Мислення і вирішення задач

Нагадаємо, що мислення завжди передбачає зміну змісту. Для того, щоб зробити його зрозумілим, доступним для повного і глибокого сприйняття суб’єктом. Ці зміни відбуваються за допомогою мисленнєвих операцій (аналіз, синтез, узагальнення, порівняння тощо). Коли ж розглядати мислення в аспекті мисленнєвих операцій, динаміки їх розгортання, то мислення виступає як процес.

Мислення – це процес руху думки від невідомого до відомого. Мислення починається там, де перед людиною постає щось нове, невідоме і коли вона починає щось аналізувати, порівнювати, узагальнювати. Такі питання виникають у проблемній ситуації.

Проблемна ситуація − це конфлікт, суперечність між обставинами та умовами, між тим, якими знаннями володіє на сьогодні суб’єкт, і тим, до чого він прагне, яких знань він потребує. Це малоусвідомлений процес невизначеності: Що не так? Що не таке? тощо.

Проблемна ситуація включає в себе невідоме (шукане), пізнавальну потребу індивіда, його здібності та досвід.

Процес розв’язання пізнавального завдання починається з формулювання питання, яке потрібно визначити, виходячи з конкретних умов проблемної ситуації. Формулювання питання – перший етап, найскладніший у процесі розв’язання завдання. Важливу роль на цьому етапі відіграє здатність людини:

1) бачити невизначеність тих чи інших предметів і явищ дійсності;

2) ставити питання, виокремлювати проблеми, які потребують з’ясування.

Ці здатності значною мірою залежать від попереднього досвіду людини, проникливості її розуму, вміння бачити незрозуміле там, де іншій людині все здається зрозумілим.

Англійський фізик Дж.Бернал стверджував, що проблему зазвичай важче сформулювати, ніж її вирішити. Існує думка, що чим більше у людини знань, тим більше вона бачить проблем.

Другий етап розв’язання завдання починається з пошуку шляхів аналізу поставленого запитання та побудови гіпотези. Висування гіпотез дає людині можливість передбачити напрями розв’язання завдання й можливі результати. У разі, коли висунуті гіпотези не підтверджуються, їх відкидають, уточнюють умову завдання та саме завдання.

Г.Сковорода наголошував: «Більше думай, а тоді вирішуй». Чим більше висловлених думок щодо гіпотези, тим правильніше рішення. Для відшукування правильного рішення є цінними протилежні погляди. Гегель стверджував: «Протиріччя є критерієм істини, відсутність протиріч – критерій хибних думок».

Розв’язання завдання − завершальний етап процесу − може відбутися по-різному.

Можливі випадки, коли людина діє методам проб і помилок, перевіряючи ефективність висунутих гіпотез. Розв’язування завдання може ґрунтуватися на таких стратегіях:

- використання відомих способів розв’язання завдання;

- застосування аналогій у нових умовах проблемної ситуації;

- творча побудова нової стратегії розв’язання шляхом подолання інертності мислення.

В усіх випадках розв’язування нового завдання є результатом тривалої попередньої роботи мислення, узагальнення й реконструкції досвіду розв’язування завдань у тій чи іншій сфері людської діяльності.

Розв’язання завдання іноді виникає раптово після попередніх напружених, але безрезультатних зусиль, як інсайт, здогад, відкриття. Тут має місце інтуїтивне, не до кінця усвідомлене в процесуальному плані знаходження рішення.

А.Пуанкаре − французький математик, механік, фізик, астроном и філософ − вважав, що за допомогою логіки доводять, аргументують, а за допомогою інтуїції винаходять, відкривають. Інтуїція, очевидно, пов’язана з ймовірним прогнозуванням і ґрунтується на попередньому досвіді. Вона – привілей тих, хто вміє думати, спостерігати, аналізувати, людей ерудованих, кмітливих, працьовитих.

Саме так відомі вчені і винахідники робили деякі важливі відкриття в науці і техніці. На відкриття закону всесвітнього тяжіння Ньютона наштовхнуло яблуко, що впало йому на голову в момент напруженої зосередженості на проблемі. Аналогічна ситуація зумовила відкриття Архімедом закону виштовхувальної сили рідини, яка діє на занурене в неї тіло.

Важливу роль у стимулюванні мислення в процесі розв’язання завдань відіграють почуття. Винятково важливе значення мають почуття здивування, допитливості, почуття нового. Почуття породжують виникнення ідеї, хід розв’язання завдання, супроводжують завершення роботи і труднощі, які виникають на шляху до результату.

Розв’язання завдання вимагає від людини значних вольових зусиль. Від її наполегливості, сили волі та цілеспрямованості залежать ефективність пізнавальної діяльності, загальна культура розумової праці.

«Якби той, хто дивується з винахідливості генія, міг поглянути на сам процес цих винаходів, то почав би дивуватися не тільки розуму, а й силі волі, пристрасті та наполегливості винахідників» (К.Д.Ушинський).

Вміння вирішувати проблеми, приймати рішення – важлива якість кожної особистості, особливо політиків, урядовців, дипломатів, бізнесменів, оскільки їхні рішення можуть впливати на життя мільйонів людей.

Таким чином, процес розв’язування завдань вимагає мобілізації та напруження всіх психічних сил особистості, концентрації її пізнавальної активності.

Мал.2. Схема вирішення мисленнєвих задач