Поняття про величину санітарних втрат, фактори, що впливають на їх розміри.

Під величиною розуміють - розміри санітарних втрат в абсолютних числах.
У випадку застосування противником зброї масового ураження начальник медичної служби вживає всі можливі заходи щодо уточнення розмірів санітарних втрат та на підставі цих даних визначає приблизну потребу в силах і засобах медичної служби, які необхідні для організації і проведення лікувально-евакуаційних заходів.

В сучасних умовах величина і структура санітарних втрат, по-перше, буде залежати від характеру та напруженості бойових дій; масштабів і умов використання сторонами різних видів зброї; щільності і степеню захисту військ; кліматогеографічних особливостей місцевості тощо. У зв’язку з цим для правильного визначення величини і структури санітарних втрат, необхідно всебічно проаналізувати обстановку в кожному конкретному випадку.

Рішучий вплив матиме ракетно-ядерна зброя у випадку її використання. Вдосконалення засобів авіаційного та космічного нападу, значне підвищення надійності та точності ураження об’єктів за рахунок використання багатозарядних самонавідних боєголовок призведуть до значного зростання величини санітарних втрат. Значних розмірів можуть набути санітарні втрати у випадку використання противником хімічної зброї. При цьому в структурі втрат будуть переважати ураження фосфорорганічними отруйними речовинами. Санітарні втрати від хімічної зброї, в разі її використання, будуть відрізнятися осередковістю та одночасністю виникнення, значним коливанням кількості уражених в залежності від ступеня захисту військ, тяжкості ураження.

Суттєво зростуть, порівняно з минулими війнами, втрати від звичайних видів зброї. При цьому збільшиться питома вага тяжких та вкрай тяжких поранень, опіків, особливо напалмових, зросте чисельність переломів, уражень внутрішніх органів тощо. Серед поранених та хворих з’явиться категорія вкрай тяжких, або і безнадійних у прогностичному відношенні. Особливе значення отримає фактор взаємного збільшення тяжкості поранених при множинних і, перш за все, комбінованих уражень. Необхідно обов’язково врахувати великий психологічний вплив на особовий склад використання противником сучасних видів збройної боротьби. У зв’язку з зазначеним, у структурі санітарних втрат значне місце займуть так званні психологічні втрати, під якими розуміють особовий склад, який залишився в строю, однак втратив боєздатність внаслідок дії сильних психотравмуючих факторів. Від швидкого виведення саме цих осіб із стану нервово-психічного шоку, в значній мірі будуть залежати терміни відновлення боєздатності частин та з’єднань, що постраждали від ядерних, хімічних та напалмових ударів противника. Таким чином, санітарні втрати військ в умовах сучасної війни будуть відрізнятися значними розмірами, складністю та різноманітністю структури, тяжкістю ураження.

Поняття про структуру санітарних втрат, її залежність від зброї, яку використовується в бою.

Структура санітарних втрат - це відсоткове співвідношення різних категорій поранених та хворих до загальної кількості санітарних втрат, усіх або окремих видів зброї.

Розвиток сучасних видів звичайної зброї закономірно призведе і до змін величини та структури санітарних втрат, а також до зміни лікувально-евакуаційної характеристики контингентів поранених і хворих, які будуть поступати на етапи медичної евакуації. Всі ці зміни характеризуються, з одного боку, збільшенням частки безповоротних втрат, з другого – різким збільшенням санітарних втрат. Таким чином, для сучасної звичайної зброї характерна поява осередків масового ураження, які наближаються за своїми масштабами до таких, що характерні при застосуванні ядерних боєприпасів.
В структурі санітарних втрат поранені хірургічного профілю можуть скласти до 91, 9%, терапевтичного – 8, 2%. Невідкладних заходів першої лікарської допомоги потребують до 15, 9% поранених хірургічного профілю, а в повному обсязі – до 40%. Невідкладних заходів кваліфікованої хірургічної допомоги потребує до 21% поранених, з яких оперативні втручання складають – 7, 2%, протишокова терапія – до 13%. Повний обсяг кваліфікованої хірургічної допомоги потребують близько 48% поранених, серед яких 31, 3% - показання до оперативних втручань.

