Студопедия

Главная страница Случайная страница

КАТЕГОРИИ:

АвтомобилиАстрономияБиологияГеографияДом и садДругие языкиДругоеИнформатикаИсторияКультураЛитератураЛогикаМатематикаМедицинаМеталлургияМеханикаОбразованиеОхрана трудаПедагогикаПолитикаПравоПсихологияРелигияРиторикаСоциологияСпортСтроительствоТехнологияТуризмФизикаФилософияФинансыХимияЧерчениеЭкологияЭкономикаЭлектроника






МЕТОД ВНУТРІШНЬОГО ШТАМПУВАННЯ КОРОНОК




Цей метод використовувався раніше у разі значного зруйнування коронок
зубів, коли гіпсовий відбиток не міг точно передати відбиток шийки зуба. Тому після препарування діаметр шийки зруйнованого зуба вимірювали тонким м'яким (бронзово-алюмінієвим) дротом, так званим біндратом. Потім дріт розрізали в одному місці і відповідно до його довжини вирізали пластинку з червоної міді товщиною 0,25-0,50 мм, прогрівали її над полум'ям горілки і, зігнувши у вигляді кільця, спаювали краї срібним припоєм (склад припою: 2 частини срібла і 1 частина латуні).

Доцільним було використання кольцеміра Гербста, що складається із 22
кілець та шкали з міліметровими поділками на кожному кільці.

Відбіливши кільце у спирті, його припасовували до зуба, надаючи йому
контурними шиттями форму, що відповідає формі майбутньої коронки. Край
кільця повинен заходити під ясна на 0,5 мм.

Кільце повинно мати контакт із сусідніми зубами і не заважати жувальним рухам нижньої щелепи. Припасувавши кільце, накладали невелику
кількість термопластичної відбиткової маси типу № 3 чи Керра, можна і віск,
та пропонували хворому зімкнути щелепи в центральній оклюзії, щоб отримати відбиток зубів-антагоністів. Потім кільце обережно знімали із зуба разом з відбитковою масою.

У лабораторії кільце заповнювали гіпсом і занурювали у невелику кількість густуватого гіпсу, налитого на стіл так, щоб жувальна поверхня і обернена до неї частина кільця не покривалися ним. Коли гіпс тверднув, його підрізали, надаючи моделі видовженої форми, як під час виготовлення гіпсового штампа. З обох боків кільця на гіпсі робили нарізки глибиною 4-5 мм. Після цього модель разом з кільцем занурювали на 2-3 хв у воду чи змазували поверхню гіпсу олією там, де нарізки. На цю поверхню, а також і на відбиткову масу наливали гіпс, щоб відтворити жувальну поверхню зубів-антагоністів, тобто отримати частковий гіпсовий оклюдатор. Обидві гіпсові моделі (з кільцем і з відбитками антагоністів) повинні бути достатньо міцними і тому розмір кожної слід довести до 5-7 см довжини та 3-4 см висоти. Після повного затвердіння гіпсу моделі обережно роз'єднували і видаляли відбиткову масу, нагрівши її у гарячій воді. Під час моделювання жувальної поверхні обидві моделі без особливостей співставляють в центральній оклюзії, оскільки є орієнтири — нарізки на нижній моделі і відповідні їм виступи на верхній.

Потім під дією гарячої води видаляли термопластичну відбиткову масу, а на її місце в кільце наливали незначну кількість рідкого гіпсу і обидві моделі
швидко з'єднували у центральній оклюзії. Наступною моделювали гіпсову оклюзійну поверхню (модель щелепи-антагоніста попередньо слід змазати олією чи занурити у воду). Моделювання на гіпсі проводиться ретельно, поступово, адже зрізані надлишки гіпсу неможливо повернути назад.



Коли моделювання жувальної поверхні було завершене, кільце разом з
гіпсовою основою відокремлювали від моделі і шпателем заглиблювали на гіпсі лінію, що відповідає краю кільця. Таким чином отримували копію зуба, покритого кільцем, з гіпсовою жувальною поверхнею.

Для внутрішнього штампування використовувався апарат, що складається із трьох частин: масивної мідної чи стальної кювети з виступами всередині
для полегшення розколювання контрштампа із легкоплавкого металу, підставки для видалення легкоплавкого металу із кювети та гумового конуса, що складає дно кювети з металевим штифтом для укріплення гіпсового зуба. До апарата додається товкачик та зубило для розколювання і видалення із кювети металевої форми. У зібраному вигляді апарат для внутрішнього штампування зовні нагадує паровозик, тому і дотепер вживають зубні техніки таке слово.

Підготовлений гіпсовий штамп з кільцем закріплювали на штифтику гумового конуса. З цією метою в основі гіпсового зуба просвердлювали отвір і закріплювали зуб на штифті. На гумовий конус установлювали кювету. У кювету до рівня країв наливали легкоплавкий сплав. Після затвердіння його видаляли за допомогою товкачика і зубила, потім розколювали. Таким чином отримували контрштамп. Підібравши необхідну гільзу, вкладали її між частинами контрштампа і повертали знову в кювету, приклавши необхідне незначне зусилля, що відповідає кільком ударам молоточка. Штампування починали із жувальної поверхні, поступово вбиваючи всередину гільзи шматок ялинового чи березового дерева. Після завершення штампування оклюзійної поверхні гільзу заповнювали м'яким каучуком чи дробом. Штампування вважалося завершеним, якщо коронка щільно прилягала до всіх ділянок контрштампа. Це можна перевірити, поступово розбираючи контрштамп на частини. Після перерахованої обробки краї коронки підрізали по шийці зуба.

Отже, у разі внутрішнього методу коронка виштамповується за металевим контрштампом.

 


mylektsii.ru - Мои Лекции - 2015-2018 год. (0.016 сек.)Пожаловаться на материал