Зовнішня мотивація не має конкретної спрямованості на зміст і процес мислення.

За такої мотивації школяр розв’язуватиме задачу через інші причини (наприклад, заслужити схвалення вчителя, батьків тощо). Його більше цікавитиме результат. Дехто із школярів, керуючись зовнішніми мотивами, може списувати, користуватися підказками тощо.

Отже, ефективність мисленнєвої діяльності зумовлюється пізнавальними інтересами, потребами.

Процес виховання пізнавальних інтересів висвітлюється у психологічній літературі. Але варто сказати, що виникає він там, де людина відчуває свою адекватність, впевнена, що здатна до чогось, що в неї добре виходить, тощо. Тому психологи пропонують учителям використовувати «Методику успіху». Сутність її полягає в тому, що задачі добирають індивідуально, зважаючи на можливості кожного школяра, але учням про це не відомо. Це − підготовчий етап. На другому етапі учням кажуть, що задача складна, але треба намагатися розв’язати її. Насправді задача такої самої складності, як і попередня, кожний школяр розв’язує її. Цей етап називають етапом «змушеного» успіху. На третьому етапі − «реального» успіху — учнів попереджають, що пропонується задача нового типу й оцінок ставити не будуть. Насправді задача складніша за попередню. Школярі розв’язують її кілька разів не на оцінку, а потім ці всі заходи стають непотрібними. В учнів з’явився інтерес до предмета.

Щоб успішно здійснювався навчальний процес, необхідно продумувати прийоми формування мети у школярів, адже часто мета вчителя, з якою він прийшов до класу, і учнів не збігається.

Істотний вплив на ефективність розв’язування задач мають ставлення суб’єкта до цієї діяльності, його установки. Установка виявляється як стан змобілізованості, готовності до дії, а тому є механізмом регуляції мисленнєвої діяльності, формою спрямованості на розв’язування конкретної задачі. Виникнення установки залежить від наявності потреби в розв’язанні задач та від особливостей ситуації задоволення цієї потреби. А тому готовність до розв’язування задачі виникатиме тоді, коли діє підсилена мотивація, коли суб’єкт уже досяг колись успіху в цій діяльності й відчуває щодо неї свою адекватність.

Виявлення рефлексії у процесі розв’язування задачі розглядається як механізм організації мислення та саморозвитку особистості. Щоб сподіватися на успіх у розв’язуванні задач, суб’єкт має аналізувати не тільки завдання, а й власне мислення, створювати образ власного «Я», переосмислювати свої особистісні стереотипи (наприклад, відсутність наполегливості, організованості, рішучості у згаданому процесі). Досліджуючи ці явища, вчені виділяють інтелектуальну (самоаналіз свого інтелектуального рівня) та особистісну рефлексію (відтворення особистісних властивостей, які виявляє індивід у пошуковому процесі).

Аналіз учителем кожного кроку в розв’язанні задачі учнями або розв’язуванні задач у діаді, тріаді за умов обговорення мисленнєвих «ходів», ставлення учасників до розв’язання задачі сприятиме розвитку в них рефлексивної регуляції.