсні фінансові відносини, які існують в суспільстві. Ця категорія висловлює загальні закономірності, що характерні всім фінансовим відносинам, тобто податки знаходяться у тісній взаємодії з іншими фінансовими категоріями. У той же час, податки мають свої ознаки, риси, власну форму руху, тобто свої функції, які відокремлюють їх з усієї сукупності фінансових категорій.

Функції податків виявляють їх соціально-економічну сутність, внутрішній зміст, тобто суспільне призначення даної фінансової категорії. Функції – це конкретна форма внутрішнього змісту.

Отже, функції податків – це проявлення їх сутності в дії, спосіб вираження їх властивостей.

Оскільки податки – фінансова категорія, то функції податків випливають із функцій фінансів. Серед вітчизняних учених-фінансистів склалися уявлення, що податки виконують розподільчу, фіскальну, регулюючу, стимулюючу і контрольну функції.

Найбільш безпосередньо податки пов’язані з розподільчою і фіскальною функціями. За допомогою податкового механізму провадиться перерозподіл вартості створеного валового національного продукту між державою, юридичними і фізичними особами. Одночасно з розподільчою функцією податки виконують фіскальну функцію, виступаючи методом централізації валового національного продукту у бюджеті. Дія регулюючої, стимулюючої і контрольної функцій, по суті, обумовлена дією перших двох функцій.

Фіскальна функція – основна та характерна для всіх держав. Суть її полягає в тому, що за допомогою податків формуються державні грошові фонди та створюються матеріальні умови для функціонування держави.

Податки виступають основним та найважливішим джерелом доходів бюджетів усіх рівнів.

Об’єктивне існування податків як основного джерела доходів передбачає:

1. Надходження їх рівномірно в календарному розрізі (рівнонапруженість).

2. Стабільність надходження.

3. Податки повинні рівномірно надходити по всіх територіальних (регіональних) рівнях.



Варто підкреслити, що фіскальна функція створює об’єктивні передмови для втручання держави в економіку. Обумовлює економічну (розподільчо-регулюючу) функцію.

Держава, будучи учасником розподільних процесів, примусово відчужує у вигляді податкових вилучень частину вартості створених у суспільстві благ (продукту) для формування своєї казни, що доводить тісний взаємозв’язок між податковими функціями.

Розподільчо-регулююча (економічна) функція полягає в тому, що за допомогою податків відбувається перерозподіл вартості валового внутрішнього продукту між державою та її суб’єктами. Через елементи податку (об’єкт, суб’єкт оподаткування, ставка податку, податкові пільги тощо) держава в змозі регулювати вартісні пропорції перерозподілу валового внутрішнього продукту. Податки як активний учасник перерозподільчих процесів спричиняє серйозний вплив на виробництво, стимулює або стримує його темпи, посилює або послаблює накопичення капіталу, процес інвестування, розширяє або зменшує платоспроможний попит населення. Крім того, завдяки податкам держава отримує можливість регулювати різні аспекти соціально-економічного життя на макрорівні, а на мікрорівні – впливати на конкретну поведінку платника податків.

В окремих літературних джерелах виділяють також стимулюючу функцію податків. Однак, на нашу думку, податкове стимулювання – один із наслідкових ефектів розподільчо-регулюючого впливу податків на економічну діяльність, а тому стимулюючу дію оподаткування слід розглядати як підфункцію регулюючої функції. Регулювання поєднує в собі і стимулювання, заохочення, прискорення, посилення, спонукання до дії чи до певних змін процесів, явищ, і реверсний вплив – стримування, послаблення, обмеження тощо.



Із з’ясування сутності податків та єдності їх функцій випливає важливий висновок про те, що специфічне суспільне призначення податків знаходить своє вираження не в існуванні кожної функції окремо, а лише в їх єдності. Розподільчо-регулююча функція нероздільна від фіскальної, знаходиться з нею у тісному взаємозв’язку.

Функції податків – це єдність протилежностей. Вони знаходяться у внутрішньому єдинстві. Фіскальна функція, що виникає водночас з податками, обумовлює дію та розвиток економічної (розподільчо-регулюючої).

Підвищення фіскального значення податкових доходів створює об’єктивні умови для більш широкого та поглибленого впливу на процес виробництва. В той же час регулювання виробництва, спрямоване на прискорення темпів економічного росту, збільшує доходність певних груп населення та може розширити базу для фіскальної функції. Таким чином, функції податків взаємопов’язані та взаємообумовлені.

Внутрішня єдність функцій не виключає і протиріччя між ними, яке закладено в сутності податків як специфічної форми виробничих відносин. Кожна функція виражає певну сторону податкових відносин, яка протистоїть один одному. У фіскальній функції відображаються відносини платника податків до держави, в економічній (регулюючо-розподільчій) – держави до платника податків.

У фіскальній функції закладено протиріччя між необхідністю постійного та все більшого розширення дохідної бази держави та можливо обмеженими подібностями членів суспільства забезпечити таке збільшення.

Протиріччя економічної (розподільчо-регулюючої) функції полягає в тому, що реальна потреба державного втручання до процесу виробництва може натхнутися на вузьку економічну базу, яка визначається існуючими виробничими відносинами та формою власності та орудія і засоби праці.

Податки та їх функції відображають реальні базисні відносини, тобто об’єктивні закономірності руху податкових відносин.

Справляння податків пов’язано з вартісними пропорціями розподілу ВВП та національного продукту. Причому держава через конкретні ставки та пільги може регулювати ці вартісні пропорції розподілу. Іншими словами, податки – це інструмент державного втручання в економічні процеси, що проходять у суспільстві. Використовуючи такий інструмент, держава повинна оптимально враховувати інтереси трьох сторін оподаткування:

- держава;

- платники податків;

- конкретні громадяни – виборці, які отримують суспільні блага.

Соціально-економічний характер податку проявляється в одночасному існуванні податку як фіскального інструменту формування дохідної частини бюджету, а також інструменту економічного регулювання вартісних пропорцій розподілу ВВП та національного продукту. В цьому і проявляється природа податку.

 

 


mylektsii.ru - Мои Лекции - 2015-2018 год. (0.008 сек.)Все материалы представленные на сайте исключительно с целью ознакомления читателями и не преследуют коммерческих целей или нарушение авторских прав Пожаловаться на материал