У структурі санітарних втрат від сучасних видів зброї до 45-50% поранених будуть мати множинні та поєднані ушкодження, що значно ускладнює діагностику та медичне сортування на етапах медичної евакуації. Значно збільшується частота та тяжкість травматичного і опікового шоку, що, в свою чергу, збільшує число складних оперативних втручань та їх тривалість (лапаро- і торакотомія – до 2-2, 5 годин, первинна хірургічна обробка ран крупних сегментів кінцівок – до 1, 5 години). Досвід медичного забезпечення військ 40 армії в Афганістані покав, що для виведення із стану травматичного шоку одного пораненого необхідно до 6-8 годин, а із опікового шоку при проведенні інтенсивних протишокових заходів протягом перших 48 годин можуть бути виведені лише 50% обпечених і лише в термін від 48 до 72 годин.

Санітарні втрати залежать від характеру бойових дій, ролі та місця полку (дивізії) в оперативній побудові армійського корпусу, значимості бойового завдання, напруженості бою, масштабів застосування противником зброї масового ураження, високоточної зброї, боєприпасів об’ємного вибуху та загальних сумішей, щільності розміщення військ на місцевості, ступеню інженерного обладнання місцевості, характеру оборони противника і багатьох інших чинників.

Види та обсяг медичної допомоги на етапах медичної евакуації.
У процесі проведення лікувально-евакуаційних заходів у військах передбачається надання наступних видів медичної допомоги: перша медична допомога, долікарська (фельдшерська) допомога, перша лікарська допомога, кваліфікована медична допомога і спеціалізована медична допомога.

Існує два поняття, які визначають зміст лікувально-профілактичних заходів при наданні медичної допомоги пораненим i хворим - вид медичної допомоги i обсяг медичної допомоги.

Під видом медичної допомоги розуміють певний перелік лікувально-профілактичних заходів, які проводяться при пораненнях i захворюваннях особовим складом військ та медичною службою на полі бою, в осередках масових санітарних втрат і на етапах медичної евакуації.

Конкретний вид медичної допомоги визначається місцем надання, підготовкою осіб, які її надають, та наявністю необхідного обладнання.

Пораненим та хворим надаються наступні види медичної допомоги:
1) перша медична допомога надається безпосередньо на місці поранення (ураження) або в найближчому укритті самими військовослужбовцями в порядку само- i взаємодопомоги, стрільцями-санітарами, санітарами, водіями-санітарами та санітарними інструкторами підрозділів, а також особовим складом підрозділів, що виділяються для рятувальних робіт в осередках масових уражень.

2) долікарська (фельдшерська) допомога надається фельдшерами батальйонів в безпосередній близькості від місця поранення на медичних пунктах батальйонів, які очолюються фельдшерами (при масових санітарних втратах і на медичному пункті полку).

3) перша лікарська допомога надається лікарями загальної практики на медичних пунктах полків, а також на медичних пунктах батальйонів (дивізіонів), які очолюють лікарі (часто в окремому медичному батальйоні або в окремому медичному загоні).

4) кваліфікована медична допомога надається лікарями хірургами і терапевтами в окремих медичних батальйонах (ротах) дивізій, окремих медичних загонах, а також у медичних ротах бригад і деяких лікувальних установах фронту.

5) спеціалізована медична допомога і лікування надається лікарями-спеціалістами у госпітальних базах фронту та в тилових госпіталях Міністерства охорони здоров’я України.

