Державний контроль у галузі охорони атмосферного повітря.

Охорона атмосферного повітря (ст.1 ЗУ „Про охорону атмосферного повітря”) — система заходів, пов’язаних із збереженням, поліпшенням та відновленням стану атмосферного повітря, запобіганням та зниженням рівня його забруднення та впливу на нього хімічних сполук, фізичних та біологічних факторів;

Відповідно до ст. 27 Закону України «Про охорону атмосферного повітря» контроль у галу­зі охорони атмосферного повітря здійснюється з метою забезпе­чення дотримання вимог законодавства про охорону атмосфер­ного повітря місцевими органами виконавчої влади, органами місцевого самоврядування, посадовими особами цих органів, а також підприємствами, установами, організаціями та громадя­нами. Функції державного контролю в галузі охорони атмосфер­ного повітря здійснюють органи Державної екологічної інспек­ції на основі Положення про Державну екологічну інспекцію, затвердженим постановою КМУ в редак­ції від 16.06.2004 р.; органи Державної автомобільної інспекції Міністерства внутрішніх справ (відповідно до п. 5.13 Положен­ня затвердженого постановою КМУ від 14.04.1997 р. її підрозділи мають право здійснювати контроль за технічним станом транспортних засобів, додержанням нор­мативів вмісту забруднюючих речовин у відпрацьованих газах та шкідливого впливу фізичних факторів, встановлених для від­повідного типу автомобільного транспорту та сільськогосподар­ської техніки); органи Державної санітарно-епідеміологічної служби МОЗ, положення про яку затверджено постановою КМУ в ре­дакції від 24.09.2004 р. та інші державні органи.

Важливу роль у системі цих заходів відіграють також заходи юридичної відповідальності до порушення вимог охорони атмо­сферного повітря.

Охорона атмосферного повітря здійснюється шляхом:

- охорони інших природних об'єктів, які впливають на стан атмосферного повітря;

-регулювання господарського впливу на атмосферне по­вітря.

У галузі охорони атмосферного повітря встановлюють такі нормативи:

-нормативи екологічної безпеки атмосферного повітря

-нормативи граничного допустимих викидів забруднюючих речовин стаціонарних джерел

-нормативи гранично допустимого впливу фізичних і біологічних чинників стаціонарних джерел

-нормативи вмісту забруднюючих речовин у відпрацьованих газах і впливу фізичних чинників пересувних джерел

-технологічні нормативи допустимого викиду забруднюючих речовин

-інші нормативи в галузі охорони атмосферного повітря.

Правова охорона атмосферного повітря включає:

-встановлення нормативів якості атмосферного повітря, а також нормативів гранично допустимих викидів забруд­нюючих речовин і гранично допустимого впливу фізичних і біологічних чинників на атмосферу

-спостереження за станом атмосферного повітря та конт­роль за рівнем його забруднення

-здійснення викидів забруднюючих речовин в атмосферне повітря та шкідливого фізичного впливу на атмосферу ста­ціонарними джерелами тільки після отримання дозволу та при дотриманні ГДВ та ГДР

-обмеження, тимчасову заборону (зупинення) або припи­нення викидів забруднюючих речовин в атмосферне повітря і впливу фізичних біологічних чинників на його стан при порушенні умов, передбачених дозволами

-заборона виробництва й експлуатації транспортних засобів, у викидах яких вміст забруднюючих речовин перевищує встановлені норми

-заборона будівництва й експлуатації виробничих об'єктів без очисних споруд

-проектування, забудову, реконструкцію міст та інших населених пунктів відповідно до вимог охорони атмосферного повітря

-встановлення вимог з охорони атмосферного повітря при впровадженні нової техніки, технологій, матеріалів і речо­вин, видобуванні корисних копалин, а також при застосу­ванні пестицидів і агрохімікатів

-інші заходи, передбачені законодавством.

Охорона озонового шару забезпечується:

-організацією спостереження, обліку і контролю змін стану озонового шару;

-встановленням і дотриманням нормативів гранично допус­тимих викидів шкідливих речовин, що впливають на стан озонового шару;

-регулюванням виробництва і використання хімічних речо­вин, що руйнують озоновий шар.