ВИСНОВКИ. Графіка початку ХХ ст. являє собою цілісне, принципово нове явище в історії українського мистецтва, розвиток якого зумовлений активним національно- культурним

Графіка початку ХХ ст. являє собою цілісне, принципово нове явище в історії українського мистецтва, розвиток якого зумовлений активним національно- культурним рухом. Художників надихала віра в соціально-етичну, дієву місію мистецтва. Журнальна, книжкова графіка, плакат, ужиткова та станкова графіка набувають небувалого розквіту завдяки активному діалогу з плинним життям. Українська графіка означеної доби демонструє поєднання загальноєвропейських мистецьких тенденцій і національних особливостей художнього процесу.

Ообливий інтерес до мистецтва графіки виник на початку ХХ ст. під впливом нового світогляду, в якому вагому роль відігравали ідеї стилю модерн. Важливим чинником розвитку графіки в Україні на той період була взаємодія українського мистецтва з польським та російським. Це простежується через постійні контакти, виставки, роботу в містах України польських та російських художників, через особистісний творчий вплив тих майстрів, у яких вчилися українські художники. Особливо плідними для розвитку української графіки були творчі зв’язки з мистецькими осередками Парижа, Мюнхена, Відня, Праги, Кракова, Петербурга, Москви, де художники здобували освіту працювали, експонували свої твори, входили до мистецьких об’єднань.

Українська Академія Мистецтв створила основи для становлення та розвитку нової української графічної школи. Майстри, які викладали в УАМ, - Г.Нарбут, М.Бойчук, В.Кричевський – стали фундаторами тих напрямів, які знайдуть продовження упродовж ХХ ст.

В українській графіці означеної доби відобразилися різні загальноєвропейські течії- модерн, символізм, неопримітивізм, реалізм, сюрреалізм, Ар Деко, неокласика. В роботах художників і в цілих мистецьких течіях нерідко спостерігається нашарування різних стильових напрямів. Складність єдиної картини розвитку української графіки виникає через поєднання явищ різного роду: співіснування різних стильових напрямів (академізму, модерну, символізму, авангардових течій), поєднання різних зрізів культури- новітніх, традиційних, архаїчних. Багатоваріантивність, можливість вибору, різні темпи поширення напрямів сприяють динамічному й гнучкому розвиткові цього мистецтва. Українська графіка постає як художній феномен, що реалізував себе в різних країнах, різноманітних проявах (станкова, книжкова, журнальна, театральна, промислова графіка, плакат, малюнок), у широкому просторі нових художніх стилів і напрямів.

Будь-яка людина, яка навіть не вважає себе прихильником мистецтва, зустрічається з графікою буквально на кожному кроці: то у вигляді книги, то газетної карикатури, оголошення, афіші, плакату. Графіка часто асоціюється з чимось легким, навіть несерйозним, не таким важливим та відповідальним, як, скажімо, станковий чи монументальний живопис. Насправді ж руки художників, живописців несуть сліди роботи з найгрубішими слюсарськими інструментами та отруйними хімічними речовинами. Те, що здається експромтом, приховує складний технологічний процес.

Графіка(з грецького «пишу, малюю») – вид образотворчого пластичного мистецтва. Як і живопис пов’язана із зображенням на площині: малюнок або відтиск наноситься, як правило, на аркуш паперу. Лінія, контур, силует в цьому мистецтві відіграють головну роль.

Роль стилізації як художнього методу останнім часом зросла, оскільки збільшилася потреба людей в створенні стилістичного цілісного, естетично значущого навколишнього середовища.

Художній метод стилізації в курсі професійної підготовки майбутнього дизайнера посідає одне з ключових місць, оскільки завдяки ньому найвиразніше виявляються принципи цілісної організації образотворчого матеріалу за законами домірності, ритмічності й гармонії. Досягнення вершин майстерності в художній стилізації предметного середовища є запорукою творчого розвитку майбутнього дизайнера. Метою виконання завдань зі стилізації є формування специфічного асоціативно-образного мислення, творчої уяви, інтуїції, креативных здібностей та вмінь відтворювати проектні задуми.

На початку XX ст. колажний принцип відроджується як поширена мистецька техніка і використовується численними мистецькими напрямами: кубізмом, дадаїзмом, футуризмом, сюрреалізмом. Поряд із власне колажем, виникають тісно пов’язані з ним художні техніки, такі як фотомонтаж, фротаж, асам бляж, деколаж, кіноколаж тощо. Колаж тісно пов’язаний із монтажним принципом і як такий вплинув на кіномистецтво і театр, музику, літературу. Колаж як метод побудови образу широко використовується массовою культурою - у плакатах, ілюстраціях, кіносценаріях. У філософії постмодернізму колажність постулюється як універсальний принцип

організації культурного простору.

До особливостей мистецтва плакату відноситься висока візуальна виразність, він повинен бути видний на відстані, бути зрозумілий глядачу та добре ним сприйматись. Для цього використовуються наступні художні засоби: стилізація, ілюстративність, декоративізм, спрощення зображення, виявлення характерних ознак об’єкта. Як засіб візуальної комунікації плакат оперує такими прийомами як метафора, символ, знак, які шляхом асоціації, емоційного навантаження, переносного значення розкривають певні проблеми. Дизайн плакату є досить широким у технічному значенні – це станкова графіка, вільний малюнок від руки, комп'ютерна графіка, колаж, фотографія, постановочне та предметне фото, монтаж.

СПИСОК ЛІТЕРАТУРИ

1. Історія українського мистецтва у 5 т. / голов. ред. Ганна Скрипник; НАН України, Ін-т мистецтвознав., фольклористики та етнології ім. М. Т. Рильського. - К., 2006.

Т. 5: Мистецтво ХХ століття / [наук. ред. Т. Кара-Васильєва]

2. Голембовська Л.С. Значення творчого завдання з декоративного живопису " Колаж" на I-V курсах факультету декоративно-прикладного мистецтва Київського державного інституту декоративно-прикладного мистецтва і дизайну імені Михайла Бойчука та опанування навичками формотворення; - К.: НАУ-друк, 2010. - 32 с.

3. Лагутенко О.А. Українська графіка першої третини ХХ століття: загальноєвропейські тенденції та національні особливості розвитку: автореф. - К., 2008. - 36 с.

4. Мельник І.А. Українська прикладна графіка кінця ХІХ- першої половини ХХ ст.: становлення та утвердження мистецьких констант: автореф. - Л., 2009. - 17 с.

5. Михайленко В.Є., Прищенко С.В. Стилізація природних форм у графічному дизайні та рекламі: формотворчі аспекти // Технічна естетика і дизайн. - 2012. - Вип. 11. - С. 121-129.

6. Параджанов С.Й. Сергій Параджанов. Колажі. Графіка. Твори декоративного мистецтва.- К., 2008.

7. Пічкур М. О. Метод стилізації як засіб творчого розвитку майбутнього дизайнера на заняттях з композиції // Теоретико-методичні аспекти мистецької освіти: здобутки, проблеми та перспективи: збірник статей Міжнародної науков-практичної конференції. – Умань: 2014.– С. 134–138

8. Сапко М.О. Колаж в образотворчому мистецтві ХХ століття / М. О. Сапко // Магістеріум: Магістерські програми. – 2007. – Вип.26: Культурологія. – С.57-62.

9. Хмельовський О., Костукевич С. Графіка й основи графічного мистецтва. -Кн.1- Луцьк, 2003

ДОДАТКИ

Додаток 3.1

Додаток 3.2