Розслідування грабежів і розбійних нападів.

Вихідними даними для порушення кримінальної спра­ви про грабіж або розбій є такі джерела:

а) заява потерпілого;

б) повідомлення службових осіб про вчинення злочину;

в) заява очевидців про розбійницький напад;

г) затримання з речовим доказом у момент вчинення злочину;

ґ) інші джерела.

Для порушення кримінальної справи про грабіж або розбій необхідна наявність у первісних матеріалах даних про характер та обставини події. Зміст початкового етапу розслідування грабежів або розбоїв у кожному конкретно­му випадку визначається слідчою ситуацією, яка так чи інакше пов'язана з обставинами.

З ураху­ванням зібраних і задокументованих відомостей слідчий визначає їх вірогідність, достатність для початку роз­слідування і вирішує, чи забезпечать вони судову перспе­ктиву кримінальної справи. Якщо наявних відомостей не­достатньо або вони викликають сумнів, то згідно зі ст. 97 КПК проводиться попередня перевірка.

Ознаки, притаманні даному виду злочину:

а) наявність ознак старанної підготовки, зухвальства, проявленого нападаючими;

б) ретельне спостереження за жертвою, про що свід­чать сліди, залишені на місці спостереження;

в) характер спрямованості діянь: напад на людину, квартиру, дачу, вчинений з метою заволодіння грошима, цінним майном, документами або утаєння більш тяжкого злочину;

г) спосіб зникнення з місця події;

ґ) способи приховання і реалізації злочинно придбано­го майна і цінностей;

д) дані про осіб, які раніше вчинили подібні злочини, їхні зв'язки.

Встановлення названих ознак здійснюється як на ста­дії дослідчої перевірки, так і на початковому етапі роз­слідування.

Початковий етап розслідування, типові версії:

1) мав місце грабіж чи розбійницький напад;

2) злочин вчинено підозрюваною чи іншою особою;

3) злочину не було, повідомлення неправдиве.

У випадках, коли злочинець відомий, перед слідчим стоїть завдання перевірити його причетність до вчинення злочину.

Перевірка версій і планування розслідування:

а) проаналізувати показання потерпілих, свідків та ін­ших осіб;

б) перевірити за картотекою наявність нерозкритих грабежів чи розбоїв у даному районі чи населеному пункті, виявити можливих «гастролерів»;

в) за даними криміналістичного обліку перевірити від­битки слідів рук, куль, гільз, зброї, автотранспорту, якщо вони використовувалися у вчиненні злочину.

При плануванні затримання злочинців з речовими до­казами, якщо про це відомо слідчому, слід передбачити:

а) розміщення оперативних працівників, які беруть участь у затриманні, з урахуванням усіх можливих обста­вин опору з боку злочинців;

б) питання щодо часу і моменту операції;

в) можливі способи фіксації злочинних дій;

г) способи належного процесуального затримання.

При збиранні процесуальне і криміналістичне значу­щих даних важливу роль у розслідуванні відіграє огляд місця затримання.

Після затримання слід проаналізувати його результа­ти і дати процесуально-криміналістичну оцінку наявній інформації.

Після детального аналізу й оцінки результатів затри­мання та обшуку слідчий з урахуванням слідчої ситуації повинен скласти план допиту підозрюваного.

Важливо виявити, якими мате­ріальними цінностями заволоділи злочинці, де і в кого вони знаходяться та які їхні характерні ознаки.