Визначення суспензій як ЛФ та як дисперсної системи.

Суспензії або зависі – мікрогетерогенні дисперсні системи, що скл-ся з твердої дисп-ї фази і рідкого, дисп-го серед-а. В зал-ті від величини часток сусп под-ся на: грубі і тонкі. В зал-ті від способу засто-я: для внут-го, зовн, парентер-го заст-я. Випадки утв: 1) при призн-і г схалді рідких ліків твердих інгредієнтів. що нерозчинні в приписаному розчиннику; 2) якщо є тверді розчинні реч у кіль-ті, що перевищує межу їх розчинності; 3) коли при зміш-і 2 розчинників погіршуються умови розчинення л/рч; 4) коли в рез-ті хім реак-ї утв нові л/рч нерозчинні в прописаному розчиннику.

Стійкість буває седиментаційна та агрегатна При седиментації 2 випадки: 1) кожна частинка осідає окремо, нез'єднуючись одна з одною. Осідання при цьому відбувається повільніше. Така дисп система є агрегативно стійкою; 2) коли тверді частинки коагулюють одна з одною під дією мол-х сил тяжіння і осідають у вигляді пластівців. Такі сист. агрегативно нестійкі.

Агрегативна стійкість - стійкість проти зчеплення частинок. Седиментаційна стійкість - проти осідання частинок зв’язаних тільки з їх розміром. У будь якій сусп тверді р-ни будуть седиментуватися зі швидкістю що зал-ть від ступеня дисперсності твердих частинок д-я інших факторів. Швидкість осідання прямо пропорційно залежить від радіуса часток дисп фази, різниці густин дист-ї фази та дисп-го серед-а і обернено пропорційна в’язкості дисп-го серед-а. Стійкість сусп буде тим більша чим менший радіус часток дисп фази, чим ближчі густини фази і серед-а чим більша в’язкість дисп серед-а. Щоб підвищити стійкість сусп вик: 1)підвищення в’язкості дисп серед-а (це досяг-ся шляхом введ-я пар, в’язких рідин - гліцерин, сиропи, гідрофільних колоїдів, крохмалю); 2) намагаються якомога тонше диспергувати тверді частинки дисп фази (старанним подрібненням спочатку в сухому вигляді, а потім в присутності невеликої кіл-ті рідини). Оцінка якості: 1) однорідність (визн-ть при мікроскопіюванні); 2) час відстоювання (по величині шару що відстоявся при зберіганні, судять про стійкість сусп); 3) ресуспендованість (при порушенні агрегативної стійкості сусп вони повинні відновлювати рівномірний розподілі часток по всьому об’єму); 4) сухий залишок (визначають з метою перевірки точності дозування. Для цього відважують необхідну кіл-ть сусп, висушують, встановлюють масу сух-го залишку). Всі сусп відпускають у флаконах з безбарвного скла, щоб можна було бачити результати вибовтування. Оформляють етикетками «Зовнішнє», " перед вживанням розбовтати". Зберігають у прохолодному місці.