Студопедия

Главная страница Случайная страница

Разделы сайта

АвтомобилиАстрономияБиологияГеографияДом и садДругие языкиДругоеИнформатикаИсторияКультураЛитератураЛогикаМатематикаМедицинаМеталлургияМеханикаОбразованиеОхрана трудаПедагогикаПолитикаПравоПсихологияРелигияРиторикаСоциологияСпортСтроительствоТехнологияТуризмФизикаФилософияФинансыХимияЧерчениеЭкологияЭкономикаЭлектроника






I Subjunctive I






1. Suppositional Mood вживається для вираження сумнівної, але необхідної, бажаної дії, що не суперечить дійсності і має відбутися згідно чийогось прохання, розпорядження, наказу і т.п.:


It is necessary that he should go there at once.

I insist that you should consult a doctor.

 

Необхідно, щоб він негайно поїхав туди.

Я наполягаю, щоб ви проконсультувалися у лікаря


У цих значеннях вживається також Subjunctive І, але Suppositional Mood і Subjunctive I не однаково поширені в мові. В англійській мові Великобританії переважно вживається Suppositional Mood. Subjunctive I трапляється лише в мові офіційних документів (договорів, угод тощо), в науковій і технічній літературі, а також у поезії. В американському варіанті англійської мови Subjunctive І вживається частіше.

2. Suppositional Mood, як і Subjunctive І, вживається в підрядних підметових реченнях, які вводяться зворотом із займенником it: it is necessary необхідно; it is important важливо; it is desirable бажано; It is ordered наказано; it is demanded вимагається: it is recommended рекомендується та ін.:

 


It is necessary that he should pay us a visit. (Shaw)

It was extremely important that he remain at school. (Reed)

It is necessary that the place be clean. (Hemingway)

Необхідно, щоб він відвідав нас.

 

Було надзвичайно важливо, щоб він залишився в школі.

Необхідно, щоб місце було чистим.


 

 

3. Suppositional Mood, як і Subjunctive І, вживається в підрядних додаткових реченнях, якщо дієслово-присудок головного речення означає наказ, прохання, вимогу, пропозицію,

пораду тощо: to order наказувати; to suggest пропонувати; to propose пропонувати; to demand вимагати; to request просити, to advise радити; to recommend рекомендувати та ін

He only demanded that the man should leave the country at onсе.

Він лише вимагав, щоб цей чоловік негайно покинув країну.

Harris proposed that we should have eggs for breakfast. (Jerome)

Гарріс запропонував взяти на сніданок яйця.

5. Suppositional Mood вживається в підрядних умовних реченнях, що стосуються майбутнього часу, для підкреслення малої ймовірності припущення:

If you should meet her somewhere, you might travel with her. (Dreiser)

Якби ти випадково зустрів її де-небудь, ти міг би поїхати з нею.

 

 


 

Модальні дієслова – The Modal Verbs

 

1. B англійській мові є група дієслів (саn, may, must, ought, shall, should, will, would, need, dare), які називаються модальними. Ці дієслова не мають усіх основних форм, властивих іншим дієсловам, і тому вони ще називаються недостатніми (Defective Verbs).

Модальні дієслова не вживаються самостійно, а лише в сполученні з інфінітивом іншого дієслова:


І can help you.

Не must go there.

Я можу допомогти вам.

Він мусить іти туди.


 

Без інфінітива іншого дієслова модальні дієслова вжи­ваються лише тоді, коли інфінітив зрозумілий з контексту:


Can you do it? Yes, I can.

І wanted to open the window but I couldn't.

Ви можете зробити це? Так.

Я хотіла відчинити вікно, але не змогла.


 

Модальні дієслова не виражають дії або стану, а лише можливість, необхідність, бажаність, імовірність, сумнів, дозвіл, заборону, здатність виконання дії, позначеної інфінітивом.

У модальному значенні вживаються також дієслова to have і to be.

 

2. Модальні дієслова мають ряд особливостей:

1. Модальні дієслова не мають форм інфінітива, дієприкметника і герундія, а тому не мають складних часових форм - майбутнього часу, тривалих і перфектних часів.

2. Після модальних дієслів інфінітив вживається без частки to.

Виняток становлять дієслова to be і to have у модальному: значенні та дієслово ought, після яких інфінітив вживається з часткою to, а також дієслова need і dare, після яких інфінітив може вживатися з часткою to і без неї.

3. У третій особі однини теперішнього часу модальні дієсло­ва не мають закінчення -(е) s.


Не may come tomorrow.

Можливо, він прийде завтра.


