Студопедия

Главная страница Случайная страница

КАТЕГОРИИ:

АвтомобилиАстрономияБиологияГеографияДом и садДругие языкиДругоеИнформатикаИсторияКультураЛитератураЛогикаМатематикаМедицинаМеталлургияМеханикаОбразованиеОхрана трудаПедагогикаПолитикаПравоПсихологияРелигияРиторикаСоциологияСпортСтроительствоТехнологияТуризмФизикаФилософияФинансыХимияЧерчениеЭкологияЭкономикаЭлектроника






Характеристика діяльності Національного банку України




 

Національний банк України є центральним банком держави, особливим центральним органом державного управління, юридичний статус, завдання, функції, повно­важення і принципи організації якого визначаються чинним законодавством.

Національний банк України, виступаючи державним бан­ком країни, разом із своїми філіями являє собою перший рівень банківської системи України і є свого роду «банком банків», який виконує базові функції кредитної і резервної системи та обслуговує виконання Державного бюджету країни.

Національний банк є емісійним центром держави, якому належить монопольне право на випуск грошей в обіг на території країни. Він проводить єдину державну політику у сфері грошового обігу, кредиту, валютного регулювання, забезпечення стабільності національної грошової одиниці, організовує міжбанківські розрахунки.

Відповідно до Конституції України НБУ має право законодавчої ініціативи, тобто право безпосереднього внесення до Верховної Ради України законопроектів з питань грошово-кредитної політики.

Національний банк підзвітний Президенту України та Верховній Раді України в межах їх конституційних повноважень, однак у системі органів виконавчої влади він має автономний статус, діє самостійно і не залежить від органів державної влади під час вирішення питань, що входять до компетенції центрального банку. Такий правовий статус Національного банку забезпечує йому самостійність у проведенні єдиної державної грошово-кредитної політики, сприяє запобіганню неконтрольованої емісії грошей, забороні фінансування дефіциту Державного бюджету.

Джерелом формування майна Національного банку є статутний фонд на момент створення банку, а також доходи, одержані від банківської діяльності. Статутний фонд Національного банку створювався за рахунок коштів держави і слугує забезпеченням його зобов'язань. Статутний капітал Національного банку є загальнодержавною власністю, його розмір може бути збільшений за рішенням Ради Національного банку.

Доходи НБУ утворюються за рахунок отримання відсоткових доходів за розміщення депозитів та вкладень, на­дання кредитів, операцій з банками та клієнтами, операцій з цінними паперами, продажу валюти інших держав та проведення інших операцій.

Національний банк України у своїй діяльності має деякі обмеження. Зокрема, йому забороняється бути акціонером або учасником банків та інших підприємств, установ і здійснювати операції з нерухомістю, крім тих, що пов'язані із забезпеченням діяльності Національного банку та його установ, займатися торговельною, виробничою, страховою та іншою діяльністю, яка не відповідає функціям Національного банку.



Відповідно до Конституції України основною функцією Національного банку є забезпечення стабільності грошової одиниці України.

При виконанні своєї основної функції Національний банк має виходити із пріоритетності досягнення та підтримки цінової стабільності в державі. Крім того, НБУ, у межах своїх повноважень, сприяє стабільності банківської системи, сприяє додержанню стійких темпів економічного зростання та підтримує економічну політику Кабінету Міністрів України. вказані цілі зазначені за рівнем пріоритетності та не повинні суперечити між собою.

Стабільність грошової одинці, як відомо, прямо пов'язана зі стабільністю споживчих цін і курсовою політикою держави. На виконання своєї основної функції НБУ сприяє дотриманню стабільності банківської системи, а також, у межах своїх повноважень, - цінової стабільності, тобто утримання системи цін на певному рівні шляхом підтримки стабільного курсу грошової одиниці України (гривні). Головною метою цінової стабіль­ності є підтримка купівельної спроможності національної грошової одиниці, яка досягається за рахунок підтримки низького рівня інфляції.

Національний банк виконує й інші функції.

1. Визначає та проводить грошово-кредитну по­літику.

2. Монопольно здійснює емісію національної валюти України та організовує її обіг.

3. Виступає кредитором останньої інстанції для банків і організовує систему рефінансування.

4. Встановлює для банків правила проведення банків­ських операцій, бухгалтерського обліку і звітності, захисту інформації, коштів та майна.

5. Організовує створення та методологічно забезпечує систему грошово-кредитної і банківської статистичної інформації та статистики платіжного балансу.



