Мікрооб’єкти та їхнє значення в розкритті та розслідуванні злочинів.

Велике значення мають вилучені у процесі огляду міс­ця події мікрооб'єкти — дрібні частки скла, обривки волос­ся, волокна органічного і неорганічного походження тощо. Такі об'єкти можуть бути виявлені на одязі жертв, що контактували зі злочинцями, або на інших контактних по­верхнях. Мікрооб'єкти мають вилучатися і пакуватися з дотриманням особливих правил у спеціальні пакети, дуже обережно, можливо, за участю спеціаліста.

Останнім часом в криміналістичній практиці все більша увага приділяється вилученню з місць подій мікрооб’єктів та їх дослідженню. Це пояснюється тим, що разом із загальним зростанням злочинності росте і рівень знань злочинців. Знижується відносний рівень так званої «п’яної» злочинності, підвищується рівень організованої. Як правило злочинці ретельно планують свої дії, прагнучи якомога менше залишати слідів, і після вчинення злочину знищують сліди, які залишилися.

Мікрооб’єкти будучи незначними за розмірами (не більше 2 мм2), практично не звертають на себе увагу, і як правило не знищуються суб’єктом злочину, тому при ретельному огляді їх можна знайти на місці події, а також на людях і предметах, причинно пов’язаних з подією, що розслідується.

В роботі з мікрооб’єктами на місці події можна виділити наступні стадії: підготовчу (профілактична робота і планування), пошук, фіксацію, вилучення, попереднє дослідження і упаковка.

Ефективний пошук мікрооб’єктів неможливий без відповідних технічних засобів. Для цього є засоби з криміналістичного чемодана і набір «Крапля».

Основними засобами пошуку мікрооб’єктів є освітлювачі, у тому числі ультрафіолетового кольору, і лупи. Пошук мікрооб’єктів здійснюється при хорошому освітленні як в прямому, так і в косопадаючому світлі за допомогою сильної лупи. Оглядати предмети необхідно, по мірі можливості, без переміщення. Якщо повністю оглянути предмет неможливо, то його слід помістити на чистий лист білого паперу, щоб не загубити мікрочастинки, які відділилися, при цьому слід застосовувати запобіжні засоби для збереження локалізації мікрооб’єктів на об’єкті-носії. Всі об’єкти необхідно оберігати від забруднень, не допускати контакту об’єктів між собою, загортати об’єкти в тканину або низькосортний папір. Всі дії з об’єктами бажано здійснювати в гумових рукавичках.

Експертне дослідження.

Поширеними є неідентифікаційні питання про наявність певних мікрочастинок:

­ чи є на об’єкті-носії (вказується предмет) привнесені частинки певного виду (вказуються мікрочастинки, що цікавлять слідчого: волокна, осколки скла, шматочки кам’яного вугілля, лакофарбові частинки, нашарування грунту і т. д.);

­ чи є на об’єкті-носії мікросліди конкретних речовин або матеріалів (нафти, фарби, цементу і т. д.)?

­ чи є в наданій масі речовини (матеріалу) сторонні мікрочастинки певного виду?

Ідентифікаційні питання:

- чи не є мікрочастинка частиною конкретного об’єкту (мікроуламок скла - частиною фарного розсіювача, плівка фарби - частиною лакофарбового покриття сейфу і т. д.)?

- чи не походить мікрослід від конкретної обмеженої маси речовини (наприклад, мікрослід-нашарування на одязі - від фарби у вилученому бідоні)?

- чи не належало раніше волокно конкретному предмету одягу?

- чи не походять волокна, знайдені на об’єкті (на одязі, холодній зброї, інструменті, транспортному засобі), від представленого комплекту предметів одягу?

При виявленні мікрооб’єктів в ході слідчої дії, звичайно, немає потреби ставити перед експертами питання про їх наявність. В цьому випадку слідчого можуть цікавити питання групового значення про природу частинок, сфера застосування даної речовини, його основні властивості. Постановка експертних завдань групового значення здійснюється за допомогою питань наступного типу:

­- що за речовина (матеріал), мікрочастинки якої знайдені на місці події (на предметі-носії), де і з якою мети вона застосовується?

­- чи не утворений знайдений мікрослід речовиною, яка володіє певними властивостями (наркотичним, токсичним, самозаймистим і т. д.)?

­- який колір має зовнішня поверхня лакофарбового покриття об’єкта (транспортного засобу), мікрочастинки якого знайдені при огляді місця події? [7.330]

Відповіді на ці і подібні запитання дозволяють пов’язати знайдені мікрочастинки з якою-небудь групою об’єктів і відмежувати їх від всіх інших груп і окремих предметів, що, у свою чергу, допомагає вибрати напрям розшукових заходів і з’ясувати обставини справи.

При дослідженні мікрослідів біологічного походження окремі питання можуть ставитись перед медико-криміналістичною і судово-медичною експертизою.

Комплексна медико-криміналістична експертиза вирішує ряд питань, направлених на ідентифікацію людини. Наприклад, можлива постановка таких питань:

­- чи не є плоска мікрочастинка з нашаруванням червоного кольору частиною нігтьової пластинки пальця руки потерпілої (підозрюваної);

­- чи не знаходилася певна ділянка тіла людини (трупа) в контактній взаємодії з конкретним предметом (зброєю, транспортним засобом і ін.).

При призначенні судово-медичної експертизи по мікрочастинках ставляться як неідентифікаційні, так і ідентифікаційні питання. Ці питання в основному аналогічні тим, які були розглянуті вище. Специфіка їх пов’язана з особливостями мікрочастинок (мікрослідів) і об’єкту-носія (тіло людини). Так, для встановлення наявності частинок і механізму утворення мікрослідів можуть бути поставлені такі питання:

­- чи є на об’єкті мікросліди крові (виділень) або мікрочастинки (клітинні елементи) людського організму;

­- чи є на тілі людини або в області тілесних пошкоджень (в раневих каналах та ін.) сторонні мікрочастинки;

­- який механізм утворення мікрослідів крові (або інших виділень) людини.

Для вирішення різних завдань групового значення перед експертами судовими медиками ставляться наступні питання:

­- яка статева приналежність мікрослідів крові (інших виділень) або мікрочастинок, які знайдені при огляді;

­- яке регіональне походження мікрослідів крові або мікрочастинок тіла людини органо-тканинного походження;

­- чи однакова групова приналежність знайдених мікрослідів крові (виділень) або мікрочастинок тіла людини і відповідних зразків наданих для порівняльного дослідження.