 

4. Питальна й заперечна форма теперішнього неозначенного і минулого неозначенного часів модальних дієслів утворюються без допоміжного дієслова to do.

У питальній формі модальні дієслова ставляться перед підметом:


May I come in?

Можна ввійти?


У заперечній формі після модальних дієслів вживаєть­ся заперечна частка not:


You should not do it.

Вам не слід цього робити.


Can у теперішньому часі пишеться разом з часткою not:


Не cannot dance.

Він не вміє танцювати.


В усному мовленні у заперечних реченнях вживаються переважно скорочені форми модальних дієслів:


cannot - can't [ka: nt]

could not - couldn't ['kudnt]

may not - mayn't ['meint]

might not - mightn't ['maitnt]

must not - mustn't [mAsnt]

shall not - shan't [ƒ a: nt]

will not - won't ['wount]

should not - shouldn't [ƒ udnt]

would not - wouldn't ['wudnt]

ought not - oughtn't [o: tnt]

need not - needn't ['ni: dnt]


ДІЄСЛОВО CAN.

Can має дві форми: теперішній час сап і минулий час could:

I can swim. Я вмію плавати.

He could read when he

was five years old. Він умів читати коли йому було 5 років.

Дієслово can виражає фізичну або розумову здатність, уміння або можливість виконати дію в теперішньому ( can ) або минулому ( could ) часі:

 

He can lift this weight. Він може підняти цю вагу.

Can you see anything? Ви що-небудь бачите?

I could not solve the problem. Я не зміг розв’язати задачу.

Після форми could у цих значеннях може вживатися перфект ний інфінітив, який вказує на те, що дія, яка могла відбутися, не відбулася:

You could have bought this book; Ти міг купити цю книжку, вона

it was on sale. була в продажу (але не купив).

Дієслово сап не має майбутнього часу. Замість сап вживається сполучення to be able - бути спроможним: інфінітив після нього вживається з часткою to.

Вираз to be able іноді вживається також відносно теперішнього і минулого часу:

Perhaps this young man will be able Можливо, цей молодий чоловік

to help you. зможе допомогти вам.

She wasn’t able to answer. Вона не могла відповідати.

Дієслово сап вживається для вираження дозволу (або заборони в заперечній формі).

You can use dictionaries. Можете користуватися словниками.

You can’t use dictionaries. Словниками користуватися не можна.

Форма could в значенні дозволу вживається лише в питальних реченнях для вираження ввічливого прохання:

Could I take your pen? Можна мені (чи міг би я) взяти вашу ручку?

ДІЄСЛОВО MAY

1. Дієслово may має дві форми: теперішній час may і минулий час might.

Але в значенні минулого часу дійсного способу форма might вживається дуже рідко, головним чином у підрядних реченнях за правилом послідовності часів:


Не asked the doctor if he might use his telephone. (Hemingway)

Він запитав лікаря, чи йому можна скористатися його телефоном.


2. Дієслово may найчастіше виражає припущення з відтінком сумніву, невпевненості. У цьому значенні may вживається у стверджувальних і заперечних реченнях з усі­ма формами інфінітива.

Indefinite Infinitive з дієсловом may звичайно виражає дію, що стосується майбутнього часу:


She may come back.

Може, вона повернеться.


Сполучення may з Continuous Infinitive виражає припущення, що дія відбувається в момент мовлення:

Не may be waiting for you. Можливо, він чекає на вас.

Якщо дієслово не вживається в формі Continuous, то дія, що стосується теперішнього часу, позначається формою Indefinite Infinitive:


She may know about it.

Можливо, вона знає про це.

They may be at school now.

Можливо, вони зараз у школі.


Perfect Infinitive вказує на те, що припущення тут стосується лише минулого часу:


І may have put it on the table.

Може, я поклав його на столі.


 

3. Дієслово may, як і саn, вживається для вираження можливості виконати дію, що залежить від певних обставин. У цьому значенні may вживається лише у стверджувальних реченнях з неозначеним інфінітивом:


You may go there by train.

Ви можете поїхати туди по­їздом.


 

Перфектний інфінітив після might вказує на те, що дія, яка могла б відбутися, не відбулася:

І might have stayed at home. Я міг би залишитися вдома.

4. Дієслово may з неозначеним інфінітивом вживається для вираження дозволу:


You may go - with whom you will. (Hardy)

May I use your phone?

 

Можеш іти з кім хочеш.

 

Можна скористатися вашим телефоном?


Форма might вживається в питальних реченнях для виражен­ня ввічливого прохання:

Might I speak a word to you? (Shaw) Дозвольте звернутися до вас.

