Проведення реанімаційних заходів

Головним показником початку реанімаційних заходів є поява ознак клінічної смерті: зупинка серця, зупинка дихання, відсутність пульсу на периферійних артеріях, розширені зіниці, зіниця не реагує на світло. При клінічній смерті, якщо не надати потрібну допомогу протягом 6-10 хв. наступає біологічна смерть. Ознаки такі ж як при клінічній смерті, але додається:

• помутніння та висихання рогівки ока;

• поява симптому " кошачого ока" (при здавлюванні очного яблу­ка з боків, зіниці звужується у вигляді вертикальної щілини);

• пізніше з'являється трупне окостеніння та трупні плями сині плями в найнижче розташованих ділянках тіла, що виникають внаслідок пасивного відтоку крові).

Основні правила реанімаційних заходів:

1. Врятувати можна тільки життєздатний організм.

2. Врятувати від загибелі можна тільки при раптовому вмиранні: рефлекторній зупинці серця, гострій коронарній недостатності, дії елект­ричного струму, гострому отруєнні, загальному замерзанні і т.ін.

3. Реанімація може бути успішною тільки у тому випадку, якщо вона була зроблена до настання в організмі незворотних змін (появи ознак біологічної смерті).

Штучна вентиляція легень виконується сумісно з непрямим масажем серця при всіх випадках: ураженнях електрострумом, тяж­ких травмах, утопленні та інше, коли настала клінічна смерть. При непритомності людина не може здійснити вдих внаслідок обстру­кції верхніх дихальних шляхів коренем язика, внаслідок падіння тонусу язиково-ковтальних м'язів. Якщо серцево-легенева реанімація розпочата протягом 2 хв. після зупинки дихання, успіх може бути досягнутий у 92% випадків. При наявній серцевій діяльності штучне дихання продовжувати довго (до 2-4 год.).

Найбільш ефективними способами штучного дихання вважаються способи " з рота в рот" і " з рота в ніс" (рис..1).

Рис.1 Штучне дихання способом „з рота в рот”: а) вдих; б) видих

Потерпілого кладуть на спину на твер­ду рівну поверхню, відкинувши голову різко назад, для чого під плечі необхідно покласти валик або будь-який згорток. Для запобі­гання переохолодженню організму потерпілого під його спину до­цільно також покласти підстилку (ковдру, пальто). Особа, що надає допомогу, пальцями затискає потерпілому ніс, робить глибокий вдих, притискає свої губи до губ потерпілого, швидко робить різкий ви­дих йому в рот і відкидається назад. Під час вдування повітря в легені потерпілого спостерігається розширення його грудної кліт­ки. Коли рятувальник відкидається назад, грудна клітка потерпіло­го спадає, відбувається видих. Вдування повторюють з частотою 8— 12 раз на хвилину. З гігієнічною метою рекомендується рот потер­пілого прикрити шматком чистої тонкої тканини (носовик, поділ сорочки, бинт, косинка тощо).

Можна вдувати повітря в ніс потерпілого, затискаючи йому при цьому рот. Якщо пошкоджено обличчя і проводити штучне дихання «із легень у легені» неможливо, треба застосувати метод стиснення і розширення грудної клітки шляхом складання і притискання рук потерпілого до грудної клітки з їх наступним розведенням у боки(рис.№2).

Рис. 2. Штучне дихання за Сильвестром: а – вдих; б-видих

Штучне дихання необхідно проводити наполегливо і тривало (інколи кілька годин) до появи у потерпілого самостійного стійкого дихання.

Припиняють штучну вентиляцію легень коли потерпілий починає дихати самостійно, ритмічно, безперервно.

Якщо у потерпілого крім дихання відсутня ще і серцева діяль­ність – це є показником для непрямого масажу серця та штучної ве­нтиляції легень (одночасно).

Масаж серця роблять так: ритмічно, різкими поштовхами надав­люють м'якими частинами обох рук на нижню третину грудей, вдав­люючи груди на 3-4 см, руки швидко знімають, щоб груди швидко випрямилися. Ритм таких дій 60-80 надавлювань за хвилину. Штуч­не дихання необхідно застосовувати через кожні 5-8 здавлювань грудної клітини. Обидві процедури зручніше виконувати вдвох. Як­що працюють два рятувальника: 1 вдих - 5 надавлювань (18 вдихань і 60 надавлювань за 1 хвилину). Якщо працює один рятувальник: 2-3 вдихи - 10-15 надавлювань. Через кожні 2 хвилини серцево-легеневу реанімацію припиняють на кілька секунд, щоб перевірити, чи не з'явився пульс на магістральних судинах. Продовжується про­цедура до відновлення серцевої діяльності і природного дихання у потерпілого (Рис.№3).

А б

Рис.№ 3. Зовнішній масаж серця: а) положення серця під час піднімання рук; б) положення серця під час натискання

Дітям у віці до 10-12 років масаж серця роблять однією рукою (70-80 надавлювань за 1хв.). Новонародженим - кінчиками двох пальців (100-120 надавлювань за 1хв.).

Надання заходів першої допомоги потерпілому здійснюється не тільки там, де сталося ураження, а і в автомобілі (поїзді) при достав­ці потерпілого у лікувальний заклад.

Тільки при появі явних ознак біологічної смерті - трупних плям, дубіння м'язів (спочатку дубіють м'язи нижньої щелепи, потім все трудніше розгинаються суглоби) - надання допомоги слід вважати недоцільним.