Перенесення і транспортування потерпілого

Транспортування - один з важливих елементів надання першої допомоги. Для перенесення потерпілого використовують стандартні медичні ноші або їхню імпровізацію з підручних матеріалів (щит, намет, плащ, ковдра).

Перенесення потерпілих у будинок, на транспорт, у медпункт має велике значення для швидкого надання медичної допомоги. Перене­сення має бути проведене обережно, уміло, щоб не завдати шкоди потерпілому.

Перенесення на руках одним носієм. Якщо потерпілий може пересуватися сам, йому може допомогти товариш. Він повинен обняти потерпілого за талію однією рукою, а другою придержувати за руку, перекинувши її через своє плече. Якщо потерпілий не може йти сам,
можна посадити його до себе на спину або обхопити однією рукою тулуб, а другою – стегна (див. Рис.24).

Рис.№24. Перенесення потерпілого одним „носієм”:

а – перший спосіб; б – другий спосіб

Легше перенести потерпілого, використовуючи для цього носилкову лямку. Якщо немає спеціально виготовленої лямки, з'єднують три пояси двома пряжками, а третю залишають для застібання вільного кінця поясу. Зі з'єднаних поясів роблять " вісімку". Кожна петля «вісімки" надівається на ноги потерпілого з упором у сідниці. Ставши спиною до нього і нахилившись, носильник просовує свої руки в праву і ліву петлі лямки, кладе руки потерпілого собі на груди і, тримаючи їх своїми руками, підіймається для перенесення, (див. рис. № 25).

а б

Рис. № 25. Перенесення потерпілого на лямці одним носієм.:

а – просунення ніг потерпілого через лямку; б – перенесення

Перенесення на руках двома носіями. Найпростіше перенесення потер­пілого на руках двома носіями, які йдуть один за одним (рис. № 26).

Рис. №26. Перенесення потерпілого двома носіями без лямок

Поширене перенесення на руках методом " замок". Для утворення сидіння - " замка" - кожний з носіїв береться лівою рукою за своє праве передпліччя, а правою кистю за праве передпліччя товариша (див. рис. № 27).

Рис. №27. „Замок” із чотирьох рук

Але при цьому обидві руки кожного носія зайняті, і не можливо зробити опори для спини потерпілого. Тому „замок можна робити з трьох рук(рис.№28-а): один носій береться правою рукою за своє ліве передпліччя, другий носій береться правою кистю за ліве плече першого, а вільною кистю лівої руки замикає трикутник.

Вдвох можна перенести потерпілого і простішим способом. Кож­ний з них береться пальцями за передпліччя другого біля кисті. На ці з'єднані руки садять потерпілого. З’єднявши вільні руки за спиною потерпілого, носії підтримують його, а він також тримається руками за їхні плечі (див. рис. №28 - 6)

Рис. №28. Перенесення потерпілого на руках двома носіями

на „замку” із трьох рук (а), із двох рук (б)

Можна нести потерпілого вдвох і з допомогою лямок, складених для цього у вигляді " вісімки". Потерпілого садовлять верхи на перехрестя лямок, надітих через плечі двох носіїв. Під час перенесення носії ідуть один за одним, задній підтримує руками за пахви потерпілого, який схиляється го­ловою йому на плече, й тулубом - на груди і смуги лямок (див. рис. №29, а). Носії можуть іти і поряд, підтримуючи руками потерпі­лого, який сидить на перехресті лямок; потерпілий при цьому схиляє голову і тулуб на плече і груди одного з носіїв (див. рис. 29)

Рис. 29. Перенесення потерпілого на лямці двома носіями

Перенесення на ношах. Будь-який спосіб перенесення на руках розрахований на коротку відстань, оскільки це важко для носіїв. Значно легше перенесення на ношах, що дає можливість робити зу­пинки для відпочинку, не турбуючи потерпілого. Замість стандарт­них можна зробити імпровізовані ноші з підручного матеріалу: при­в'язати до жердини будь-яку матерію (ковдру, плащ-палатку, полот­нище) у вигляді гамака; кінці жердини при перенесенні потерпілого носії кладуть собі на плечі. (див. рис. 30)

Рис.№30. Ноші із підручних матеріалів

Як ноші можна використати пальто, через рукава якого просовують жердини. Саморобні носилки можна зробити з двох мішків, обрізавши кути і просунувши в утворені дір­ки жердини. Можна дві паралельно покладені жердини перев'язати поясами, вірьовками і використати для перенесення потерпілого.

Якщо ноші зробити немає з чого, треба знайти, що їх може замі­нити: драбину, двері, широку дошку (покласти підстілку з соломи, сіна, одягу).

Для перенесення в сидячому положенні можна використати сті­лець, просунувши під його сидіння дві довгі палиці й прикріпивши їх до ніжок вірьовкою.

Правила укладання і перенесення потерпілих. Два рятувальники роз­вертають і встановлюють ноші з тієї сторони потерпілого, де пош­кодження (рана, опіки, перелом). Троє за командою " Берись! " ста­ють на одне або обидва коліна зі здорової сторони потерпілого і під­кладають під нього руки: перший підтримує однією рукою голову потерпілого, а другою рукою - спину на ділянці лопаток; другий підтримує однією рукою поперек, а другою – сідничну ділянку; третій підводить одну руку під стегна, а другу - під гомілку (рис. № 31).