Заперечна форма may not означає заборону, але вона рідко вживається. У таких випадках звичайно вживається заперечна форма дієслова must (іноді саn):

- May we use dictionaries? - Можна користуватитися

словниками?

- No, you must not. -Hi, не можна.

 

Дозвіл або заборону можна виразити також за допомогою

словосполучень to be allowed і to be permitted, які вживаються

замість may стосовно дії у минулому або майбутньому часі:

We were allowed to use dictionaries. Нам дозволяли користуватися

словниками. We shall be allowed to use Нам дозволять користуватися dictionaries. словниками.

5. Для вираження докору, несхвалення, осуду звичайно вживається лише форма might:

You might be more attentive. Ти міг би бути уважнішим (зараз).

Perfect Infinitive після форми might виражає докір з приводу того, що дія не відбулася в минулому.


You might have written me a little something, anyhow. (Dreiser)

У всякому разі ти могла б написати мені хоч кілька слів (але не написала)


 

ДІЄСЛОВО MUST

1. Дієлово must має лише одну форму. Дія, виражена Інфінітивом у сполученні з must, може стосуватися теперішнього і майбутнього часу:


Не must be at school now.

 

She must come tomorrow.

Зараз він мусить бути в школі.

Вона має прийти завтра.


Must може стосуватися минулого часу в додаткових підрядних реченнях, якщо дієслово-присудок головного речення стоїть у минулому часі:


Не told that she must consult a doctor.

Він сказав, що вона повинна порадитися з лікарем.


 

2. Дієслово must виражає обов'язок, необхідність. У цьому значенні must вживається у стверджувальних і питальних реченнях лише з неозначеним інфінітивом:


То catch the train I must get up at six.

Must we come to school tomorrow?

Щоб потрапити на поїзд, я мушу встати о 6 годині.

Чи треба нам приходити в школу завтра?


 

Для вираження необхідності стосовно минулого і май­бутнього часу вживається дієслово to have у відповідних часо­вих формах;


But he had to wait a quarter of an hour. (London)

І shall have to pay him something. (Wilde)

Але він мусив чекати чверть години.

Мені доведеться щось заплатити йому.


 

3. У заперечних реченнях must виражає заборону. У цьому значенні must вживається лише з неозначеним інфінітивом:


You must not talk aloud in the reading-hall.

У читальному залі не дозволяється голосно розмовляти.


Коли йдеться про те, що нема потреби, необхідності викона­ти дію, вживають заперечну форму дієслова need - need not (needn't) або заперечну форму модального дієслова to have:


Must we come to school tomorrow? No, you needn't.

You don't have to learn the poem by heart.

Треба нам приходити в школу завтра? - Ні, не треба.

He обов'язково вчити цей вірш напам'ять.


4. Дієслово must вживається для вираження наказу і поради. У цих значеннях воно вживається у стверджувальних і заперечних реченнях з неозначеним інфінітивом:


Tomorrow you must come to school at eight.

You must not read this book. It is not interesting.

Завтра ви повинні прийти до школи о восьмій години.

He треба читати цієї книжки. Вона нецікава.


 

5. Дієслово must вживається для вираження при­пущення, що межує з упевненістю. У цьому значенні must вживається лише в стверджувальних реченнях, але з усіма формами інфінітива.

Сполучення must з Continuous Infinitive виражає припущен­ня, що дія відбувається в момент мовлення або протягом те­перішнього періоду часу:


They must be surrounding the house. (Heym)

Вони, напевно, оточують будинок.


Якщо дієслово не вживається у формах Continuous, то припущення стосовно теперішнього часу виражається спо­лученням must з неозначеним інфінітивом:


Не must be eighty years old. (Hemingway)

Йому, напевно, вісімдесят років.


Сполучення must з Perfect Infinitive виражає припущення, що дія відбулася в минулому:


She must have caught cold.

She looked on the shelf but the money wasn't there.

Mabel must have taken it. (Abrahams)

Вона, напевно, застудилася.

Вона подивилась на поли­цю, але грошей там не було.

Певна річ, їх узяла Мейбл.


Дієслово must не вживається для вираження припущення стосовно майбутнього часу. Припущення щодо майбутніх дій можна висловити за допомогою слів evidently, probably або виразів to be sure, to be likely, to be unlikely та ін.:


He is not likely to return soon.

Evidently she'll be late.

Він навряд чи скоро повернеться.

Напевно, вона запізниться.


Треба пам'ятати, що must у значенні припущення не вживається у заперечних реченнях. Для вираження припущення із заперечним значенням вживаються слова evidently, probably:


Evidently he doesn't know your address.

