В подальшому лікування опіків проводиться відкритим (безпов’язочним) методом, або закритим методом з використанням пов’язок.

При відкритому методі лікування під впливом повітря прискорюється утворення сухого струпу, створюється можливість постійного нагляду. До недоліків цього методу необхідно віднести більші втрати плазми з поверхні опікових ран, ніж при відкритому методі, необхідність використання спеціальних засобів для захисту від пилу, мух, постійне охолодження поверхні опіків, великий розхід постільної білизни.

Безпов’язочний метод застосовується при опіках обличчя, промежини, статевих органів. При цьому для обробки опіків використовують антисептичні розчини і водорідні мазі При опіках обличчя хороші результати дає змазування розчином перманганату калію 1: 5000 3-4 рази на добу в перші 2-3 дні. Утворюється тонкий струп темного кольору, під яким відбувається епітелізація поверхневих опіків.

В теперішній час настало ’’друге народження’’ відкритого методу -лікування в умовах антибактеріального керованого середовища. Однак поки що тільки лікувальні заклади можуть використовувати таку методику, що потребує спеціальне оснащення.

Найбільш поширений закритий метод. Його перевага в тому, що він полегшується обслуговування потерпілих, пов’язка охороняє опікову рану від забруднення і травматизації, що особливо важливо в умовах воєнного часу. До недоліків методу відносять трудоємкість та болючість зміни пов’язок, великий розхід перев’язочного матеріалу.

Глибокі опіки характеризуються розвитком гнійно-деморкаційного запалення. В ранні терміни основне завдання їх лікування при вологому некрозі - сприяти формуванню сухого струпу, а при сухому некрозі -попередити його гнійне розплавлення. Це досягається накладанням волого-висихаючих пов’язок з розчином антисептиків (декасан, 0, 2% фурациліну, 3% борної кислоти, 0, 5% азотно-кислого срібла та іншіх). Використання мазів недоцільно, так як вони сприяють зволожуванню струпу. Для підготовки до операції проводиться очищення опіків від змертвілих тканин за допомогою безкровної некректомії (ріс). При цьому поетапно видаляються некротичні тканини під час перев’язок, які виконуються через день.

З цією ж метою можна використовувати протеолітичні ферменти (трипсин, хімотрипсин, хімопсин) або хімічні кератолітичні засоби (40% саліцилова мазь на вазеліновій основі). Кератолітичний вплив використовують з 6-8 дня після опіку. Після відторгнення змертвілих тканин необхідно чергувати антисептичні розчини або антибактерійні препарати земульсіями та мазями Лікування глибоких опіків є хірургічною проблемою. Воно проводиться в два етапи: хірургія опіків превентивна і відновлювально-реконструктивна. Завдання превентивної хірургії – як умога скоріше відновити втрачений шкірний покрив і тим самим ліквідувати джерело і причину опікової хвороби. Завдання реконструктивно-відновлювальної хірургії полягають в подоланні наслідків термічної травми.

Превентивна хірургія опіків по суті є ургентною хірургією. При цьому фактор часу, на протязі якого проводиться підготовка опікових ран до їх закриття і відновлювання дефіциту шкіри, справляє суттєвий вплив на езультати лікування. Превентивна хірургія опіків полягає в попереджені розвитку незворотних змін в організмі хворого опіковою хворобою.Оперативні втручання при глибоких опіках поділяються на дві групи.

Операції першої групи необхідні для підготовки опікової рани до пластичного закриття. До них відносяться некротомія - розтин опікового струпу до кровоточивих тканин з метою ліквідації джгутоподібної сдавлюючої дії його на сегменти кінцівок та грудну клітку. До допоміжних операцій відносяться і некректомія - видалення нежиттєздатних тканин (рис.26) Лікування термічних опіків на ЕМЕ. Надання допомоги потерпілим в умовах бойових дій має ряд особливостей.

Опіки будуть виникати на фоні великих фізичних та психічних навантажень. За цих умов особливого значення набуває медичне сортування на етапах медичної евакуації з визначенням груп потерпілих, які потребують проведення невідкладних заходів.

Перша медична та лікарська допомога здійснюється безпосередньо у вогнищі ураження у вигляді само- та взаємодопомоги. Невідкладними заходами є винесення з вогнища пожежі і гасіння палаючої одежі. Полум я гасять підручними матеріалами (шинель, плащ-намет тощо), щільно вкриваючи палаючу ділянку тіла. При спробі загасити полум я руками можуть виникнути додаткові опіки у потерпілих, так і в осіб, які надають допомогу. Залишки одежі, що прилипли не слід знімати, а необхідно на всю пікову поверхню накласти асептичну пов язку і виконати транспортну іммобілізацію. Не рекомендується змащувати обпечені ділянки рослинною олією чи тваринним жиром, вазеліном.

При значних опіках вводяться знеболюючі засоби з шприць-тюбіку, дають випити гарячий чай. В холодну пору року потерпілих треба закутати і евакуювати для надання першої лікарської допомоги.