Студопедия

Главная страница Случайная страница

КАТЕГОРИИ:

АвтомобилиАстрономияБиологияГеографияДом и садДругие языкиДругоеИнформатикаИсторияКультураЛитератураЛогикаМатематикаМедицинаМеталлургияМеханикаОбразованиеОхрана трудаПедагогикаПолитикаПравоПсихологияРелигияРиторикаСоциологияСпортСтроительствоТехнологияТуризмФизикаФилософияФинансыХимияЧерчениеЭкологияЭкономикаЭлектроника






Чинники, що визначають валютний курс




Ми визначили, що валютний курс, як і будь-яка ціна в умовах вільної конкуренції, залежить від співвідношення попиту і пропозиції. Криві попиту і пропозиції валют ілюструють процес становлення рівноважного валютного курсу та його коливання під впливом зміни попиту і пропозиції валюти. Але залишаються питання: 1) чим визначається валютний курс за умови рівності попиту і пропозиції та 2) які чинники визначають попит і пропозицію та викликають їх зміни.

Відповідаючи на ці запитання, ми повинні виходити з того, що валютна система є однією із сфер товарно-грошових відносин, і в ній діють закони інтернаціональної вартості та світової ціни, закон конкуренції і т. ін., що функцію світових грошей, за визначенням, може виконувати тільки золото. Нагадаємо, що розрізняють субстанційну та мінову вартість грошей. Паперово-кредитні гроші субстанційної вартості не мають, їх мінова вартість — це купівельна спроможність відносно товарів та послуг. Золото як світові гроші має інтернаціональну вартість. З самого початку паритет валют визначається їх золотим змістом ("золотий стандарт"). Паперово-кредитні гроші вільно конвертувались в золото. Після відмови від "золотого стандарту" зв'язок валют із золотом, як адекватним матеріалом світових грошей, кінець кінцем, зберігається. А відтак довгостроковими фундаментальними чинниками, що визначають рух валютних курсів, є процеси, які відбуваються в сфері національного виробництва та обігу. Це, насамперед, порівняльна (по відношенню до світового рівня) продуктивність праці та, відповідно, витрати виробництва, довгострокові темпи зростання ВНП, місце та роль країни у світовій торгівлі і вивозі капіталу. "Відносно більш швидке підвищення продуктивності праці в окремій країні (відносне зростання продуктивності праці) в довгостроковому плані призводить до підвищення відносної купівельної спроможності національних грошей по відношенню до товарів і відповідно до збільшення валютного курсу цієї країни.

Ця обставина дає можливість прогнозувати довгостроковий розвиток валютних курсів".

Чим вище витрати виробництва і ціни в країні (нижче продуктивність праці) у порівнянні з світовими, тим більше зростає імпорт у порівнянні з експортом, що призводить до знецінення національної валюти і навпаки. Цей чинник отримав назву "паритет купівельної спроможності" (ПКС) валют. На світових ринках валюти співставляються за інтернаціональними вартостями певної кількості товарів і послуг, що представляються тією чи іншою грошовою одиницею. В ході міжнародних та світогосподарських відносин встановлюється таке співвідношення двох валют, при якому певна сума грошей може бути обмінена на однаковий за складом та обсягом "ринковий кошик" товарів і послуг в обох країнах. Це і буде паритет купівельної спроможності валют, тобто такий рівень обмінного курсу двох валют, котрий зрівнює купівельну спроможність кожної з них за інших рівних умов .



Зростання національного доходу країни, який призводить до збільшення попиту на імпортні товари, породжує попит на валюту країни-імпортера і тенденцію до знецінення національної валюти. А зростання експорту, пов'язане із зростанням національного доходу в іншій країні, породжує тенденцію до підвищення курсу національної валюти країни-експортера

У сфері обігу до чинників, що визначають довгочасні тенденції руху валютного курсу, відноситься інфляція, її темпи у порівнянні з темпами знецінення провідних валют. "Більш високі темпи національної інфляції, за інших рівних умов, призводять до зниження валютного курсу даної країни по відношенню до країн, що мають відносно невисокі темпи знецінення грошей".