6. Визначає систему, порядок і форми платежів, у тому числі між банками.

7. Визначає напрями розвитку сучасних електронних банківських технологій, платіжних систем та засобів захисту банківської інформації.

8. Здійснює банківське регулювання та нагляд.

9. Веде Державний реєстр банків, здійснює ліцензування банківської діяльності та операцій.

10. Складає платіжний баланс, здійснює його аналіз та прогнозування.

11. Представляє інтереси України в центральних банках інших держав, міжнародних банках та інших кредитних установах, де співробітництво здійснюється на рівні центральних банків.

12. 3дійснює валютне регулювання, визначає порядок здійснення операцій в іноземній валюті, організовує і здійснює валютний контроль за банками та іншими уповноваженими фінансовими установами.

13. Забезпечує накопичення та зберігання золотовалютних резервів та здійснення операцій з ними та банківськими металами.

14. Організовує інкасацію та перевезення банкнот і монет та інших цінностей.

Щорічно Національний банк інформує Верховну Раду України про напрями грошово-кредитної і валютної політики, розробленої Національним банком на наступний рік і на більш тривалий період.

До основних напрямів державної грошово-кредитної політики входять:

- аналіз та прогноз економічної кон'юнктури, яка складається у державі;

- обґрунтування обсягу грошової маси, що знаходиться в обігу на початок і кінець року;

- методи грошово-кредитного регулювання;

- шляхи регулювання рівня облікової та відсоткових ставок банківських та інших фінансово-кредитних установ;

- засади валютної політики;

- заходи щодо забезпечення стабільності купівельної спроможності грошової одиниці та стійкості її курсу щодо іноземних валют.

Основними економічними засобами і методами грошово-кредитної політики є регулювання обсягу грошової маси через:

1) визначення та регулювання норм обов'язкових резервів для комерційних банків;

2) процентну політику;

3) рефінансування комерційних банків;

4) управління золотовалютними резервами;

5) операції з цінними паперами (крім цінних паперів, що підтверджують корпоративні права), у тому числі з казна­чейськими зобов'язаннями, на відкритому ринку;

6) регулювання імпорту та експорту капіталу;

7) емісію власних боргових зобов'язань та операції з ними.

Нормальне функціонування банківської системи України, налагодження ефективної банківської діяльності багато в чому залежать від організації банківського регулювання і нагляду.

Головною метою банківського регулювання і нагляду є забезпечення безпеки та фінансової стабільності банківсь­кої системи, захист інтересів вкладників і кредиторів.

НБУ здійснює державне регулювання діяльності банків у визначених формах як безпосередньо, так і через створений ним орган банківського нагляду.

Нагляд за комерційними банками Національний банк України здійснює двома методами: шляхом безвиїзного нагляду та виїзного інспектування банків. Безвиїзний нагляд полягає в аналізі звітності, що надається установам НБУ на регулярній основі. Інспекційні перевірки банків на місцях проводяться кваліфікованими спеціалістами служби банківського нагляду НБУ.

У разі порушення банками банківського законодавства, нормативно-правових актів Національного банку України або здійснення ризикових операцій, які загрожують інтересам вкладників чи інших кредиторів банку, Національний банк України адекватно вчи­неному порушенню має право застосовувати такі заходи впливу:

1) письмове застереження щодо припинення порушення та вжиття необхідних заходів для виправлення ситуації;

2) скликання загальних зборів учасників, спостережної ради банку, правління (ради директорів) банку для прийняття програми фінансового оздоровлення банку або плану реорганізації банку;

3) укладення письмової угоди з банком, за якою банк чи визначена угодою особа зобов'язується вжити заходів для усунення порушень, поліпшення фінансового стану банку тощо;

4) видати розпорядження щодо:

а) зупинення виплати дивідендів чи розподілу капіталу в будь-якій іншій формі;

б) встановлення для банку підвищених економічних нормативів;

в) підвищення резервів на покриття можливих збитків за кредитами та іншими активами;

г) обмеження, зупинення чи припинення здійснення окремих видів здійснюваних банком операцій з високим рівнем ризику;

д) заборони надавати бланкові кредити;

е) накладення штрафів на керівників банків у розмірі до ста неоподатковуваних мінімумів доходів громадян;

є) тимчасової, до усунення порушення, заборони власнику істотної участі у банку використовувати право голосу придбаних акцій (паїв) у разі грубого чи систематичного порушення ним вимог цього Закону або нормативно-правових актів Національного банку України;

ж) тимчасового, до усунення порушення, відсторонення посадової особи банку від посади у разі грубого чи систематичного порушення цією особою вимог Закону України «Про банки та банківську діяльність» або нормативно-правових актів Національного банку України;

з) реорганізації банку;

й) призначення тимчасової адміністрації.

