Студопедия

Главная страница Случайная страница

КАТЕГОРИИ:

АвтомобилиАстрономияБиологияГеографияДом и садДругие языкиДругоеИнформатикаИсторияКультураЛитератураЛогикаМатематикаМедицинаМеталлургияМеханикаОбразованиеОхрана трудаПедагогикаПолитикаПравоПсихологияРелигияРиторикаСоциологияСпортСтроительствоТехнологияТуризмФизикаФилософияФинансыХимияЧерчениеЭкологияЭкономикаЭлектроника






Пожежна безпека. Необхідно вказати всі вибухо- та пожежонебезпечні речовини і матеріали, що знаходяться на даному робочому місці і в приміщенні загалом




Необхідно вказати всі вибухо- та пожежонебезпечні речовини і матеріали, що знаходяться на даному робочому місці і в приміщенні загалом, навести їх вибухо- та пожежонебезпечні характеристики (можливо, у вигляді таблиці). Слід провести короткий аналіз можливих місць і причин загорань і вибухів у приміщенні.

Визначити (розрахувати) категорію приміщення щодо вибухо-пожежонебезпечності, вказати вибухонебезпечну зону, пожежонебезпечний клас даного приміщення [50, 51]. Потім слід вибрати засоби пожежогасіння (первинні або автоматичні установки пожежогасіння), засоби пожежної сигналізації.

Перелік рекомендованої літератури, що може бути використаний у розділі наданий к додатку Ж.

3.7. Висновки

Висновки формулюються з акцентом на те, що може бути направлено на підвищення ефективності використання форм і методів.

У висновках міститься узагальнене викладення результатів роботи. Висновки повинні випливати із результатів дослідження, аналізу (додаток К).

3.8. Список використаних джерел

Список використаних джерел повинен включати перелік вивчених та використаних робіт і технічну інформацію. У список включають монографії, підручники, законодавчі, довідкові, нормативні матеріали, наукові статті, газетні публікації. Всі джерела подаються в алфавітному порядку прізвищ перших авторів або заголовків. Опис кожного джерела повинен відповідати вимогам бібліографічного стандарту (включати прізвища та ініціали авторів, назву, місце і рік видання (для статті - назву періодичного видання), кількість сторінок.

Список використаних джерел до дипломного проекту повинен містити не менш ніж 35-40 джерел.

3.9. Додатки

В додатки включаються первинні матеріали, які не ввійшли в основний текст дипломного проекту, аналітичні матеріали, копії документів, фотографії, специфікації та ін. Додатки оформляються як продовження роботи, розташовуються в порядку виникнення посилань на них у тексті основних розділів роботи. Додатки оформлюються на стандартних аркушах без рамки та мають порядкову нумерацію і назви, що відповідають їхньому змісту. Нумерація аркушів з додатками продовжує загальну нумерацію сторінок основного тексту роботи.

Додатки обов’язково повинні містити:

- зображення аналогів;

- ескізи;

- варіанти різних кольорових рішень;

- анкета для проведення маркетингового опитування;

- зображення планшетів.


4. ВИМОГИ ДО ОФОРМЛЕННЯ ПОЯСНЮВАЛЬНОЇ ЗАПИСКИ ДИПЛОМНОГО ПРОЕКТУ

4.1. Загальні вимоги

Оформлення дипломної роботи повинно відповідати загальним вимогам, що ставляться до технічних проектів створення нової техніки, науково-дослідних звітів і т.п. Тому при виконанні роботи студент повинен керуватися нормативно-технічними документами, що визначають вимоги з його оформлення: державний стандарт України ДСТУ 3008-95 "Документація. Звіти в сфері науки і техніки. Структура і правила оформлення".