Рис. № 31 Укладання потерпілого на ноші

За командою " Піднімай! " вони обережно піднімають потерпілого, намагаючись якнайдалі підвести під нього руки, трохи нахи­ливши його на себе, а четвертий підсовує до них ноші. За командою " Опускай! " вони опускають потерпілого на ноші.

Покласти потерпілого на ноші можуть і два чоловіки. Для цього вони обидва стають на одне і теж коліно, перший підкладає одну руку під голову і плечовий пояс потерпілого, а другу - під поперек; другий підтримує таз і кінцівки потерпілого. Потерпілий, якщо може, обнімає першого за шию. Носії піднімаються одночасно й опускають на ноші потерпілого.

На ноші потерпілого укладають обережно, враховуючи місце пошкодження та характер цього пошкодження. Якщо ноші без узголів’я, то необхідно покласти що-небудь під голову потерпілого (одяг чи солому, траву). Але якщо у людини, яка знепритомніла, починається блювота, потрібно прийняти подушку, повернути голову на бік і притримувати в такому положенні. Це робиться для того, щоб блювотні маси на потрапили в дихальні шляхи.

При пораненні в груди з переломами або з іншими пошкодженнями необхідно підняти верхню половину тіла.

При пораненнях у живіт потерпілого укладають на спину, піднявши йому тулуб і зігнувши ноги в колінах. Таке положення розслабляє м'язи живота, зменшує біль і поліпшує дихання.

При пошкодженні хребта, укладаючи потерпілого на ноші, не можна допускати згинання тіла і тим самим зміщення тіл хребців і стискання, або пошкодження спинного мозку. Людину з пошкодженням хребта або таза без потреби не садити і не перекладати.

Потерпілого обережно укладають у випрямленому положенні спиною до ноші, на які покладена фанера або дошки, накриті м’якою підстилкою. Під коліна, щоб ноги були в зігнутому положенні, підкладають який-небудь валик.

При переломах і пораненнях щелепи у потерпілого в роті збирається кров, слина, слиз і западає язик. Через це, якщо можна, потерпілого переносять на ношах у напівсидячому положенні, або укладають на живіт. При укладанні на живіт під лоб підстеляють одяг, повертають голову потерпілого в бік.

При перенесенні на ношах людей з пошкодженими кінцівками роблять так: поламану руку прибинтовують до грудей, а при травмі ноги під коліна кладуть валик з одягу. Переносячи потерпілого, носії повинні намагатися зберігати горизонтальне положення нош на спусках при подоланні перешкод.

Опіки

Опіки - це ушкодження тканин організму, які викликані дією ви­сокої температури (полум'я, гаряча пара, кип'яток) або їдких хімічних сполук (сильні кислоти, луги та ін.)

При опіках завжди спостерігають загальну реакцію організму на тра­вму. Патологічний стан організму, який виникає у відповідь на опіки, називають опіковою хворобою. Важкість опікової хвороби залежить від площі пошкодження і глибини пошкодження (ступеня опіку).

Ступені опіків:

І ступінь - коли на місці опіку є почервоніння (гіперемія), на­бряк пошкодженої ділянки і відчувається біль та печія.

ІІ ступінь - коли на місці опіку з'являються пухирі із світлим вміс­том, навкруги пухирів - ділянки гіперемії, відчуття болю та печія.

ІІІ ступінь - обширні пухирі з геморагічним вмістом, або зруй­новані пухирі, характеризується пошкодженням усіх шарів шкіри.

ІV ступінь - уражена не тільки шкіра, але і тканини: сухожилля, м'язи, кістки. Характерний опіковий струп, обвуглювання.

Площу ураження можна визначити таким способом: площа доло­ні людини становить 1% від поверхні тіла. Площа опіка визначаєть­ся порівнянням долоні постраждалого з розмірами опікової рани.

Глибину і площу ураження можна встановити лише приблиз­но. Однак ці показники потрібні для оцінки загального стану пост­раждалого і надання першої допомоги. На них основана діагностика опікового шоку - початкового періоду опікової хвороби:

Так, при опіках ІІ-Ш ступеня, коли вражено більше 20 % поверхні тіла, або при глибокому опіку ІІІ-ІV ступеня більше 10% поверхні тіла, розвивається опікова хвороба.

Опіки площею більше 1/3 поверхні тіла небезпечні для життя. При наявності опіку дихальних шляхів можливість розвитку опіко­вого шоку зростає у 2 рази.

Перша допомога:

• загасити полум'я (облити водою, а якщо її нема, накинути на потерпілого ковдру, пальто або піджак, щоб припинити доступ кис­ню). Частину тіла, яка має опіки, звільнити від одягу. Якщо потріб­но, одяг розрізають; частини одягу, які пристали до тіла, не зрива­ють, а обрізають навколо і залишають на місці. Не можна зрізати і розривати пухирі. При значних опіках після зняття одягу завернути чистою„білизною;

• вживати заходи проти шоку (знеболення, охолодження пошкодженої поверхні);

• при опіках окремих частин тіла шкіру навколо опіку необхідно протерти спиртом, одеколоном, горілкою, а на місце опіку накласти стерильну пов'язку. Змазувати поверхню опіку жиром, або якою- небудь маззю забороняється;

• провести транспортну іммобілізацію;

• викликати лікаря;

• при невеликих опіках І ступеню на почервонілу шкіру необхідно накласти марлеву салфетку змочену спиртом. Спершу пе­чія і болісність дещо підвищаться, але швидко біль стихне, а по­червоніння зменшиться.