Обсяг медичної допомоги - це сукупність лікувально-профілактичних заходів, якi проводяться пораненим i хворим на даному етапі медичної евакуації. Обсяг медичної допомоги i терміни лікування поранених і хворих залежать від умов бойової, тилової і медичної обстановки і встановлюються: для окремого медичного батальйону (окремого медичного загону) - начальником медичної служби армії (корпусу); для медичного пункту полку - начальником медичної служби дивізії.

Заходи першої медичної допомоги спрямовані на тимчасове усунення причин, які загрожують життю пораненого (хворого) у даний момент та попередження розвитку тяжких ускладнень. Вона включає наступні заходи:
- витягнення поранених з бойових машин, важкодоступних місць, осередків пожеж із-під завалів;

- гасіння палаючого одягу i запалювальних сумішей, що попали на тіло;

- надягання протигазу при знаходженні на зараженій місцевості;
- тимчасову зупинку зовнішньої кровотечі;

- введення антидотів ураженим отруйними речовинами;

- усунення асфіксії шляхом звільнення верхніх дихальних шляхів від слизу, крові i можливих чужорідних тіл, фіксування язика при його западанні, введення повітропроводу;

- введення знеболюючих засобів за допомогою шприц-тюбика;

- накладання асептичної пов'язки на рану або опікову поверхню, а при

відкритому пневмотораксі - оклюзійної пов'язки із використанням прогумової обкладинки індивідуального перев’язувального пакету;

- іммобілізацію пошкоджених ділянок простими способами з використанням табельних i підручних засобів;

- часткову санітарну обробку відкритих ділянок шкіри i дегазацію одягу, що прилягає до цих ділянок вмістом індивідуального протихімічного пакету;

- дачу антибіотиків, протиблювотних та інших лікарських засобів.

При наданні першої медичної допомоги в першу чергу використовуються індивідуальний перев`язувальний (протихімічний) пакет пораненого, засоби з його аптечки індивідуальної і тільки після цього – індивідуальні засоби того, хто надає допомогу і вміст сумки медичної військової і сумки санітара.
Заходи долікарської допомоги - надаються з метою боротьби із небезпечними для життя наслідками поранення (захворювання) та попередження тяжких ускладнень. В доповнення до першої медичної допомоги вона включає:

- усунення асфіксії (введення повітропроводу, проведення штучної вентиляції легень за допомогою портативних апаратів, інгаляцію кисню та інше);
- контроль за правильністю i доцільністю накладання джгута, накладання джгута при кровотечі, яка продовжується;

- накладання і виправлення неправильно накладених пов’язок;
- повторне введення знеболюючих засобів, антидотів за показаннями, дачу антибіотиків;
- покрашення транспортної іммобілізації за допомогою табельних i підручних засобів;

- введення серцево-судинних та інших лікарських засобів за показаннями;

- повторну часткову санітарну обробку відкритих ділянок шкіри та дегазацію одягу, що прилягає до цих ділянок шкіри;

- зігрівання поранених i хворих, дачу гарячого чаю (за виключенням пораненим у живіт).

Заходи першої лікарської допомоги надаються з метою усунення або послаблення наслідків поранень (захворювань), які загрожують життю поранених i хворих, попередження розвитку ускладнень або зменшення їх тяжкості, а також підготовки тих, окремих поранених, до подальшої евакуації.
Заходи першої лікарської допомоги по терміновості їх виконання розподіляються на дві групи:

1) невідкладні заходи;

2) заходи, виконання яких може бути відкладено.

Невідкладні заходи проводяться при станах, що загрожують життю поранених і хворих.