Обсяг дипломного проекту повинен складати не менше 60 сторінок. Робота повинна бути оформлена на аркушах білого паперу формату А4 (210´297) за допомогою комп’ютера у текстовому редакторі WORD. При оформленні тексту використовуються наступні параметри:

- шрифт Times New Roman Cyr;

- розмір шрифту - 14 пт;

- тип накреслення – «Обычный»;

- полуторний міжрядковий інтервал;

- вирівнювання тексту в абзацах – «по ширине»;

- абзацний відступ – 1,25 см.

Текст друкувати, залишаючи береги таких розмірів: лівий – 30 мм, правий – 10 мм, верхній та нижній – по 20 мм.

Вписувати в текст роботи окремі слова, формули, умовні знаки можна пастою або чорнилом тільки чорного кольору, при чому щільність вписаного тексту повинна бути наближена до щільності основного тексту.

Друкарські помилки можна виправляти зафарбуванням білим коректором і нанесенням на тому ж місці або між рядками виправленого тексту. Допускається наявність не більше двох виправлень на сторінці.

Роздруковані на ЕОМ програмні документи повинні відповідати формату А4, їх вміщають, як правило, в додатках.

Текст основної частини поділяють на розділи, підрозділи, пункти та підпункти.

Заголовки структурних частин роботи “ЗМІСТ”, “ПЕРЕЛІК УМОВНИХ СКОРОЧЕНЬ”. “ВСТУП”, “РОЗДІЛ”, “ВИСНОВКИ”, “СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ” друкують великими літерами з вирівнюванням по центру без абзацного відступу. Найменування розділів, підрозділів повинне бути коротким, чітким, розкривати їх зміст. Заголовки підрозділів друкують маленькими літерами (крім першої великої) з абзацного відступу. Крапку в кінці заголовка не ставлять. Якщо заголовок складається з двох або більше речень, їх розділяють крапкою. Заголовки пунктів друкують маленькими літерами (крім першої великої) з абзацного відступу в підбір до тексту. В кінці заголовка, надрукованого в підбір до тексту, ставиться крапка. Переноси слів в заголовках розділів не дозволяються.



Відстань між заголовком розділу і текстом повинна дорівнювати 3 інтервалам (2 полуторні інтервали). Відстань між заголовком підрозділу і текстом та між заголовком підрозділу і пункту (підпункту) повинна дорівнювати 1-2 інтервали (1 полуторний інтервал). Відстань між основами строчок заголовку, а також заголовком пункту (підпункту) і текстом така як і в усьому тексті.

Кожну структурну частину роботи (крім підрозділів, пунктів та підпунктів) треба починати з нової сторінки.

Не допускається розміщувати назву розділу, підрозділу, а також пункту та підпункту в нижній частині сторінки, якщо після неї розміщено тільки один рядок тексту.

Приклад подання назви розділу та підрозділу:

 

РОЗДІЛ 1

ПЕРЕДПРОЕКТНІ ДОСЛІДЖЕННЯ

 

 

1.1. Аналіз аналогів та прототипів

 

До загального обсягу роботи не входять додатки, список використаних джерел, таблиці та рисунки, які повністю займають площу сторінки. Але всі сторінки зазначених елементів підлягають нумерації на загальних засадах.

Текст пояснювальної записки повинен бути коротким, точним, виключати різні тлумачення. Варто уникати зайвого вживання дієприкметникових зворотів, шаблонних і загальних фраз. Терміни і визначення повинні бути єдиними прийнятими в науковій літературі, відповідати встановленим стандартам. Якщо в тексті застосовуються специфічні скорочення, символи і терміни, то необхідно дати їм спеціальне пояснення. Не можна вживати вирази-штампи, вести виклад від першої особи: "я спостерігав", "я вважаю", "мені здається", "на мою думку". Варто уникати в тексті частих повторень слів або словосполучень.

Прізвища, назви закладів, організацій, фірм та інші власні імена наводять на мові оригіналу. Дозволяється транслювати власні імена та наводити назви у перекладі на мову роботи з додаванням (при першому згадуванні) оригінальної назви.

При згадуванні в тексті прізвищ (вчених-дослідників, практиків) ініціали, як правило, ставляться перед прізвищем (В.М. Петров, а не Петров В.М., як це прийнято в списках літератури).

