Організаційно-тактичні основи одержання зразків для порівняльного дослідження.

Порівняльні зразки необхідні тоді, коли безпосередньо порівняти засоби ідентифікації та ідентифікований об'єкт неможливо чи дуже важко: наприклад, для вирішення питання про виконавця досліджуваного рукопису без відповідних зразків неможливо порівняти ідентифікаційні ознаки, що відображені в рукописі, з почерком виконавця. Для цього необхідні порівняльні зразки почерків осіб, яких перевіряють. Під час ідентифікації нарізної вогнепальної зброї за стріляною кулею порівняти мікрорельєфи каналу ствола та циліндричної поверхні стріляної кулі дуже важко. Тому для полегшення дослідження необхідні зразки для порівняння: стріляні з цього екземпляра зброї експериментальні кулі, які б опосередкували порівняння особливостей поверхонь досліджуваної кулі й ствола. Зразки для порівняння мають відповідати таким вимогам: а) не може бути взяте під сумнів їх походження від об'єктів, які перевіряють; б) вони мають відображати достатню кількість властивостей цих об'єктів; в) вони мають бути придатними для порівняння із засобами ідентифікації.

Порівняльні зразки поділяють на вільні та експериментальні.

Вільні порівняльні зразки - це об'єкти, які виникли поза зв'язком з певною кримінальною справою. Як правило, вільні зразки з'являються у період, що передував вчиненню правопорушення та порушенню кримінальної справи. До вільних зразків належать заяви, листи та інші документи, виявлені під час обшуку, виїмки, огляду.

Експериментальні порівняльні зразки отримують спеціально в разі призначення ідентифікаційної експертизи для порівняльного дослідження у підозрюваного, обвинуваченого, свідка чи потерпілого на підставі і в порядку, передбаченому ст. 199 КПК України. Існують спеціальні тактичні прийоми та технічні способи отримання експериментальних зразків, які забезпечують їх придатність і максимальну інформативність. Як правило, експериментальні зразки отримує слідчий. Коли отримати такі зразки можна тільки в разі застосування спеціальних методик (наприклад, експериментальних стріляних куль), потрібні дії виконує експерт, отримання експериментальних зразків є складовою експертного дослідження. Обов'язок слідчого в цьому разі — надати експертові не тільки досліджуваний об'єкт (наприклад, пістолет), а за можливості й відповідний матеріал для отримання зразків (наприклад, патрони, вилучені у підозрюваного).

Експериментальне дослідження має на меті отримати властивості і ознаки ототожнюваного (відображуваного) об'єкта у формах, які задовольня­ють процес порівняльного дослідження. Наприклад, сліди бойка і зачіпа вики­ду відтворюються при експериментальній стрільбі з ототожнюваної зброї. Для отримання деяких експериментальних слідів, наприклад каналу ствола гладко-; ствольної зброї, сконструйовані спеціальні пристрої та устаткування, а для' отримання слідів ковзання - прилад «Трасограф». Таким чином, при експериментальному дослідженні одержують ознаки ототожнюваного об'єкта у зі-ставлюваних срормах для порівняльного дослідження.

Суть експериментального дослідження полягає не тільки в отриманні зіставлюваних зразків для порівняльного дослідження, але й у виявленні, фіксації та уявленні внутрішніх властивостей ідентифіковуваного об'єкта та їх відоб-і ражень у ідентифікуючому. Особливо це необхідно при дослідженні сипких»| рідких і газоподібних речовин, а також частин цілого, які втратили конформні ність лінії розчленування. У подібних випадках використовуються мікроскопМ ні, люмінесцентні, спектро- і хроматофасрічні, а також інші методи встановлення якісно-кількісного складу зразків, сталості їхніх властивостей, корвля*-| ційної залежності.

Порівняльне дослідження спрямоване на встановлення ступеня збіж-І ності ознак ототожнюваного об'єкта, зафіксованих в ідентифікуючих об'єктах.] Порівняння відбувається за трьома способами: зіставлення, суміщення та накладення.

Зіставлення - це розміщення поряд порівнюваних об'єктів так,.щоб_І на було одночасно спостерігати їх ознаки. Воно відбувається шляхом середнього зіставлення ознак ототожнюваного об'єкта з ознаками ототои ючих об'єктів або шляхом проектування порівнювальних ознак на один екра або розміщення їх в одному полі мікроскопа.

Суміщення - це розташування в одному полі порівнюваних об'єктів так, щоб ознаки одного складали продовження ознак іншого. Цей прийом найчас­тіше застосовується для порівняння слідів ковзання, що становить собою чер­гування борозенок і валиків. Суміщення можна виконувати шляхом розрізу порівнюваних зображень ознак за однаковими лініями та поєднання розріза­них частин за збіжними ознаками. З цією метою використовують спеціальні прилади - порівняльні мікроскопи (МСК-1, МС-51).

Накладення - це встановлення контакту між порівнюваними об'єктами так, щоб їх можна було спостерігати у світлі, яке проходить «наскрізь». Для цього загальне зображення об'єктів переносять на прозорий матеріал (скло, плівку), а потім, суміщуючи їх один з одним, досліджують їхні форми, розмі­ри та розташування ознак у світлі, яке проходить. Так, встановлюють допи­си та вставки на окремих документах, виконаних за допомогою копіювально­го паперу в одну закладку. Для застосування цього способу в експерт­ній практиці сконструйований спеціальний прилад оптичного накладення (ПОН).

У методиці ідентифікаційного-дослідження ознак і властивостей порівню­вання об'єктів у зіставлюваних формах та станах є головною умовою об'єктивності дослідження та обґрунтованості висновків. Виходячи з цього, до порівнюваного матеріалу пред'являються такі вимоги:

1). Зразки повинні бути отримані на однаковому або схожому з матеріалом ототожнюваного об'єкта копіювальному матеріалі.

2). Порівнювані об'єкти повинні бути зафіксовані в одному масштабі, ра­курсі при однаковому освітленні.

3). Вираження порівнюваних ознак повинне мати однаковий рівень дета­лізації (мікроскопічний, макроскопічний, молекулярний, генний).

4). Збіжні ознаки повинні виявляти однакові результати при різних прийо­мах і засобах порівняння. Виконання наведених вимог до порівнюваних об'єк­тів забезпечує об'єктивність оцінки результатів порівняння та вірогідність зроблених висновків.