Висновки. Для того, щоб вплинути на аудиторію, промовець повинен бу­ти впевненим у своїх силах, уміти завойовувати повагу слухачів своїм виступом.

Для того, щоб вплинути на аудиторію, промовець повинен бу­ти впевненим у своїх силах, уміти завойовувати повагу слухачів своїм виступом.

1. Його мова має свідчити про те, що він досконало знає пред­мет і добре підготувався до виступу.

2. Початок доповіді, як ми вже зазначали, має вирішальне зна­чення для створення у слухачів приємного враження.

3. Жести й міміка доповідача повинні бути невимушеними, а темп мовлення ні монотонним, ні надто швидким.

4. Службовець повинен постійно тренуватися виступати, робити це частіше і набувати досвіду. Це дозволить почувати себе впевнені­ше, а мовлення ставатиме дедалі невимушенішим і природнішим.

Декілька не:

Ділова доповідь. Кожен доповідач, готуючись до виступу пе­ред аудиторією, хвилюється. Інколи хапається за все і розуміє, що час іде, а матеріалу немає.

Насамперед потрібно:

1) заспокоїтися;

2)з'ясувати мету, якої хочете досягти (поінформувати слухачів про нові досягнення в агроекології, юридичну інструкцію, нову ор­ганізацію, наукову роботу, плани будівництва корівників, нові мето­ди праці, механізацію чи автоматизацію виробничих процесів тощо);

3)переконати слухачів (у доцільності впровадженні електро­нно-обчислювальних машин, невідворотності введення в практи­ку нових методів праці та раціоналізаторських пропозицій);

4) спонукати слухачів (краще працювати);

5) розважити слухачів (наприклад, під час урочистості, зустрі­чі і т.ін.).

Чітко сформулювавши мету, ви зможете впорядкувати промо­ву — це вплине на її обсяг, спосіб виголошення та аргументацію.

На слухачів слід впливати психологічно, переконувати їх, що вони повинні зробити саме так, як ви їм рекомендуєте.

6) промовець повинен готуватися до виступу, чітко уявляти собі, що треба сказати у вступі, що — у головній частині, а що — наприкінці свого виступу. Звичайно, можна покластися на власний досвід, ситуаційні впливи і стимули з боку слухачів, але основну частину виступу імпровізувати не можна;

7) матеріал та інформацію потрібно систематизувати;

8) думки викласти в логічній послідовності;

9)на окремому аркуші бажано розробити схему виступу в ос­таточному варіанті й позначити в ньому головні пункти: вступ, основна частина і закінчення;

10)розподілити час виступу по пунктах для того, щоб укласти­ся в регламент;

11)виголошуючи промову, потрібно стежити, поклавши перед собою годинник, чи ви дотримуєтеся розкладу виступу;

12)велике значення мають рухи, поза, жести і міміка під час публічного виступу;

13)на трибуну виходьте впевнено (якщо ви ступаєте на носках — справляєте враження зляканої людини; якщо йдете, випнувши гру­ди, то виникає враження, що ви надто самовпевнені; якщо йдете надто швидко, то тим самим виказуєте свою знервованість);

14)не починайте говорити ще до того, як дійдете до трибуни;

15)під час промови намагайтеся стояти спокійно, міняйте по­зу лише через кілька хвилин після того, як ви вже втомилися сто­яти так;

16)не лишайте трибуни, не скінчивши до кінця промови чи ле­кції. Ідіть з трибуни впевненим кроком, який відповідає тону ва­шої промови;

17)міняйте час від часу напрям погляду, щоб слухачі в усіх ку­тках залу відчули, що ви звертаєтеся саме до них;

18)час від часу переходьте з місця на місце;

19)жести й рухи тіла доповідача викликають відповідні пере­живання у слухачів. Жестикуляція зближує лектора зі слухачами і робить зміст його промови зрозумілішим. Часто переказують про те, як одного разу російський учений-фізіолог І. Павлов чи­тав у Лондоні лекцію, яка відразу ж перекладалася слухачам. Промовець так захопився, що забув про перекладача й говорив близько 15 хвилин без перекладу. Свою мову він супроводжував характерними жестами, а коли закінчив говорити, у залі пролуна­ли бурхливі оплески: не знаючи російської мови, слухачі зрозу­міли більшу частину його промови.

13. Досить часто ділові бесіди, переговори, дискусії тощо проходять у неформальній обстановці (барі, ресторані). Це потребує уміння поєдну­вати вирішення ділових питань із їжею. Як правило, виділяють діловий сніданок, обід, вечерю. їх поєднують певні загальні принципи, що стосу­ються всіх трьох випадків, зокрема, загальноприйняті правіша поведінки за столом. Однак кожна з цих форм ділового спілкування має і свої особливості.

Діловий сніданок - найбільш зручний час для зустрічей тих, хто напружено працює протягом дня. Тривалість - близько 45 хвилин. Не рекомендується для ділової зустрічі чоловіка і жінки.

