ТЕМА 9 – 1 год. Рекомендації населенню щодо профілактики та дій при виникненні пожеж.

Вогонь супроводжує людину на всьому розвитку цивілізації. Вогонь допоміг людині, забезпечивши потрібне тепло в різних кліматичних умовах, розселитися на планеті. Він збирає навколо себе людей, має силу їх об’єднувати і очищати. Вміння користуватися вогнем дало людині почуття незалежності від циклічної зміни тепла та холоду, світла і темряви.

Вогонь є важливим емоційним символом.

Вогонь – рушій прогресу (двигуни, літаки, космічні кораблі і т.п.).

В той же час всім відомий дуалізм природи дії вогню на людину та середовище її існування.

Вогонь, що вийшов із-під контролю, здатний викликати значні руйнівні та смертоносні наслідки. До таких проявів вогняної стихії належать пожежі.

Пожежа – це неконтрольоване горіння поза спеціальним вогнищем, що розповсюджується в часі і просторі.

Щорічно на Землі виникає 6 мільйонів пожеж. Протягом року у світі може загинути на пожежах 225 тис. чоловік; 2 млн. 250 тис. чоловік – отримати каліцтво; 4.5 млн. – тяжкі опікові травми.

Чим швидше розвивається суспільство, наука і техніка, чим динамічніше темпи приросту промисловості, тим актуальнішою постає проблема пожеж і забезпечення пожежної безпеки.

Наслідки пожеж визначаються сукупністю видів збитків від них.

Прямі збитки – це втрати, пов’язані зі знищенням або пошкодженням вогнем, водою, димом і високою температурою фондів, майна.

Побічні збитки – це втрати, пов’язані з ліквідацією пожежі, а також зумовлені простоєм виробництва, перервою у роботі і т.ін.

Соціальні збитки – це втрати через невикористані можливості внаслідок виключення трудових ресурсів з виробничої діяльності та витратами на проведення заходів внаслідок загибелі людей та їх травмування.

Екологічні збитки – це втрати, пов’язані із забрудненням продуктами горіння та виробництва, а також засобами гасіння пожеж атмосфери, води, ґрунту, живих організмів та рослин.

При зростанні чисельності населення на 1% кількість пожеж збільшується приблизно на 5%, а збитки від них зростають на 10%.

Тільки протягом однієї доби в Україні виникає близько 110-120 пожеж, на яких гинуть 6-7 чоловік, отримують травми 4 чоловіки.

Щодоби підрозділи ДПО здійснюють близько 550 виїздів, щорічно рятують 4-5 тис. чоловік.

Основні причини пожеж:

- необережне поводження з вогнем;

- порушення правил установлення та експлуатації електроустаткування та побутових приладів, приладів опалення;

- підпали;

- пустощі дітей з вогнем;

- несправність виробничого устаткування.

Пожежі поділяються на природні та техногенні (антропогенні).

Горіння - є з’єднання кисню або іншого окисника з горючою речовиною.

Умови виникнення горіння:

- основні – це одночасний контакт горючої речовини, окисника та джерела запалювання;

- додаткові – це готовність до горіння горючої речовини, потрібна концентрація окисника та необхідна потужність джерела запалювання.

Для горіння характерні три типові стадії: виникнення, поширення та згасання полум’я.

Пожежа розвивається за 6 етапами:

1). Перетворення загорання в пожежу (1-3 хв.).

2). Зростання зони горіння (5-6 хв.).

3). Бурхливий процес горіння (Т = 250-300 градусів, руйнування скла), 6-9 хв.

4). Приплив свіжого повітря у наслідок руйнування скла. Підвищення температури до 500-600 градусів (до 800-900 градусів), тривалість – 9-12 хв.

5). Стабілізація пожежі на 20-25 хв. Від початку горіння.

6). Зниження інтенсивності горіння.

Оскільки для виникнення та розвитку процесу горіння, який викликає пожежу, необхідно одночасне сполучення горючої речовини, окисника, джерела запалювання та безперервного потоку тепла від осередку пожежі до горючого матеріалу, то для припинення горіння досить виключити будь-який з цих елементів.

