Штрафні та оперативно-господарські санкції.

Штрафні санкції - господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний спла­тити у разі порушення ним правил здійснення господарсь­кої діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

За загальним правилом розмір штрафних санкцій пе­редбачається законом чи договором. Пріоритет у визна­ченні розміру санкцій надається закону. І лише в тих ви­падках, коли розмір штрафних санкцій законом не визна­чено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором (ч. 4 ст. 231 ГК).

ГК передбачає різні способи встановлення розміру санкцій договором:

- у відсотковому відношенні до суми невиконаної час­тини зобов'язання;

- у певній, визначеній грошовій сумі;

- у відсотковому відношенні до суми зобов'язання неза­лежно від ступеня його виконання;

- у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг).

Певні особливості має встановлення санкцій за пору­шення господарського зобов'язання, в якому хоча б одна сторона є суб'єктом господарювання, що належить до дер­жавного сектора економіки. За такі пору­шення штрафні санкції застосовуються у таких розмірах:

-за порушення умов зобов'язання щодо якості (комплек­тності) товарів (робіт, послуг) стягується штраф у розмірі 20% вартості неякісних (некомплектних) товарів (робіт, послуг);

- за порушення строків виконання зобов'язання стягуєть­ся пеня у розмірі 0, 1 відсотка вартості товарів (робіт, по­слуг), з яких допущено прострочення виконання за кож­ний день прострочення, а за прострочення понад тридцять днів додатково стягується штраф у розмірі семи відсотків вказаної вартості.

Штрафні санкції за порушення грошових зобов'язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається об­ліковою ставкою НБУ, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором.

Розмір штрафних санкцій, що застосовуються у внут­рішньогосподарських відносинах за порушення зобов'я­зань, визначається відповідним суб'єктом господарюван­ня - господарською організацією.

Якщо за невиконання або неналежне виконання зобов'я­зання встановлено штрафні санкції, то збитки відшкодо­вуються в частині, не покритій цими санкціями (залікова неустойка).

Законом або договором можуть бути передбачені випад­ки, коли:

-допускається стягнення тільки штрафних санкцій (вик­лючна неустойка);

-збитки можуть бути стягнуті у повній сумі понад штрафні санкції (штрафна неустойка);

-за вибором кредитора можуть бути стягнуті або збитки, або штрафні санкції (альтернативна неустойка).

Відсотки за неправомірне користування чужими кош­тами справляються по день сплати суми цих коштів кре­дитору, якщо законом або договором не встановлено для нарахування відсотків інший строк. За грошовим зобов'я­занням боржник не повинен платити відсотки за час про­строчення кредитора.

Нарахування штрафних санкцій за прострочення припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

ГК (ст. 233) пе­редбачив можливість і підстави зменшення розміру штраф­них санкцій:

у разі якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредито­ра або порушення зобов'язання не завдало збитків, суд має право зменшити розмір.

Оперативно-господарські санкції,

Як встановлено ч. 1 ст. 235 ГК, за порушення господарсь­ких зобов'язань до суб'єктів господарювання та інших учасників господарських відносин можуть застосовувати­ся оперативно-господарські санкції - заходи оперативно­го впливу на правопорушника з метою припинення або по­передження повторення порушень зобов'язання, що вико­ристовуються самими сторонами зобов'язання в односто­ронньому порядку.

До суб'єкта, який порушив господарське зобов'язання, можуть бути застосовані лише ті оперативно-господарські санкції, застосування яких передбачено договором.

Друга особливість полягає в тому, що оперативно-гос­подарські санкції застосовуються незалежно від вини суб'єк­та, який порушив господарське зобов'язання.

Відповідно до ч. 1 ст. 236 ГК сторони можуть передбача­ти у господарських договорах використання таких видів оперативно-господарських санкцій:

1) одностороння відмова від виконання свого зобов'язан­ня управненою стороною, із звільненням її від відповідаль­ності за це - у разі порушення зобов'язання другою сторо­ною.

2) відмова управненої сторони зобов'язання від прий­няття подальшого виконання зобов'язання, порушеного другою стороною, або повернення в односторонньому по­рядку виконаного кредитором за зобов'язанням;

3) встановлення в односторонньому порядку на май­бутнє додаткових гарантій належного виконання зобов'­язань стороною, яка порушила зобов'язання;

4) відмова від встановлення на майбутнє господарсь­ких відносин із стороною, яка порушує зобов'язання.

Сторони можуть передбачи­ти у договорі також інші оперативно-господарські санкції.

Підставою для застосування оперативно-господарських санкцій є факт порушення господарського зобов'язання другою стороною.

Порядок застосування сторонами конкретних оператив­но-господарських санкцій визначається договором. У разі незгоди з застосуванням оперативно-господарської санкції заінтересована сторона може звернутися до суду з заявою про скасування такої санкції та відшкодування збитків, зав­даних її застосуванням.

Оперативно-господарські санкції можуть застосовува­тися одночасно з відшкодуванням збитків та стягненням штрафних санкцій.