Діловий обід дозволяє налагодити гарні стосунки з партнерами, краще познайомитися з клієнтами. Опівдні людина активніша і розкованіша, ніж о 7-8-ій годині ранку. Тривалість ділового обіду строго не регламентується і звичайно складає одну-дві години, де, як правило, передбачена ділова бесіда.

Ділова вечеря носить більш офіційний характер, ніж сніданок чи обід, і за ступенем регламентування більш наближена до прийому. Це визначає тип запрошень (письмові, а не телефонні), особливості одягу (костюм темних тонів). Тривалість ділової вечері дві години і більше.

При прийнятті рішення організувати чи прийняти запрошення на діловий сніданок, обід чи вечерю необхідно обміркувати свої задуми й усвідомити, чи буде більш невимушена атмосфера застілля сприяти їхньому вирішенню. Можливо ці питання легше вирішити в установі чи за допомогою телефонного зв'язку. При кожній зустрічі, пов'язаній із застіллям, можна втратити від однієї до трьох годин часу, а ставитися до свого і чужою часу потрібно вкрай шанобливо.

Місце зустрічі. При виборі місця зустрічі необхідно виявити вихованість і тактовність. Коли ви зацікавлені в бесіді, можна підкреслити свою повагу до людини, призначивши місце зустрічі ближче до місця її роботи. Рівень ресторану повинен відповідати статусу, що займають запрошені вами люди.

Вам легше буде отримати позитивну відповідь вашого гостя в тому разі, якщо він відчуватиме себе невимушено, роз­куто, коли не будуть проявлятися його оборонні жести.

Щоб до­вести його до такого стану, спробуйте дотримуватися таких про­стих правил.

Перше - де б ви не обідали, вдома чи в ресторані, намагайтеся зробити так, аби ваш гість сидів спиною до стіни або екрану. Нау­кою доведено, що у людини підвищується частота дихання, серце­биття і тиск у мозку, якщо вона сидить спиною до відкритого про­стору, особливо якщо за спиною - постійний рух.

Окрім того, напруження зростає, коли спиною людина повернута до вхідних дверей чи вікна, якщо приміщення на першому поверсі. Важливо, щоб світло було притушеним і грала м'яка фонова му­зика. У багатьох першокласних ресторанах ви можете побачити камін або його імітацію, щоб відтворити образ вогнища, яке освіт­лювало житло первісної людини. Краще всього замовити столик круглої форми і посадовити вашого гостя за великим вазоном так, аби він мав змогу оглядати публіку, а сам був захований від очей можливих спокусниць.

Вам буде простіше домогтися позитивних результатів від вашого гостя за цих умов, аніж якби це було в ресторані з яскравим освіт­ленням, зі столиками, розташованими на відкритому просторі і під дзвін тарілок, ножів і виделок.

Організація. Необхідно строго дотримувати заздалегідь погоджені
домовленості про місце, час і склад учасників зустрічі (хто, де і коли
буде зустрічатися). Тільки при нагальній потребі можна вносити зміни в
заздалегідь затверджений план. Так, якщо ви маєте намір зустрітися з
кимось віч-на-віч за сніданком, а запрошений дзвонить вам і повідомляє,
що він має намір з'явитися зі своїм секретарем і кимсь ще, ви повинні
вирішити, чи відповідає зустріч у подібному складі вашим інтересам і
чи вартує її дійсно проводити.

Розсаджування за столом. Якщо зроблене попереднє замовлення, за правилами хорошого тону, потрібно дочекатися, поки зберуться всі запрошені і лише тоді всаджуватися за стіл. Якщо вам потрібно буде розкласти папери (документи), а ви зустрічаєтеся лише з однією люди­ною, краще сісти за столик на чотирьох, а не на двох. У цьому випадку будуть вагомі причини запропонувати людині сісти праворуч від вас, а не навпроти.

Оплата. Оплатити рахунок повинен або той, хто першим запропону­вав зустрітися, або той, хто займає вищий статус. Якщо ситуація може бути перекручено витлумачена як спроба завоювати чиюсь, так би мовити, особливу прихильність, варто запропонувати, щоб кожний платив за себе. Це особливо актуально для представників засобів масової інформації і державних службовців усіх рівнів: сніданок журналіста чи чиновника за чужий рахунок можуть вважати спробою вплинути на пресу чи проявом корумпованості органів державної, влади. Однак найбільш загальним підходом може буде такий - всі витрати бере на себе, особа, яка запрошує.

Подяка. Після ділового сніданку, обіду чи вечері прийнято, щонаймен­ше, подякувати за запрошення. Більш доречною, однак, буде записка з подякою, хоча цим елементом у ділових відносинах часто нехтують.