Він, напевно, не знає вашої адреси.


 

 

ДІЄСЛОВА SHOULD і OUGHT

1. Дієслова should і ought майже не різняться за значен­ням. Кожне з них має лише одну форму. Should вживається з інфінітивом без частки to. Після ought інфінітив вживається з часткою to.

Дієслова should і ought виражають моральний обов'язок (з точки зору того, хто говорить), пораду, рекомендацію. У цих значеннях should і ought вживаються з різними формами інфінітива.


Kate is in hospital. You should visit her.

Катя у лікарні. Ви б відвідали її.


І think we ought to be starting. (Galsworthy)

Я думаю, нам треба вирушати.


Сполучення Perfect Infinitive з дієсловами should і ought у стверджувальній формі означає, що дія, бажана на думку того, хто говорить, не відбулася. Заперечна форма should і ought у сполученні з Perfect Infinitive виражає дію, що відбулася як небажана з точки зору того, хто говорить:


You should have sent her to school. (Bronte)

He ought to have waited for you. (Shaw)

You shouldn't have left her. (Greene)

We have done things we ought not to have done. (Shaw)

Вам слід було послати її до школи.

Йому слід було почекати на вас.

Вам не слід було залишати її.

 

Ми робили те, чого не тре­ба було робити.


 

МОДАЛЬНЕ ДІЄСЛОВО TO HAVE

1. Дієслово to have, вжите як модальне, виражає необхідність чи обов'зковість дії, зумовленої обста­винами.


І have to get up the next morning at seven. (Dreiser)

I had to sell most of my things. (Heym)

You'll have to go home now. (Parker)

Завтра вранці я маю вста­ти о сьомій годині.

Я змушений був продати більшість своїх речей.

Вам доведеться зараз піти додому.


Питальна й заперечна форми модального дієслова to have у Present Indefinite і Past Indefinite утворюються з допоміжним дієсловом to do:


Do we have to sleep with him in here? (Maltz)

You don't have to go in. (Hemingway)

You did not have to think about it. (Hemingway)

Ми мусимо спати з ним тут?

 

Вам не обов'зково заходити.

 

Вам не треба було дума­ти про це.


2. В усному мовленні вираз to have got також вживається

в модальному значенні і виражає необхідність чи обов'язок, зумовлені обставинами:


I've got to get up early.

Мені треба встати рано.


Питальна й заперечна форми утворюються, як відповідні Форми Present Perfect:

Have you got to get up early? I haven't got to get up early.

Вираз to have got у модальному значенні практично вживається лише в теперішньому часі.

МОДАЛЬНЕ ДІЄСЛОВО TO BE

1. Дієслово to be як модальне вживається лише в двох часах: Present Indefinite і Past Indefinite.


З модальним дієсловом to be в Present Indefinite вжива­ється лише Indefinite Infinitive.

Після to be в Past Indefinite вживається також Perfect Infini­tive, який вказує на те, що виражена ним дія не відбулася:


Не was to have come at five.

Він мав прийти о 5 годині (але не прийшов).


2. Дієслово to be, вжите як модальне, виражає обов'язок, що випливає з попередньої домовленості, плану, розкладу, графіка і т. п.:


We were to work two hours every morning. (Dic­kens)

We are to meet at the the­atre.

Ми мали працювати дві го­дини кожного ранку.

Ми повинні зустрітися у театрі.


ДІЄСЛОВО NEED

1. Дієслово need вживається як модальне і як смислове. Як модальне, дієслово need у сполученні з Indefinite Infinitive виражає необхідність виконання дії стосовно теперішнього або майбутнього часу і вживається у питальних і заперечних реченнях.

У значенні модального дієслово need має лише форму теперішнього часу.

Питальна й заперечна форми утворюються без допоміжного дієслова to do і вживаються з інфінітивом основного дієслова без частки to:


You need not trouble about that at all.

You needn't hurry.

Need we go there?

Вам зовсім не треба турбуватися про це.

Вам немає потреби поспішати.

Нам треба йти туди?


Дієслово need як смислове означає мати потребу в чомусь. У цьому значенні воно відмінюється за загальними правилами і вживається в теперішньому, минулому і майбутньому часі:

I'll need this magazine.

Мені цей журнал буде потрібний.

 

Інфінітив після нього вживається з часткою to, питальна й заперечна форми в Present Indefinite і Past Indefinite утворюють­ся з допомогою дієслова to do:

You don't need to say a lot of nonsense. (Hemingway)

Do you need any money?

I don't need any more people around here. (Heym)

He треба говорити дурниць.

 

Вам потрібні гроші?

