Студопедия

Главная страница Случайная страница

КАТЕГОРИИ:

АвтомобилиАстрономияБиологияГеографияДом и садДругие языкиДругоеИнформатикаИсторияКультураЛитератураЛогикаМатематикаМедицинаМеталлургияМеханикаОбразованиеОхрана трудаПедагогикаПолитикаПравоПсихологияРелигияРиторикаСоциологияСпортСтроительствоТехнологияТуризмФизикаФилософияФинансыХимияЧерчениеЭкологияЭкономикаЭлектроника






Характеристика індексу Херфиндаля-Хіршмана




Концентрація
  низька середня висока
CR3 < 45% 45-70% 71-100%
ННІ < 1000 1000-2000 2000-10000

Дисперсія ринкових долей визначається як відхилення ринкових долей усіх фірм ринку:

 

(2.4)

де Si – ринкова доля і-ої фірми;

– середня ринкова доля;

n – кількість фірм на ринку.

 

Показник дисперсії ринкових долей вимірюється у абсолютних значеннях та може приймати будь-які величини. Він характеризує можливу ринкову владу фірми через нерівність їх розмірів. Чим більше величина дисперсії, тим більш нерівномірним та, як наслідок, більш концентрованим є ринок, тим слабше конкуренція та тим сильніше влада великих фірм на ринку.

Між індексом Херфиндаля-Хіршмана та дисперсією ринкових долей є співвідношення: ННІ = n × дисперсію ринкових долей + 1/n, так що при незмінній кількості фірм більш висока дисперсія, тобто посилення нерівномірності розподілу ринкових долей призводить до збільшення концентрації.

Коефіцієнт Джині (G) визначається як відсоткова доля розміру галузі, що припадає на відсоткову кількість фірм, що діють на ринку:

 

(2.5)

де D – кумулятивний відсоток розміру галузі (ринку);

N – кумулятивний відсоток фірм на ринку.

 

Максимальне значення коефіцієнта, що дорівнює одиниці, засвідчує про ситуацію абсолютної нерівності (на одну фірму припадає весь обсяг випуску галузі). Мінімальне значення показника, дорівнює нулю, означає абсолютну рівність: кожна фірма виробляє однакову долю галузі.

Коефіцієнт Джині ілюструється на кривій Лоренца. По вісі абсцис шляхом поступового додавання результату відображується відсоток числа фірм у галузі, які мають ранжир за розміром від меншого до більшого. По вісі ординат шляхом поступового додавання результату відображується відсоток випуску (реалізації) продукції.

N

Рис. 2.6. Крива Лоренца

 

Крива ЕВN – крива Лоренца – показує, коли відсоткова доля ринку припадає на кожний відсоток фірм, що діють на ринку. Коефіцієнт Джині визначається як відношення площі фігури А до площі трикутника ЕNМ. При абсолютній рівності ринкових долей фірм крива Лоренца – це бісектриса або пряма ЕN, а площа фігури А стає рівною нулю, як наслідок, коефіцієнт Джині також у цьому разі дорівнює нулю. При абсолютній нерівності ринкових долей фірм крива Лоренца співпадає з лінією ЕМN, площі фігур А та трикутника ЕМN також співпадають, а коефіцієнт Джині дорівнює одиниці.

Недолік коефіцієнта Джині полягає у тому, що він вимірює лише відносні розміри фірм, тому його значення буде тим самим як для трьох однакових фірм ринку так і для десяти фірм, хоча ступені конкуренції для трьох та десяти фірм дуже різняться.



Індекс Холла-Тайдмана (НТ) розраховується на основі співставлення рангів фірм:

 

(2.6)

де Rs – ранг фірми на ринку (найкрупніша фірма має ранг 1);

δі – доля і-ої фірми на ринку.

 

Максимальне значення індекса Холла-Тайдмана дорівнює одиниці (в умовах монополії), мінімальне значення дорівнює 1/N, де N – кількість фірм у галузі.

За своєю дією показник схожий з індексом Херфиндаля-Хіршмана, але має важливу перевагу: дозволяє ранжувати фірми за ступенем ринкової могутності, а це допомагає проводити більш глибокий аналіз галузі.

 

 

-2.3-

Ринкова влада припускає можливість господарюючого суб’єкта оказувати вплив на ринкову ситуацію в цілому. Її визначають також як можливість впливати на ринкову ціну. Між цими підходами немає суттєвих відмінностей, так як ціна та обсяг у рівноважному стані безпосередньо взаємопов’язані. Влада на ринку може належати як боку пропозиції, так і боку попиту; відповідно можна говорити про монопольну чи монопсонічну владу (не обов’язково мається на увазі лише чиста монополія або чиста монопсонія). Існують структури, у яких суб’єкт, що володіє ринковою владою, може виступати і на тому і на іншому боці (зазвичай – на фінансових ринках). Також існують структури, на яких влада розподілена між попитом і пропозицією, як, наприклад, у двосторонній монополії.

Ринкова (монопольна) влада – це здатність утримувати високу ціну та отримувати позитивний економічний прибуток у довгостроковому періоді.