У разі порушення банківського законодавства, що спричинило значну втрату активів або доходів, і настання ознак неплатоспроможності банку Національний банк України має право відкликати ліцензію та ініціювати процедуру ліквідації банку .

Важливим засобом банківського нагляду є ліцензування банківських операцій. Ліцензування являє собою порядок видачі банкам, які з часу реєстрації НБУ набули статусу юридичної особи, дозволу на здійснення окремих чи всіх банківських операцій, якщо умови діяльності комерційних банків відповідають чинному законодавству України та нормативним актам НБУ, а також діяльність їх не загрожує інтересам клієнтів.

Банківська ліцензія- це документ, що видається Національним банком України в порядку і на умовах, визначених законодавством, на підставі якого банки мають право здійснювати банківську діяльність.

Для отримання банківської ліцензії банки подають до територіального управління НБУ такі документи:

- клопотання банку про видачу банківської ліцензії за підписом голови правління банку;

- інформацію про керівників банку, які мають відповідну освіту та досвід, необхідний для управління, кан­дидатури яких відповідають кваліфікаційним вимогам;

- відомості про забезпеченість банку належним банківським обладнанням, комп'ютерною технікою, програмним забезпеченням та комунікаційними засобами, що відповідають вимогам НБУ, потрібним для здійснення банківських операцій;

- документ про право власності на приміщення (сві­доцтво про власність, цивільно-правові угоди, що підтверджують право власності) або договір оренди на приміщення, в якому буде розміщено банк на строк не менше ніж п'ять років;

- відомості про відповідність технічного стану та орга­нізації охорони приміщень банку вимогам нормативно-правових актів Національного банку.

Крім вищезазначених документів, також подаються спеціальні документи: план (бізнес-план), опис банківських операцій з обґрунтуванням їх економічної доцільності, економічне обґрунтування прогнозних показників розрахун­ків балансового звіту та звіту про фінансові результати, опис і дані про управлінську та організаційну структуру банку, внутрішні положення про правління (раду директорів) банку, розрахунки балансового звіту й прибутковості всієї діяльності банку та ін.

Висновок щодо можливості видачі банку ліцензії готує територіальне управління НБУ після отримання повного пакета документів протягом 10 робочих днів з дня їх отриман­ня від банку.

У разі позитивного рішення територіальне управління пакет документів банку зі своїм висновком та клопотанням банку надсилає генеральному департаменту банківського нагляду НБУ.

Банківська ліцензія може бути відкликана НБУ у таких випадках:

1) якщо було виявлено, що документи, надані для отримання банківської ліцензії, містять недостовірну інформацію;

2) якщо банк не виконав жодної банківської операції протягом року з дня отримання банківської ліцензії;

3) у разі порушення банківського законодавства, що спричинило значну втрату активів або доходів і настання неплатоспроможності банку;

4) на підставі висновку тимчасового адміністратора про неможливість приведення діяльності банку у правову відповідність з вимогами банківського законодавства;

5) у разі недоцільності виконання плану тимчасової адміністрації щодо реорганізації банку.

Національний банк України негайно повідомляє банк про відкликання у нього банківської ліцензії. Банк протягом трьох днів з моменту отримання рішення зобов'язаний повернути Національному банку України свою банківську ліцензію.

У день отримання рішення про відкликання банківської ліцензії з підстави про виявлення недостовірних даних у документах банк припиняє здійснення усіх банківських операцій та вчиняє дії, що забезпечують виконання банком своїх зобов'язань перед вкладниками та іншими кредиторами.


Тема 2 організація розрахунків і обслуговування платіжного обороту

 

2.1 Основи організації грошових розрахунків.

2.2 Методи (способи) здійснення платежів при безготівкових розрахунках.

2.3 Поточні та інші рахунки клієнтів у банках, порядок їх відкриття й режим операцій із ними.

2.4 Порядок оформлення розрахункових документів і отримання їх банками.

2.5 Характеристика форм безготівкових розрахунків.

2.6 Розрахунки, що базуються на заліку взаємної заборгованості платників.

2.7 Примусове списання (стягнення) коштів.

 

 


mylektsii.ru - Мои Лекции - 2015-2018 год. (0.009 сек.)Пожаловаться на материал