Вони включають:

- зупинку зовнішньої кровотечі (введення тампону у рану з накладанням шкірних швів, прошивання судин у рані, накладання затискувача на судину, що кровоточить, контроль за правильністю i доцільністю накладання джгута та накладання джгута при наявності показань);

- усунення гострої дихальної недостатності (відсмоктування слизу, блювотних мас i крові з верхніх дихальних шляхів, введення повітропроводу, прошивання язика, відсічення або підшивання звисаючих лоскутів м'якого піднебіння i бокових відділів глотки, штучну вентиляцію легень, інгаляцію кисню, накладання оклюзійної пов'язки при відкритому пневмотораксі, інгаляцію парів етилового спирту при набряку легень, пункцію або торакоцентез при напруженому пневмотораксі);

- переливання крові і кровозамінників при тяжкому шоці та значній крововтраті;
- новокаїнові блокади і введення знеболюючих засобів при тяжкому шоці;

- транспортну іммобілізацію (або її покращення) при переломах кісток i великих пошкодженнях м'яких тканин, які загрожують розвитком небезпечних для життя ускладнень; накладання стандартної транспортної пращевидної шини при переломах щелеп;

- відсікання кінцівки, яка висить на лоскуті м’яких тканин (" транспортна ампутація");
- катетеризацію або капілярну пункцію сечового міхура при затримці сечовиділення;
- часткову санітарну обробку відкритих ділянок шкіри, дегазацію пов'язок та одягу; зміну одягу, зараженого стійкими отруйними речовинами; зняття протигазу з тяжкопоранених i тяжкохворих;

- промивання очей при ураженні отруйними речовинами шкipнo-нapивнoї дії з наступним введенням у кон’юнктивальний мішечок спеціальних очних мазей;
- введення за показаннями антидотів, антибіотиків, протисудомних, бронхорозширюючих, протиблювотних, серцево-судинних, десенсибілізуючих та інших засобів;

- використання антитоксичної сироватки при отруєннях бактеріальними токсинами i проведення неспецифічної профілактики при ураженні бактеріологічною (біологічною) зброєю;

- промивання шлунку за допомогою зонда при попаданні отруйних речовин у шлунок i дачу адсорбенту.

До заходів першої лікарської допомоги, які можуть бути відкладені, відносяться:
- виправлення пов’язок i покращення транспортної іммобілізації;
- проведення новокаїнових блокад i введення знеболюючих засобів при пошкодженнях середньої тяжкості;

- дегазація рани при зараженні стійкими отруйними речовинами;
- ін’єкції антибіотиків i профілактика правцю при відкритих травмах i опіках;
-проведення дезінтоксикаційної терапії i використання антибioтиків при радіаційних та хімічних ураженнях;

- зміна пов'язок при забрудненні рани радіоактивними речовинами;
- призначення симптоматичних медикаментозних засобів.

Повний обсяг першої лікарської допомоги включає невідкладні заходи і заходи, проведення яких може бути відкладено. Скорочення обсягу першої лікарської допомоги здійснюється за рахунок заходів другої групи.

Заходи кваліфікованої терапевтичної допомоги. За термінами виконання вони також розподіляються на невідкладні і заходи, виконання яких може бути вимушено відкладено.

Невідкладні заходи кваліфікованої терапевтичної допомоги включають:
- санітарну обробку поранених i хворих при зараженнях отруйними речовинами;
- введення антидотів i протиботулінічної сироватки;

- комплексну терапію серцево-судинної недостатності, порушень серцевого ритму;
- комплексну терапію гострої дихальної недостатності;

- дегідратаційну терапію при набряку головного мозку;

- корекцію грубих порушень кислотно-лужного стану та електролітного балансу;
- комплекс заходів при попаданні всередину отруйних речовин та інших отруйних засобів;

- введення знеболюючих, десенсибілізуючих, протиблювотних, протисудомних i бронхолітичних засобів;

- вживання транквілізаторів та нейролептиків при гострих реактивних станах;

- призначення засобів проти свербіння при поширених іпритних дерматозах.
Заходи кваліфікованої терапевтичної допомоги, виконання яких може бути відкладено, включають:

- введення (дачу) антибіотиків та сульфаніламідів з профілактичною метою;
- гемотрансфузію із замінною метою (при помірній анемізації);

- використання симптоматичних медикаментозних засобів.