Способи припинення горіння:

- охолодження зони горіння або речовини, що горить, нижче певних температур;

- ізоляція вогнища горіння від повітря;

- зниження концентрації кисню в повітрі шляхом розбавлення негорючими газами;

- хімічне гальмування швидкості реакції окислення (горіння) у полум’ї;

- механічний зрив полум’я сильним струменем води, порошку чи газу;

- створення перешкод, за яких полум’я поширюється через вузькі канали, переріз яких менше діаметра засобів гасіння.

Це досягається за допомогою речовин гасіння пожеж та технічних засобів.

Пожежна безпека. Вимоги пожежної безпеки. Профілактичні заходи.

Пожежна безпека – стан захисту населення, об’єктів господарської діяльності та іншого призначення, а також довкілля від небезпечних факторів і дії пожежі.

Забезпечення пожежної безпеки – прийняття і дотримання нормативних правових актів, правил і вимог пожежної безпеки, а також виконання протипожежних заходів.

Пожежна безпека повинна забезпечуватися шляхом проведення організаційних, технічних та інших заходів, спрямованих на попередження пожеж, забезпечення безпеки людей, зниження можливих майнових втрат і зменшення негативних екологічних наслідків у разі їх виникнення, створення умов для швидкого виклику пожежних підрозділів та успішного гасіння пожеж.

Відповідальними за проведення заходів по забезпеченню пожежної безпеки є керівники об'єктів. Вони повинні: організувати вивчення робітниками, службовцями і інженерно-технічними працівниками протипожеж­них заходів; призначити відповідальних за пожежну безпеку структурних підрозділів, відділів, складів, майстерень і службових приміщень; вимагати від керівників структурних підрозділів (відділів, складів і т.д.) суворого додержання протипожежного режиму, вжиття заходів до виявлення і усунення причин, що можуть викликати пожежу, проведення бесід з робітниками і службовцями на протипожежні теми, а також утримання засобів гасіння у справності і постійній готовності; своєчасно і повністю забезпечити об'єкт засобами гасіння пожеж, зв'язку та сигналізації; широко запроваджувати автоматичні засоби оповіщення про пожежі і стаціонарні автоматичні системи гасіння пожеж; забезпечити цехи (склади, установки і окремі пожежо-вибухонебезпечні агрегати і приміщення) інструкціями про заходи пожежної безпеки.

На ОГ наказом (інструкцією) повинен бути встановлений протипожежний режим та визначені:

- місця паління, застосування відкритого вогню, побутових нагрівальних приладів;

- порядок проведення тимчасових пожежонебезпечних робіт;

- правила проїзду та стоянки автотранспорту;

- місця для зберігання і допустима кількість сировини, які можуть одночасно зберігатися;

- порядок відключення від електромережі електрообладнання;

- порядок проходження посадовими особами навчання і перевірки знань з питань пожежної безпеки, проведення інструктажів та занять з відповідальними особами;

- порядок організації експлуатації і обслуговування наявних технічних засобів протипожежного захисту;

- порядок проведення планово-попереджувальних ремонтів та оглядів електроустановок, опалювального, вентиляційного, технологічного та іншого інженерного обладнання;

- дії у разі виявлення пожежі;

- порядок збору формувань гасіння пожеж, членів добровільних пожежних дружин та відповідальних посадових осіб у разі пожежі.

На кожному ОГ, структурному підрозділі має бути опрацьована загально об’єктова інструкція про заходи пожежної безпеки та інструкція для всіх вибухо-пожежонебезпечних та пожежонебезпечних приміщень.

У будівлях і спорудах, котрі мають два і більше поверхів, у разі перебування на поверсі більше 25 осіб, мають бути розроблені і вивішені плани (схеми) евакуації людей.

У дитячих, навчальних, лікувальних та інших закладах (спортивних, видовищних) додатково інструкції для персоналу щодо забезпечення безпечної та швидкої евакуації людей.

План евакуації розробляється для забезпечення організованого руху під час евакуації та попередження паніки.

Він складається з графічної та текстової частини.

Графічна частина – це план поверху або приміщення з усіма евакуаційними шляхами і виходами (основними та запасними чи резервними). Маршрути руху до основних еваковиходів зображаються суцільними лініями зі стрілками зеленого кольору, а маршрути до запасних еваковиходів – пунктирними лініями зеленого кольору зі стрілками. Окрім маршрутів на плані позначаються місця розташування засобів оповіщення та гасіння пожеж.

