Отруйні речовини задушливої дії

Дуже відомими отруйними речовинами задушливої дії є фосген, дифосген, хлорпікрин. Крім них, у бойовій обстановці задушливо діють також оксиди азоту, які входять до складу порохових газів. Усі ці речовини можуть викликати ураження тільки інгаляційним шляхом.
Патогенез ураження складний. У формуванні одного з компонентів ураження — токсичного набряку легень — беруть участь як місцеві фактори, зумовлені безпосередньою дією ОР на легеневу тканину, так і загальні розлади нервово-рефлекторного походження. Усі вони призводять до підвищення проникності альвеолярно-капілярної мембрани й евакуації рідкої частини крові в порожнину альвеол. Цьому сприяє збільшене наповнення легенів кров’ю, а також гіпоксія й ацидоз, які прогресують внаслідок зростання дихальної недостатності в процесі розвитку інтоксикації. Клініка ураження при отруєнні фосгеном і дифосгеном подібна. Розрізняють тяжкий, середній і легкий ступені ураження. Для тяжкого ступеня характерні виникнення відчуття різі в очах, стиснення в грудях, кашель, запаморочення (рефлекторна стадія). Після евакуації потерпілого із зараженої атмосфери всі ознаки зникають і настає прихований період, який продовжується 1-3 години. Але вже на цій стадії спостерігають брадикардію, лабільність пульсу й артеріального тиску, в крові зменшується кількість гемоглобіну та еритроцитів. Розвивається стадія набряку легень, з’являються загальна слабість, кашель із виділенням пінистого харкотиння, ціаноз шкіри і слизових оболонок; у легенях вислуховують звучні дрібнопухирцеві хрипи; підвищується температура тіла. У крові збільшується кількість гемоглобіну (понад 160 г/л) і еритроцитів (більше 6·1012 в 1 л), лейкоцитоз із зсувом вліво і прискорення ШОЕ (“синя гіпоксія”). У випадку приєднання гострої серцево-судинної недостатності шкіра вкривається липким потом, набуває землисто-сірого відтінку, тиск крові падає, пульс стає частим, ниткоподібним, дихання — клекотливим (“сіра гіпоксія”). Набряк легень досягає найбільшого розвитку наприкінці першої або на початку другої доби. Смерть у ці терміни може настати від паралічу дихального та судинно-рухового центрів. Потім починається стадія вирішення, коли можуть проявлятися інші ускладнення внаслідок ураження: тромбози судин, що призводять до інфарктів у легенях, нирках, міокарді та викликають гангрену кінцівок, клініку “гострого живота”, а також запалення чи абсцес легень. Після гострого періоду можуть визначатися і віддалені наслідки: рецидивні бронхіти, астматичні стани і функціональні розлади серцево-судинної системи.
При середньому ступені інтоксикації латентний період триваліший (3-5 год), клінічні прояви розвиваються не так бурхливо, як при тяжкому отруєнні. Ядуха помірна, кашель із невеликою кількістю харкотиння, хрипи незначні. Ознаки згущення крові виражені менше. Може розвинутися набряк легень або виражена токсична пневмонія, яка легко лікується і має сприятливий перебіг. Термін лікування хворих — 2-3 тижні.
У випадку легких інтоксикацій латентний період триває 8 год, після чого уражений скаржиться на слабість, запаморочення, незначну ядуху, відчуття стиснення в грудях, кашель. Температура тіла субфебрильна, пульс ритмічний, частий. У легенях вислуховують поодинокі сухі хрипи. Явища гострого бронхіту починають зникати через 5-6 днів.
При ураженнях хлоропікрином майже відразу з’являються подразнення очей та дихальних шляхів, блювання, знижується судинний тонус (нітритна дія). Набряк легень має тяжчий перебіг, тому що в крові утворюється метгемоглобін і відповідно посилюється гіпоксемія.
При дії оксидів азоту поряд із задушливим ефектом відзначають і резорбтивний, який проявляється метгемоглобінемією і розширенням дрібних судин. Внаслідок різкої обпікаючої дії можлива рефлекторна зупинка дихання в момент вдихання парів або розвиток хімічного опіку легень у перші години, якому притаманна виражена гостра дихальна недостатність. У випадку розвитку набряку легень перебіг захворювання тяжкий, у харкотинні, що має характерний жовтий колір, можлива поява домішок крові.
Перша медична допомога:
— одягання протигаза;
— усунення сильного подразнення дихальних шляхів за допомогою протидимної суміші (рис. 10.7);
— евакуація із зараженої зони;
— за межами осередка ураження — промивання очей, полоскання рота водою із фляги.
Долікарська допомога:
— зігрівання, спокій, інгаляція кисню, ін’єкції кофеїн-бензоату натрію, кордіаміну;
— при можливості уражених потрібно якомога швидше (до закінчення латентного періоду) евакуювати відразу в омедб (шпиталь) на будь-якому виді транспорту, у зв’язку із загрозою розвитку набряку легень. Евакуація пішки різко погіршує перебіг ураження у потерпілих.
Перша лікарська допомога:
— кровопускання (300-500 мл) з подальшим внутрішньовенним введенням глюкози і хлориду кальцію;
— введення серцево-судинних засобів та дихальних аналептиків;
— інгаляції кисню з парами етилового спирту.
Кваліфікована медична допомога:
Невідкладні заходи:
— тривала оксигенотерапія;
— інгаляції піногасників;
— повторне кровопускання;
— введення гангліоблокаторів, глюкози, хлориду кальцію, стероїдних гормонів, серцево-судинних засобів за показаннями.
Відстрочені заходи: антибіотики, сульфаніламіди, вітамінотерапія.
Уражених, які перебувають у латентному періоді, евакуюють у терапевтичне відділення шпиталів, хворі з явищами набряку легень нетранспортабельні протягом 3-5 діб. При відсутності ознак ураження проводять обсервацію на 24 години, легкоуражені підлягають лікуванню в команді одужуючих.