Пояснювальна записка переплітається або підшивається в папку.

4.2. Нумерація

Нумерацію сторінок, розділів, підрозділів, пунктів, підпунктів, рисунків, таблиць, формул подають арабськими цифрами без знака №.

Першою сторінкою роботи є титульний аркуш, який включають до загальної нумерації сторінок. На титульному аркуші, завданні до дипломної роботи, анотації, змісті та переліку умовних позначень номер сторінки не ставлять (але ці сторінки враховують в загальний обсяг сторінок), на наступних сторінках (починаючи зі вступу) номер проставляють у правому верхньому куті сторінки без крапки в кінці.

Такі структурні частини роботи, як зміст, перелік умовних позначень, вступ, висновки, список використаних джерел не мають порядкового номера. Проте, всі аркуші, на яких розміщені згадані структурні частини роботи, нумерують звичайним чином. Не нумерують лише їх заголовки, тобто не можна друкувати: “1. ВСТУП” або “6. ВИСНОВКИ”. Номер розділу ставлять після слова “РОЗДІЛ”, після номера крапку не ставлять, потім з нового рядка друкують заголовок розділу.

Підрозділи нумерують в межах кожного розділу. Номер підрозділу складається з номеру розділу і порядкового номера підрозділу, між якими ставлять крапку. В кінці номера підрозділу повинна стояти крапка, наприклад: “2.3.” (третій підрозділ другого розділу). Потім у тому ж рядку йде заголовок підрозділу.

Пункти нумерують в межах кожного підрозділу. Номер пункту складається з порядкових номерів розділу, підрозділу, пункту, між якими ставиться крапка. В кінці номера повинна стояти крапка, наприклад: “1.3.2.” (другий пункт третього підрозділу першого розділу). Потім у тому ж рядку йде заголовок пункту. Пункт може не мати заголовка.

Підпункти нумерують в межах кожного пункту за такими ж правилами, як пункти.

4.3. Оформлення ілюстрацій

Для пояснення і доповнення тексту в пояснювальній записці може бути використаний різний ілюстративний матеріал. Важливо ретельно підібрати ілюстрації, керуючись при цьому такими вимогами: чи становлять вони самостійний інтерес, чи досить зрозумілі і наочні, чи немає в них зайвої інформації, чи відповідають позначення прийнятим у тексті, в інших ілюстраціях і в графічній частині.

Ілюстрації (фотографії, креслення, схеми, графіки, карти) і таблиці необхідно подавати в пояснювальній записці безпосередньо після тексту, де вони згадані вперше, або на наступній сторінці (відстань між текстом та ілюстрацією з підписом складає один інтервал). Якщо ж вони мають допоміжний характер, то їх доцільно розміщати в додатках. Ілюстрації і таблиці, які розміщені на окремих сторінках роботи, включають до загальної нумерації сторінок. Ілюстрацію або таблицю, розміри якої більше формату А4, враховують як одну сторінку і розміщують у відповідних місцях після згадування в тексті або у додатках.

Якщо ілюстрації створені не автором роботи, необхідно при поданні їх у роботі дотримуватись вимог законодавства про авторські права.

Ілюстрації нумерують послідовно в межах розділу, за винятком ілюстрацій, поданих у додатках.

Номер ілюстрації повинен складатися з номера розділу і порядкового номера ілюстрації в розділі, між якими ставиться крапка. Номер ілюстрації, її назва і пояснювальні підписи розміщують послідовно під ілюстрацією.

Підпис під ілюстрацією звичайно має чотири основних елементи:

- найменування графічного сюжету, що позначається скороченим словом «Рис.»;

- порядковий номер ілюстрації, що зазначається без знака номера арабськими цифрами;

- тематичний заголовок ілюстрації, що містить текст з короткою характеристикою зображеного;

- експлікацію (за необхідністю), що будується так: деталі сюжету позначають цифрами, що виносять у підпис, і супроводжують їх текстом. Експлікація не замінює загального найменування сюжету, а лише пояснює його.