Наявність та висота вхідних (вихідних) бар’єрів є суттєвими факторами ринкової влади та разом з тим факторами, що впливають на ефективність ринкової структури. Обмежуючи можливість появи на ринку нових фірм, бар’єри створюють для діючих на ринку фірм умови для впливу на ринок у власних інтересах та отримання додаткових вигід. У той же час, обмежуючи свободу переміщення ресурсів між даним ринком та зовнішнім економічним середовищем, вони є негативним фактором суспільного благоустрою.

Іншою обставиною, що впливає на монопольну владу є еластичність попиту (рис. 2.7). Чим нижче еластичність попиту, тим при однакових концентраціях більша можливість фірми впливати на ринкову ціну. При цьому фірма отримує можливість встановлювати ціну вище власних граничних витрат, відповідно обмежуючи обсяг своєї пропозиції.

 

P

MC

Em

Pm D1

 

MCA Δ 1 A MR1

 

Qm Q

P (a – еластичний попит)

MC

Em

Pm

Δ2

MCA A D2

Qm MR2 Q

(б – нееластичний попит)

Рис. 2.7. Вплив цінової еластичності попиту на різницю між рівнем монопольної ціни та рівнем граничних витрат в умовах ринкової рівноваги

 

Кількісні показники монопольної влади фірми базуються на вимірі прибутковості або відносного перевищення ціни над граничними витратами.

Індекс Бейна визначається як відношення економічного прибутку фірми до вартості активів фірми та показує віддачу від кожної інвестованої у виробництво грошової одиниці. Індекс Бейна вимірюється у відсотк5ах.

Чим більше значення даного індексу, тим сильніше ступінь впливу фірми на ринок, тим слабше конкурентна сутність.

Індекс Лернера визначається як різниця між ціною неконкурентного ринку та конкурентного ринку по відношенню до неконкурентної ціни:

 

(2.7)

де Рm – ціна неконкурентного ринку;

Рс – ціна конкурентного ринку.

 

Для монополіста індекс Лернера розраховується за формулою:

 

 

(2.8)

де Еd – цінова еластичність попиту.

 

Тому монополіст має обмежений контроль над ціною, якщо еластичність попиту Еd велика.

Для кожного суб’єкта олігополії індекс Лернера:

 

(2.9)

 

Середній по галузі індекс Лернера:

 

(2.10)

де МСсередньозваж = Σ МСіSi;

Si – ринкова доля фірми.

 

Індекс Лернера показує, що в середньому по галузі величина надбавки до ціни визначається ціновою еластичністю попиту та рівнем концентрації продавців на ринку.

Р. Кларк, С. Девіс запропонували враховувати показник погодження цінової політики фірми (b), котрий приймає значення від нуля (некооперативна олігополія) до одиниці (картель).

З урахуванням показника погодження індекс Лернера для і-го олігополіста:

 

(2.11)

 

Середньозважений індекс Лернера для галузі з урахуванням погодження цінової політики фірм:

 

(2.12)

де Si – ринкова доля і-ої фірми;

b – коефіцієнт погодження ціноутворення галузі, 0< b<1;

Еd – цінова еластичність попиту;

ННІ – індекс Херфиндаля-Хіршмана.

 

Тобто, монопольна влада збільшується при:

1) погодженні цінової політики;

2) підвищенні рівня концентрації;

3) зниженні цінової еластичності.

Індекс Тобіна (q) розраховується як відношення ринкової (зовнішньої, біржової) вартості активів фірми до внутрішньої вартості її активів (відновленої вартості).

Внутрішня (відновлювана) вартість активів фірми показує альтернативні витрати відшкодування факторів виробництва у даний момент для даного способу використання ресурсів. Для конкурентного ринку альтернативні витрати вирівнюються по усіх напрямках використання ресурсів, тому ринкова (зовнішня) вартість дорівнює відновлювальній (внутрішній) вартості, та q = 1.

Якщо зовнішня вартість фірми більша за внутрішню, q > 1, то рівень прибутковості для фірми (або галузі) вище, ніж необхідно, щоб утримати фірму у галузі, тобто у довгостроковому періоді фірма отримує позитивний прибуток, як наслідок, володіє ринковою владою. Чим більше індекс Тобіна, тим сильніше влада фірми. Якщо q < 1, то фірма знаходиться на межі виходу з ринку.

 

 

Контрольні питання:

1. Які моделі ринків Вам відомі? Зробить порівняльний аналіз основних типів ринкових структур: досконалої конкуренції, монополії, олігополії та монополістичної конкуренції.

2. Зробіть порівняльний мікроаналіз функціонування фірми в умовах досконалої та недосконалої конкуренції.

3. Чи існує різниця між ринком та галуззю?якщо так, то яка?

4. Надайте визначення концентрації продавців на ринку. Які параметри використовуються для оцінки рівня концентрації?

5. Як побудувати криву концентрації? Чи можливо, на основі кривих окремих галузей порівняти рівні концентрації у цих галузях?

6. У яких випадках використовується діаграма Лоренца? Чим крива Лоренца відмінна від кривої концентрації?

7. Як Ви можете пояснити монопольну владу фірм на ринку? Наведіть приклади взаємозв’язку цінової еластичності попиту, індексу Лернера та ринкової влади фірм.



mylektsii.ru - Мои Лекции - 2015-2018 год. (0.01 сек.)Все материалы представленные на сайте исключительно с целью ознакомления читателями и не преследуют коммерческих целей или нарушение авторских прав Пожаловаться на материал