У випадку інфляції, зміна валютного курсу чисто номінальна, на відміну від реальної зміни курсу у випадку відносної зміни продуктивності праці. Якщо в першому випадку впливати на валютний курс в бік його підвищення можна засобами монетарної політики (скорочення емісії грошей, підвищення ставки позичкового відсотка і т. ін.), то в другому — засобами, спрямованими на підвищення продуктивності праці до рівня, який забезпечує конкурентоспроможність на світовому ривку.

Одним із чинників, що визначає рух валютних курсів, є відносний рівень реальних відсоткових ставок.



Відносний рівень реальних відсоткових ставок регулює потоки капіталів між країнами. Збільшення відсоткових ставок робить країну привабливою для вкладання фінансових коштів, внаслідок цього збільшується пропозиція іноземної валюти і попит на національну валюту. Низькі відсоткові ставки обмежують або викликають відплив капіталу, в результаті збільшується попит на національну валюту. Відповідно поводить себе і валютний курс, в першому випадку він має тенденцію до підвищення, у другому — до зниження.

Отже, більш сильна інфляція і більш низькі реальні відсоткові ставки призводять до знецінення валюти.

Впливає на валютний курс і стан платіжного балансу країни. Як правило, пасив балансу погіршує становище на світовому ринку тієї чи іншої валюти, оскільки при цьому попит на іноземну валюту перевищує її пропозицію, актив — поліпшує, оскільки пропозиція іноземної валюти перевищує попит на неї.

Короткострокові коливання валютних курсів залежать від психологічного чинника — ринкового "очікування" учасників валютного ринку (думок банкірів, дилерів тощо про перспективи динаміки курсу тієї чи іншої валюти, валютні інтервенції і т. ін.), який породжує різного роду спекуляції на валютних ринках, у тому числі спекулятивний рух капіталів. Очікування подальшого зниження (підвищення) валютного курсу породжує прагнення звільнитися (закупити) відданої валюти, що призводить до ще більшого зниження (підвищення) валютного курсу.

Валютна інтервенція, тобто втручання центральних банків і казначейств у валютні операції, проводиться як з метою підвищення, так і з метою зниження валюти своєї країни або іноземної валюти. Якщо ставиться мета підвищення курсу національної валюти, банки і казначейства вдаються до масового продажу іноземної і купівлі національної валюти. Якщо - ж країна зацікавлена в зниженні курсу своєї валюти, то відбувається зворотне — масова купівля іноземної і продаж національної валюти. Валютна інтервенція може вчинити лише тимчасовий вплив на рух валютних курсів, степінь її ефективності залежить від обсягу коштів спеціально створених валютних фондів.

Зниження курсу національної валюти сприяє викидному експорту товарів. Однак валютний демпінг приносить додатковий прибуток тільки тоді, коли зовнішнє знецінення валюти, так зване зниження її валютного курсу, випереджає внутрішнє знецінення, тобто падіння купівельної спроможності грошей в даній країні. Лише в цьому випадку, продаючи товар за попередньою (або більш низькою) ціною в іноземній валюті, експортер обмінює цю валюту на більшу кількість своєї національної валюти внаслідок падіння курсу останньої. Це дозволяє йому купити на внутрішньому ринку більше устаткування, сировини, робочої сили для розширення виробництва.

На закінчення ознайомимось з чинниками, котрі виділяються аналітиками в якості інструментів прогнозування валютних курсів в умовах вільного ринку:

1. Статистика платіжного балансу: ситуація з резервами країни;

2. Відмінності відсоткових ставок (реальних);

3. Відмінності темпів інфляції (відносні темпи інфляції);

4. Урядова фінансова (витрати) і монетарна політика (зростання пропозиції грошей) як важливий показник інфляції;

5. Тенденції зрушень наявних валютних курсів;

6. Збільшення спряду (розриву) між офіційними та ринковими курсами;

7. Циклічність ділових операцій;

8. Зміни грошових резервів у світі;

9. Урядова політика: усунення симптомів або причин фінансових проблем.


 


mylektsii.ru - Мои Лекции - 2015-2018 год. (0.017 сек.)Пожаловаться на материал