Ілюстрації та підписи до них вирівнюються за центром відносно берегів сторінки (без абзацного відступу), якщо підпис містить експлікацію, то вона розміщується у стовпчик під заголовком ілюстрації.

Приклад:

Рис. 1.24. Функціональне зонування приміщення:

1 – робоча зона;

2 – зона відпочинку;

3 – ігрова зона.

Кожна ілюстрація має відповідати тексту. На всі ілюстрації розміщені в роботі повинні бути надані посилання у тексті. Не варто оформлювати посилання на ілюстрації як самостійні фрази, в яких лише повторюється те, що міститься у підписі. Посилання на ілюстрації оформлюються у вигляді виразу у круглих дужках “(рис.3.1)” або звороту типу: «…як це видно з рис. 3.1», або «… як це показано на рис. 3.1».

4.4. Оформлення таблиць

Цифровий матеріал повинен, як правило, оформлятися у вигляді таблиць. Кожна таблиця повинна мати назву, розміщену над таблицею. Назву і слово “Таблиця” починають з великої літери. Назву таблиці і саму таблицю вирівнюють за центром відносно берегів сторінки без абзацного відступу.

Висота рядків повинна бути не меншою 8 мм. Графу з порядковими номерами рядків до таблиці не включають.

Заголовки граф повинні починатися з великих літер, підзаголовки – з маленьких, якщо вони складають одне речення з заголовком і з великих, якщо вони є самостійними (рис. 3.1).

Таблицю розміщують після першого згадування в тексті таким чином, щоб її можна було читати без повороту переплетеного боку роботи або з поворотом за годинниковою стрілкою.

Якщо текст, який повторюється в графі таблиці, складається з одного слова, його можна заміняти лапками; якщо з двох або більше слів, то при першому згадуванні його замінюють словами “Те саме”, а далі лапками. Не слід ставити лапки замість цифр, марок, знаків, символів, які повторюються. Якщо дані в якому-небудь рядку таблиці не подають, то в ньому ставлять прочерк.

Таблиці нумерують послідовно (за винятком таблиць, поданих у додатках) в межах розділу. В правому верхньому куті над заголовком таблиці розміщують напис “Таблиця” із зазначенням її номера. Номер таблиці складається з номера розділу і порядкового номера таблиці, між якими ставиться крапка, наприклад: “Таблиця 1.2” (друга таблиця першого розділу). Після номера крапка не ставиться.

При переносі частини таблиці на інший аркуш пишуть слова “Продовження табл.” і вказують номер таблиці, наприклад: “Продовження табл. 1.2”. Назву таблиці не повторюють.

На всі таблиці розміщенні в роботі повинні бути посилання в тексті, при цьому слово «таблиця» пишуть скорочено, наприклад: «… в табл. 1.2». У повторних посилання вживають слово «дивись», наприклад: «див. табл. 1.3»

 

Таблиця (номер)

Назва таблиці

   
Заголовки граф
Підзаголовки граф

         
Горизонтальні рядки

         
         
       

Графи (колонки)
 
 
Боковик (графа для заголовків рядків)

 


Рис. 3.1. Схема побудови таблиці

4.5. Оформлення приміток

Примітки до тексту і таблиць нумерують послідовно в межах однієї сторінки, наприклад:

Примітки:

1. …

2. …

3. …

Якщо є одна примітка, то її не нумерують і після слова «Примітка» ставлять крапку.

4.6. Оформлення формул

Формули нумерують в межах розділу. Номер формули складається з номеру розділу та порядкового номера формули, між якими ставлять крапку. Номери формул пишуть біля правого берега аркуша на рівні відповідної формули в дужках, наприклад: (3.1) (перша формула третього розділу).

