На сучасному етапі розвитку інформаційного суспільства здійснюється розробка критеріїв та індикаторів стійкого розвитку, що містять часто досить складну систему показників.

Лекція 5. Індикатори сталого розвитку

1. Поняття про індикатор стійкого розвитку.

2. Класифікація індикаторів стійкого розвитку.

3. Критерії відбору індикаторів стійкого розвитку.

Поняття про індикатор стійкого розвитку.

На сучасному етапі розвитку інформаційного суспільства здійснюється розробка критеріїв та індикаторів стійкого розвитку, що містять часто досить складну систему показників.

Необхідність у розробці індикаторів сталого розвитку була відзначена в " Порядку денному на 21 століття" [6]. В 40-вій главі цього документа (" Інформація для прийняття рішень") відзначено: " З метою створення надійної основи для процесу прийняття рішень на всіх рівнях і сприяння полегшенню саморегульованої сталості комплексних екологічних систем і систем розвитку необхідно розробити показники сталого розвитку".

Контроль досягнення цілей сталого розвитку, керування цим процесом, прийняття рішень, оцінювання ефективності використовуваних засобів і рівня досягнення поставлених цілей вимагають розроблення відповідних критеріїв і показників – індикаторів сталого розвитку. Таким чином, головна мета створення системи індикаторів – моніторинг сталого розвитку суспільства. В останні роки значимі роботи у сфері розробляння індикаторів виконані рядом колективів на локальному, регіональному й глобальному рівні як сталого розвитку у цілому, так і окремих його аспектів [7, 8].

Індикатор сталого розвитку – це кількісне представлення певної характеристики одного або більше вимірів розвитку, яке дозволяє оцінювати прогрес, підвищувати ефективність і дієвість прийняття рішень за допомогою спрощення й агрегування великих об’ємів інформації й надання її у вигляді такої «згортки» особам, що приймають рішення.

Індикатор сталого розвитку – це показник (найчастіше кількісний), який відображає економічний, соціальний і / або екологічний розвиток у певному регіоні, і має такі властивості як простота інтерпретації, широкий розмах, чутливість до змін, кількісна визначеність і дозволяє робити прогнози й вчасно визначати тенденції.

Індикатори призначені для вирішення окремих завдань:

1) Визначення цілей:

- виявлення конкретних цілей політики стійкого розвитку в кількісні формі

- розробка стратегій для майбутнього розвитку;

- прогнозування ефектів від запланованих заходів;

2) Управління:

- моніторинг досягнення стійкого розвитку;

- оцінка осягненого прогресу;

- оцінка ефективності впровадження попередньої політики;

- інформація для планування й прийняття рішень органами влади;

- підвищення якості управлінських рішень з урахуванням позицій і інтересів різних груп населення;

3) оцінка стану регіону в країні й світі (для рейтингового порівняння)

- міжрегіональні порівняння, міждержавні порівняння;

- взаємини регіону з міжнародним співробітництвом, залучення іноземних інвестицій, програм, грантів;

4) участь громадськості:

- інформування, навчання, взаємозв’язок з суспільством і окремими групами населення;

- залучення громадськості до участі в суспільній діяльності.

Функції індикаторів сталого розвитку:

- визначати або виражати мету проведення загальнодержавних чи регіональних програм;

- забезпечувати основу для оцінки ходу реалізації стратегій на різних рівнях. Індикатори дають можливість здійснювати вимір, моніторинг, оцінку й аналіз темпів і ефективності руху в напряму для досягнення цілей стійкого розвитку і, якщо буде потреба, коректувати загальну політику таким чином, щоб направити розвиток у потрібне русло, що забезпечує його стабільність.

- Можуть використовуватися для забезпечення інформаційної підтримки процесів планування й прийняття рішень у регіональних адміністраціях та інших відомоствахі організаціях, а також як основва для оцінки довгострокової полятики стійкого розвитку й програм реалізації соціально-економічних заходів;

- Забезпечувати інформування населення про хід реалізації стратегії, про темпи руху до стійкого розвитку в чіткій і доступній формі з метою стимулювати необхідні зміни до ставлення населення до цих проблем.

Одержання відповідного аналітичного та емпіричного обґрунтування для ефективного прийняття рішень є найважливішою основою політики. Під час відсутності ефективних індикаторів сталого розвитку неможливо здійснити цикл процесу прийняття рішень – визначання і формулювання мети, впровадження та оцінювання результату. Замість цього на управлінські рішення в області сталого розвитку накладається дрейф характеристик, нечіткість вираження пріоритетів, некогерентність політичних цілей і відсутність можливості оцінювання характеристик розвитку суспільства від об'єктивних критеріїв.