Студопедия

Главная страница Случайная страница

КАТЕГОРИИ:

АвтомобилиАстрономияБиологияГеографияДом и садДругие языкиДругоеИнформатикаИсторияКультураЛитератураЛогикаМатематикаМедицинаМеталлургияМеханикаОбразованиеОхрана трудаПедагогикаПолитикаПравоПсихологияРелигияРиторикаСоциологияСпортСтроительствоТехнологияТуризмФизикаФилософияФинансыХимияЧерчениеЭкологияЭкономикаЭлектроника






Специфічні риси міжнародної торгівлі




Міжнародна торгівля - це особлива сфера міжнародних економічних відносин. Вона має ряд специфічних рис, котрі відрізняють міжнародну торгівлю від внутрінаціональної. Ці специфічні риси виділяють міжнародну торгівлю в предмет спеціального дослідження, вимагають модифікації звичайних інструментів економічного аналізе. До специфічних рнс міжнародної торгівлі звичайно відносять:

· наявність різних валют;

· державне втручання і контроль;

· відмінності в здатності до переміщення чинників виробництваміж країнами і всередині країни;

· багаторівнева структура сучасної світової торгівлі;

· глобальний характер конкурентної боротьби і множинність цін;

· наявність двох взаємопов'язаних видів торгівельних операцій:експорт та імпорт.

Наявність різних валют. Головна відмінність міжнародної торгівлі від внутрішньої полягяє в тому, що в міжнародній торгівлі задіяні різні валюти. Кожна країна використовує різні валюти. У зв'язку з цим французька фірма, яка займається збутом автомашин «Мерседес» і «Фіат» у Франції, повинна купувати німецькі марки та італійські ліри для того, щоб розраховуватись з німецькими та італійськими виробниками. Але мова йде не лише про існування окремих національних валют, але й про можливу зміну їх цінового співвідношення. Ці зміни ускладнюють валютний обмін.

Державне втручання і контроль. В кожній країні є не лише своя власна валюта, але й свій власний уряд, який активно втручається і піддає жорсткому контролю відносини міжнародної торгівлі і пов'язані з торгівельними операціями валютно-фінан-сові відносини. Це втручання і контроль помітно відрізняються від ступеня та характеру тих, що застосовуються по відношенню до внутрішньої торгівлі. Уряд кожної суверенної країни своєю торгівельною та фінансово-бюджетною політикою породжує свою власну систему мита та обмежень на імпорт, експортних субсидій, своє власне податкове законодавство тощо. Подібне втручання і контроль протизаконні всередині країни. Яскравим свідченням цього є Конституція СІЛА, котра активно виступає проти локальних торгівельних бар'єрів, забороняє існуючу диференціацію податкового законодавства між штатами.

Відмінності у переміщенні чинників виробництва. Розглядаючи особливості міжнародної торгівлі, класики політичної економії вказували на те, що чинники виробництва переміщуються всередині країни, але не між країнами. Мобільність чинників виробництва породжує тенденцію до вирівнювання доходів на рівні чинники виробництва всередині країни, але не між країнами. Звідси випливав висновок: якщо чинники виробництва не можуть вільно переміщуватись між країнами, то рух товарів і послуг ефективно заповнює цю прогалину.



Неокласична школа робить ряд доповнень. Представники цієї школи допускають деяку здатність чинників виробництва до переміщення між країнами, однак вона істотно нижча, ніж всередині країни. Мовні та культурні бар'єри, іміграційні закони ставлять жорсткі перешкоди на шляху трудової міграції. Капітал також переміщується всередині країни більш вільно, ніж між країнами, що зумовлено наявністю інституційних бар'єрів, відмінностями у податкових законодавствах, в інших заходах державного регулювання економіки та бізнеса. Припущення про більш низьку здатність чинників виробництва до переміщення між країнами дозволяє зробити такий висновок: міжнародна торгівля заповнює прогалину, породжену відмінностями в ступені мобільності ресурсів всередині країни і між країнами, виступає в якості замінника міжнародної мобільності ресурсів.

Багаторівнева структура світової торгівлі. За визначенням, міжнародна торгівля є обмін товарів та послуг між країнами (фірмами різних країн), пов'язаний з проходженням товарів через національні митні кордони окремих державі. Але сьогодні товарний обмін між країнами створює лише один з рівнів світової торгівлі. У зв'язку з регіональною економічною інтеграцією поряд з історично розвинутими торгівельними зв'язками між країнами, виникли такі види торгівлі як внутрірегіональна та міжрегіональна, коли внутрішні митні кордони між країнами, що входять до регіональних торгівельних союзів, перетворились в загальний кордон регіону.

Внутрірегіональний торгівельний обіг має тенденцію до зростання. Так, частка внутрішньоблокової торгівлі в загальному товарообігу блоку зросла у 2000 р. у порівнянні з 1970 р. в ЄС з 53,1%, до 81,3%, в АСЕАН - з 12,8% до 27,3%, в блоці «Американо-Канадська Угода про вільну торгівлю» плюс «Центрально-американський спільний ринок» - з 32,6% до 34,8%.



Виникнення і швидке зростання числа транснаціональних корпорацій (ТНК) ознаменували появу ще одного рівня міжнародної торгівлі: внутрішньофірмової торгівлі, тобто торгівлі між підрозділами, дочірніми підприємствами (однієї і тієї ж ТНК). Це, по суті, якісно новий сектор світової торгівлі: наднаціональний товарообіг. Його частка у світовій торгівлі постійно зростає. На сьогодні транснаціональні корпорації контролюють 40% промислового виробництва і половину зовнішньої світової торгівлі.

Для забезпечення всього спектра торгівельних відносин дедалі частіше застосовується термін «світова торгівля», а терміном «міжнародна торгівля» відзначають не лише торгівлю між країнами, але й усі існуючі типи торгівельних потоків.


mylektsii.ru - Мои Лекции - 2015-2018 год. (0.006 сек.)Все материалы представленные на сайте исключительно с целью ознакомления читателями и не преследуют коммерческих целей или нарушение авторских прав Пожаловаться на материал