Графічна частина плану евакуації повинна мати такі реквізити:

1). Назва.

2). Номер поверху.

3). Умовні позначення.

4). Пояснювальна записка.

5). Гриф затвердження.

6). Призначення приміщень.

7). Підпис упорядника плану.

Повинен бути встановлений порядок оповіщення людей про пожежу.

Текстова частина плану затверджується керівником об’єкта і являє собою таблицю, що містить перелік та послідовність дій у разі пожежі для конкретних посадових осіб і працівників (для кожної зміни).

Основними інженерно-технічними заходами цивільної оборони щодо підвищення протипожежної безпеки об'єктів господарської діяльності є: підвищення вогнетривкості нових будівель, а також будівель, що реконструюються та розширюються; знос малоцінних легкозаймистих будівель; просочування вогненебезпечних конструкцій вогнезахисними речовинами; зниження пожежонебезпечних властивостей оздоблювальних матеріалів і покриттів; розробка безперервних технологічних процесів виробництва, що виключають наявність проміжних ємностей з пожежо-вибухонебезпечними продуктами; зниження ємності виробничої апаратури і складів пожежо-вибухонебезпечних речовин, а також віддалення цих складів від технологічних установок на безпечні відстані; захист ємностей і комунікацій від розливу речовин (прокладка на низьких опорах, в землі, обваловування, підземне зберігання, влаштування зворотних клапанів самозачинювання, піддонів, пасток і резервуарів з направленим стоком); захист технологічного устаткування, апаратів, ємностей від дії надзвичайних ситуацій (фарбування у білий колір, влаштування екранів); розробка і впровадження автоматичних систем виявлення і гасіння пожеж на найбільш важливих об'єктах та ін.

Пожежна охорона – головна частина системи пожежної безпеки, що з’єднує органи управління, сили і засоби, які створюються в установленому порядку з метою захисту життя і здоров’я людей, об’єктів господарської діяльності і довкілля від НС, що спричинені пожежами.

На об’єктах господарювання створюються добровільні пожежні дружини та команди, діяльність яких здійснюється відповідно до Положення про ДПД (ДПК).

Крім того, наказом керівника – начальника цивільної оборони об’єкта створюється протипожежна служба і призначаються протипожежні формування (ланки, групи), які проходять підготовку за спеціальною програмою.

На ОГ з кількістю працюючих понад 50 чоловік може створюватися пожежно-технічна комісія.

Усі працівники при прийнятті на роботу і за місцем роботи повинні проходити інструктажі з питань пожежної безпеки.

Техногенні пожежі, які виникають на об’єктах, приводять до виникнення таких факторів ураження як повітряна ударна хвиля і теплове випромінювання. На характер і масштаби таких аварій суттєво впливають такі показники: кількість, тип і категорія пожежонебезпечних речовин; вогнестійкість будівель і споруд; пожежна небезпека виробництва; стан систем з гасіння пожеж на об’єктах; метеоумови та інші.

Ступінь ураження об’єктів господарської діяльності при пожежах може бути мінімальним, якщо дотримуватись обґрунтованих вимог з обмеження запасів пожежонебезпечних речовин на об’єкті.

Пожежонебезпечний об’єкт - об’єкт, що виробляє, використовує, перероблює, зберігає або транспортує легкозаймисті і пожежонебезпечні речовини, які створюють реальну загрозу виникнення техногенної надзвичайної ситуації.

Стандартна модель виникнення і розвитку аварії на пожежо- вибухо-вогнебезпечному об’єкті складається із п’яти фаз:

І фаза – накопичування дефектів в обладнанні, відхилення від передбачених регламентом процедур виконання технологічного процесу персоналом, а також неякісне проектування і будівництво об’єкту;

ІІ фаза –Порушення цілості технологічних установок, комунікацій і т.д., викидів небезпечних речовин, виникнення пожежі;

ІІІ фаза – розповсюдження небезпечних речовин чи пожежі в навколишнє середовище;

ІV фаза – укриття і евакуація населення, проведення розвідки, зонування території. Надання медичної допомоги потерпілим. Локалізація осередку аварії з метою закінчення викиду або пожежі.

V фаза - повна дезактивація або дегазація зараженого ґрунту і т.д. Лікування потерпілих та відновлення при можливості функціонування об’єкта.