Главная страница Случайная страница
Разделы сайта
АвтомобилиАстрономияБиологияГеографияДом и садДругие языкиДругоеИнформатикаИсторияКультураЛитератураЛогикаМатематикаМедицинаМеталлургияМеханикаОбразованиеОхрана трудаПедагогикаПолитикаПравоПсихологияРелигияРиторикаСоциологияСпортСтроительствоТехнологияТуризмФизикаФилософияФинансыХимияЧерчениеЭкологияЭкономикаЭлектроника
Предмет, методи, значення для практики охорони здоров’я.
|
|
Соціольна медицина та організація охорони здоров'я
Модуль 1 (IV КУРС)
Статистика здоров’я. ОРГАНІЗАЦІЯ ОСНОВНИХ ВИДІВ
Медичного забезпечення населення НА СУЧАСНИХ ЙОГО РІВНЯХ.
Змістові модулі
1. Введення в соціальну медицину та організацію охорони здоров’я
2. Медико-соціальні аспекти демографії. Методика вивчення демографічних показників.
3. Медико-соціальні аспекти захворюваності. Методика вивчення захворюваності.
4. Організація лікувально-профілактичної допомоги міському та сільському населенню.
5. Особливості медико-соціального забезпечення населення літнього віку.
6. Страхова медицина. Медичне страхування.
Змістовий модуль 1
Введення в соціальну медицину та організацію охорони здоров’я
Конкретні цілі:
знати визначення соціальної медицини та організації охорони здоров’я як науки та предмету викладання, її значення для практики охорони здоров’я;
знати історію розвитку охорони здоров’я, етапи її становлення;
трактувати цільові підходи до визначення поняття “ здоров’я ”;
знати показники популяційного здоров’я;
знати методи соціальної медицини та можливості їх застосування при вивченні здоров’я населення та організації його медичного забезпечення;
засвоїти вплив основних чинників, які визначають рівень громадського здоров’я та аналізувати особливості цього впливу;
знати класифікацію факторів ризику, оцінювати їх можливий вплив на здоров’я населення.
Тема 1. Соціальна медицина та організація охорони здоров’я як наука.
Предмет, методи, значення для практики охорони здоров’я.
Соціальна медицина та організація охорони здоров’я – наука, яка вивчає закономірності громадського здоров’я та систему його охорони.
Розвиток соціальної медицини, значення робіт Б. Рамацціні, Й. П. Франка, І. Л. Данилевського, С. Сміта. Становлення соціальної медицини як науки, роль А. Гротьяна, Е. Ресле, А. Фішера.
Представники соціально-медичного напрямку в земській медицині України:
М. Уваров, М. Тезяков, П. Діатропов, С. Ігумнов, А. Смідович та ін.
Розвиток соціальної медицини в працях українських вчених ХХ століття: О. Корчак-Чепурківського, М.Гуревича, С.Кагана, З. Гуревича, С. Томіліна, А. Меркова, Л. Лєкарева, К. Дупленка, І. Хороша, О. Грандо, Г. Лук’янової.
Поняття про системний аналіз, статистичні, демографічні, історичні, експериментальні, епідеміологічні, економічні, соціологічні методи, методи експертних оцінок, моделювання, прогнозування.
Значення соціальної медицини для формування охорони здоров’я.
тема 2. Здоров’я населення як медико-соціальна проблема.
Стратегії охорони здоров’я.
Цільові підходи до визначення поняття „здоров’я”: загальнофілософський, індивідуальний теоретичний, індивідуальний практичний, популяційний.
Розуміння здоров'я як стану повного фізичного, психічного та соціального благополуччя, а не тільки відсутності хвороб або фізичних недоліків.
Здоров’я населення як умовне статистичне поняття, його медичні показники: демографічні (народжуваність, смертність, середня очікувана тривалість життя); фізичного розвитку; захворюваності; інвалідності; частоти донозологічних станів.
Провідні групи чинників, які впливають на показники здоров’я: рівень і спосіб життя людей, стан навколишнього середовища, біологічні фактори, доступність і якість медичної допомоги.
Залежність здоров’я населення від рівня життя: внутрішнього валового продукту (ВВП), індексу розвитку людського потенціалу (ІРЛП).
Вплив способу життя на здоров’я населення, залежність медичних показників здоров’я від чинників різного походження.
Особливості здоров’я різних віково-статевих, професійних груп населення.
Стан здоров’я окремих груп населення, що перебувають у різних екологічних умовах.
Поняття про якість життя, пов’язану зі здоров’ям як поєднання умов життєзабезпечення та стану здоров’я, що дозволяє досягти фізичного, психічного, соціального благополуччя та самореалізації.
Тема 3. Методика вивчення та оцінка чинників,
|
|