14. Особливості спілкування через перекладача

У сучасному діловому світі ділові бесіди, переговори тощо, організовується діяльність з іноземними партнерами. А отже часто ділове спілкування відбувається через перекладача. Перекладач - це людина, яка дає підстави використовувати свої знання і досвід не тільки для перекладацької роботи, але і налагодження довірливих стосунків з партнерами. Перекладач-професіонал відіграє ключову роль у встановленні духу співробітництва, особливо тоді, коли переговорні процеси йдуть із представниками народів і культур, світогляд, моральні установки й особливості ділового етикету яких мають значні відмінності від прийнятих на Заході.

Спілкуючись через перекладача, потрібно дотримувати наступні правила:

- говорити повільно, чітко формулюючи думки, не допускати можливості двозначного тлумачення сказаного;

- вимовляти не більше одного-двох речень підряд, враховуючи те, що втримати в пам'яті і перевести більшу кількість матеріалу повно і правильно перекладач не в змозі. До того ж деякі мови граматично прямо протилежні українській (у перській мові, наприклад, присудок завжди завершує речення, а не стоїть в його середині, як в українській, англійсь­кій та інших мовах);

- не можна супроводжувати свою мову приказками, фразеологічними зворотами і, тим більше, цитуванням віршів. Переклад їх на іншу мову вимагає тривалої роботи і неможливий у ході динамічної бесіди. Невірний переклад здатний зіпсувати атмосферу переговорів, оскільки наші прислів'я і приказки на іншій мові можуть придбати двозначне тлумачення, а іноді й образливий зміст;

- необхідно враховувати реакцію партнерів і негайно вживати заходів, якщо виникає відчуття, що вони розуміють вас неправильно. Перекладач, у свою чергу, може в разі потреби попросити кожну зі сторін пояснити думку більш простими словами чи повторити фразу ще раз;

- перед переговорами необхідно виділити достатньо часу для роботи з перекладачем, щоб якнайдетальніше ознайомити його з колом проблем, пояснити використовувану термінологію. Доповідь, мова на презентації й інші письмові матеріали повинні передаватися перекладачу для ознайомлення за день-два до виступу. І останнє, немає перекладачів, що без підготовки однаково добре оперують і медичною, і технічною, і будь-якою іншою термінологією.

15. Презентація — передання і представлення аудиторії нових для неї ідей, планів, розробок тощо. Презентація - випробуваний засіб привернути увагу. Ділова презентація, проведена майстерно, змушує людей позитивно оцінити вас і ваше повідомлення, інформацію фірми. Вона дає можливість:

· " просунути" продукцію, послуги;

· розширити інтереси, подати інформацію на широкий загал, піднести відомість імені та назви (фірми, товару, послуг тощо);

· підняти інтерес споживача до нових продуктів та послуг;

· знайти нові шляхи впливу на клієнтів, виборців тощо.

Багато в кого цей захід викликає такі асоціації, як «шоу», «свято», «подарунок». Для створення у запрошених «святкових» відчуттів найбільш простими інструментами можуть бути: вручення безкоштовних зразків роздавання проспектів або брошур; пригощання (частіше за все — фуршет); демонстрування товарів у дії; подарунки у вигляді сувенірної продукції (ручки, годинники, календарі, запальнички, попільнички, сірники, блокноти, кепки, майки, брелки з нанесеними на них логотипом і адресою фірми). Хоча сувенірна продукція (її називають також спеціальною рекламою) виконує тільки функцію нагадування, вона містить у собі величезний потенціал впливу на клієнта, стає атрибутом його прихильності до фірми, особливо у поєднанні з приємними спогадами. Звичайно, ці прийоми мають сприяти досягненню основних намічених цілей презентації.

Друга обов'язкова умова за проведення презентації — забезпечити відвідувачеві почуття «бажаного гостя». Для цього необхідно ретельно добрати і підготувати персонал. Тут є декілька нюансів:

• фахівців має бути стільки, щоб завжди хтось був поряд для відповідей на запитання будь-кого з гостей;

• персонал має складатися з людей привабливих, відкритих, доброзичливих Тут не допоможуть генії із замкненим характером. Одні люди можуть найкраще працювати всередині компанії, інші неначе створені для представлення її інтересів на виставках і презентаціях.

Типовою помилкою є залучення дівчат-моделей для антуражу. Вони, як правило, не володіють ситуацією та необхідною інформацією і не зацікавлені в особливій привітності. Персонал, що обслуговує презентацію, має бути представником фірми працівники повинні бути винахідливими, оскільки навіть блискуче спланована презентація несе в собі низку непередбачених моментів;

• особи, задіяні у презентації, повинні бути енергійними і повними сил (щоб не дуже швидко втомлювалися): презентації вимотують. Важко стояти, ходити, всміхатися і бути чарівним весь вечір, а то й ніч;

• слід уважно добирати працівників фірми для презентації з точки зору їх манер, уміння спілкуватися з людьми;

• дуже ефектно сприймається персонал, одягнутий у фірмову уніформу корпоративних кольорів з логотипом компанії.