Громіздкі, а також нумеровані формули розміщують в окремих рядках. Для економії місця кілька коротких однотипних формул, відокремлених від тексту, можна подати в одному рядку, а не одну під одною. Невеликі і нескладні формули, що не мають самостійного значення, вписують безпосередньо в текст.

Пояснення значень символів і числових коефіцієнтів подають безпосередньо під формулою в тій послідовності, в якій вони дані у формулі. Значення кожного символа і коефіцієнта подають з нового рядка. Перший рядок пояснення починають зі слова “де” без двокрапки.

Приклад:

, (1.2)

де n – кількість світильників, шт.;

a – довжина приміщення, м;

b – ширина приміщення, м;

– задана освітлювальність, лк;

Ф – світловий потік джерела світла одного світильника, лм;

k – коефіцієнт, що враховує колір та тон стін, підлоги та стелі (1,5-2,5).

Вище і нижче кожної формули залишають не менше одного вільного рядка. Якщо рівняння не вміщують в один рядок, його слід перенести після знаку (=), або після знаків (+), (-), (:), (´).

Нумерують лише ті формули, на які є посилання в тексті. Номер ставиться біля правого берега сторінки. Номер, який не вміщується у рядку з формулою, переносять на наступний нижче. Номер формули при її перенесенні розміщують на рівні останнього рядка. Номер формули-дробу подають на рівні основної горизонтальної риски формули.

Номер групи формул, розміщених в окремих рядках і об’єднаних фігурною дужкою (парантезом), ставиться справа від вістря парантеза, яке знаходиться в середині групи формул і направлене в сторону номера.

Загальне правило пунктуації в тексті з формулами таке: формула входить до речення як його рівноправний елемент. Тому в кінці формул і в тексті перед ними розділові знаки ставлять відповідно до правил пунктуації.

4.7. Наведення перерахувань

Перерахування повинні бути наведені всередині пунктів або підпунктів. Перед переліком ставлять двокрапку. Перерахування (переліки) можуть складатися як з закінчених, так і не закінчених фраз. Незакінчені фрази пишуться з маленьких літер і позначаються арабськими цифрами або маленькими літерами із напівкруглою дужкою, що закривається. Є два варіанти оформлення таких фраз.

Перший варіант: перерахування складаються з окремих слів (або невеликих фраз без розділових знаків в середині), які пишуть в підбор з іншим текстом і відокремлюють один від одного комою. Наприклад:

Три найважливіші напрями ергономічних досліджень: 1) аналіз, 2) синтез і 3) оцінювання об’єкта.

Другий варіант: перерахування складаються з розгорнутих фраз із власними розділовими знаками. Тут частини перерахування найчастіше пишуться з нового рядка і відокремлюють один від одного крапкою з комою. Наприклад:

Весь процес ергономічного супроводу проектування можна уявити у вигляді наступних етапів:

а) аналіз діяльності людини з дослідженням чинників її перебігу;

б) розробка ергономічних вимог і показників, а також рекомендації з їх обліку;

в) формування ергономічних властивостей техніки, що проектується і середовища.

Коли частини перерахування складаються із закінчених фраз, вони пишуться із абзацними відступами, починаючи з великих літер і відокремлюються один від одного крапкою. Наприклад:

Найближчі до ергономіки галузі науки:

1. Інженерна психологія. Вона вивчає конструкції машин, приладів і особливості виробничих операцій з точки зору психологічних якостей людини.

2. Психологія праці. Вона вивчає взаємозв’язок особистості з умовами, процесом і знаряддям праці.

При оформленні багаторівневих перерахувань перед кожною позицією першого рівня деталізації переліку слід ставити малу літеру української абетки з дужкою, або, не нумеруючи – дефіс (–). Для подальшої деталізації переліку слід використовувати арабські цифри з дужкою (другий рівень деталізації). Переліки першого рівня деталізації друкують малими літерами з абзацного відступу, другого – з відступом відносно місця розташування переліків першого рівня.


mylektsii.ru - Мои Лекции - 2015-2018 год. (0.013 сек.)Пожаловаться на материал