Мені не треба тут більшелюдей.

 

НЕОСОБОВІ ФОРМИ ДІЄСЛОВА (NON-FINITE FORMS OF THE VERB)

 

1. Форми дієслова, які вживаються в ролі присудка речення, називаються особовими (предикативними) формами (Finite Forms of the Verb). В англійській мові (як і в українській) є також неособові (непредикативні) форми дієслова (Non-Fi­nite Forms of the Verb), тобто такі, що не вживаються в ролі присудка, але можуть входити до його складу. Це інфінітив (the Infinitive), герундій (the Gerund) і дієприкметник (the Participle).

Неособові форми дієслова не мають граматичних ознак особи, числа і способу, не виражають часу дії (теперішнього, минулого чи майбутнього), а лише вказують на співвіднесеність у часі, тобто чи є виражена ними дія одночасною з дією присудка, чи передує їй.

НЕОСОБОВІ ФОРМИ ДІЄСЛОВА (VERBALS)

Герундій – The Gerund

Загальні відомості

Герундій – це неособова форма дієслова, що має властивості дієслова та іменника. Як і інфінітив, герундій називає дію: reading - читання; smoking – паління.

В українській мові немає форми, яка відповідала б герундію. Слово читання, паління – іменники, що утворилися від дієслів, але вони не мають граматичних ознак дієслова.

 

ДІЄСЛІВНІ ВЛАСТИВОСТІ

Герундій має такі дієслівні властивості:

1). герундій перехідних дієслів вживається з прямим додатком:

I like reading books. Я люблю читати книжки.

She began preparing food. Вона почала готувати їжу.

2). герундій може мати означення, виражене прислівником:

They continued listening atten- Вони продовжували уважно слухати.

tively.

 

3). герундій має неозначену та перфектну форми, вживається в активному і пасивному стані.

 

Форми Active Passive
Indefinite Writing Being written
Perfect Having written Having been written

 

Перфектна форма герундія (Perfect Gerund) позначає дію, що передує дії, вираженій дієсловом – присудком речення:

Thank you for having helped me. Спасибі, що допомогли мені.

Неозначена форма герундія (Indefinite Gerund) вживається:

а). для позначення дії, одночасної з дією, вираженою дієсловом – присудком речення:

He sat without turning his head. Він сидів не обертаючись.

 

б). для позначення дії безвідносної до якогось певного часу:

Seeing is believing. Бачити – значить вірити.

в). після дієслів to intend, to suggest, to insist та деяких інших Indefinite Gerund позначає майбутню дію по відношенню до дії, вираженої дієсловом-присудком:

He insisted on telling her about it. Він наполягав на тому, щоб розпові-

сти їй про це.

г). для позначення дії, що передує дії, вираженій дієсловом-присудком, зокрема після дієслів to thank, to forget, to remember, to excuse, to apologise, а також після прийменників on i after:

I don’t remember seeing her. Я не пам’ятаю, щоб я бачив її.

 

Герундій вживається в активному стані, якщо іменник чи займенник, до якого він відноситься, позначає суб’єкт дії, вираженої герундієм:

Mary could not help laughing. Мері не могла стримати сміху.

Герундій вжмвається в пасивному стані, якщо іменник чи займенник, до якого він відноситься, позначає об’єкт вираженої ним дії:

 

He does not come without being Він не приходить, якщо його не зап-

іnvited. рошують.

 

ІМЕННИКОВІ ВЛАСТИВОСТІ

Герундій у реченні виконує такі властиві іменнику синтаксичні функції:

1). підмета:

Smoking is harmful. Палити – шкідливо.

 

2). предикатива:

His hobby is collecting stamps. Його улюблене заняття – колекціону-

нувати поштові марки.

3). додатка (прямого і прийменникового):

He likes talking to me. Він любить розмовляти зі мною.

She is fond of painting. Вона полюбляє малювати.

4). перед герундієм може вживатися прийменник, що відноситься до нього:

Nobody thought of going to bed. Ніхто й не думав лягати спати.

 

5). перед герундієм, як і перед іменником, може вживатися присвійний займенник чи іменник у присвійному відмінку:

Don’t fear my forgetting her. Не бійтеся, що я забуду її.

I insist on my sister’s staying at Я наполягаю на тому, щоб моя сес-

home. тра залишилася вдома.

 






© 2023 :: MyLektsii.ru :: Мои Лекции
Все материалы представленные на сайте исключительно с целью ознакомления читателями и не преследуют коммерческих целей или нарушение авторских прав.
Копирование текстов разрешено только с указанием индексируемой ссылки на источник.