Сутність державного регулювання економіки.

ДЕРЖАВНЕ РЕГУЛЮВАННЯ ЕКОНОМІКИ

(для слухачів Центру безперервної освіти)

ЗМІСТ

ТЕМА: ДЕРЖАВНЕ РЕГУЛЮВАННЯ ЕКОНОМІКИ ЯК ФУНКЦІЯ ДЕРЖАВИ 3

1. Сутність державного регулювання економіки. 3

2. Функції держави в сучасній економіці. 4

3. Об’єкти та суб’єкти державного регулювання економіки. 6

4. Система органів державного регулювання економіки. 6

5. Методи державного регулювання економіки. 8

ТЕМА: СТРАТЕГІЯ СОЦІАЛЬНО-ЕКОНОМІЧНОГО РОЗВИТКУ КРАЇНИ 10

1. Соціально-економічне прогнозування. 10

2. Макроекономічне планування. 11

3. Директивне та індикативне планування. 12

4. Державне програмно-цільове планування. 13

ТЕМА: ФІНАНСОВА ПОЛІТИКА.. 14

1. Фінансово-бюджетне регулювання. 14

2. Видатки та доходи державного бюджету. 15

3. Бюджетний процес. 16

4. Податкове регулювання. 18

5. Види податків, податкові ставки, податкові шкали. 19

6. Грошово-кредитне регулювання. 20

Заняття №1

ТЕМА: ДЕРЖАВНЕ РЕГУЛЮВАННЯ ЕКОНОМІКИ ЯК ФУНКЦІЯ ДЕРЖАВИ

План

1. Сутність державного регулювання економіки.

2. Функції держави в сучасній економіці.

3. Об’єкти та суб’єкти державного регулювання економіки.

4. Система органів державного регулювання економіки.

5. Методи державного регулювання економіки.

Сутність державного регулювання економіки.

Будь-яка держава виконує низку функцій, що з них першочерговою та визначальною є функція регулювання економіки.

Державне регулювання економіки – це системне втручання держави в економічні процеси, тобто процеси формування стратегії і тактики розвитку народного господарства в цілому або його окремих ланок, включаючи підприємства та інші суб’єкти господарювання.

Головна мета державного регулювання економіки майже завжди зводиться до зростання добробуту населення.

В умовах дії демократичного механізму виборів підвищення добробуту населення є єдиною гарантією переобрання і отримання владних повноважень на наступний термін. Але сформульовану в такому вигляді головну мету важко або навіть неможливо реалізувати через занадто загальне її формулювання, тому зазвичай головна мета розгортається в систему цілей державного регулювання більш прикладного характеру:

1) економічне зростання;

2) повна зайнятість;

3) стабільність цін і національної валюти;

4) зовнішньоекономічна рівновага;

5) екологічна рівновага;

6) збалансування доходів у суспільстві та зменшення майнової диференціації;

7) адаптація економіки до технологічних, зовнішньоекономічних та інших викликів.

Реалізацію першої цілі пов’язують зі зростанням ВВП або ВНП на душу населення. На сучасному етапі стратегія економічного зростання повинна тією чи іншою мірою узгоджуватись з концепцією сталого розвитку. Це положення не має примусового характеру, кожна країна самостійно формує власну стратегію, але дотримання цього положення більшістю чи всіма країнами буде гарантією стабільності та стійкого розвитку в глобальному масштабі.

Реалізація другої цілі пов’язується переважно з подоланням циклічного безробіття, але в сучасних умовах переходу до постіндустріальної епохи все більших масштабів буде набирати структурне безробіття, тому саме на його подолання необхідно переорієнтувати зусилля держави в сфері зайнятості.

Реалізація третьої цілі часто пов’язується з подоланням інфляції попиту, але очевидно, що необхідною є переорієнтація державного регулювання у сфері подолання інфляції на створення механізмів максимально можливої нейтралізації інфляції витрат. Це пов’язано з тим, що світова економіка вступила в фазу перманентної інфляції витрат через вичерпання ресурсів.

Досягнення цих трьох цілей означає досягнення макроекономічної рівноваги в країні.

Досягнення четвертої цілі означає ситуацію, коли держава має всі можливості для підтримки національних господарських суб’єктів в умовах ущільнення конкурентного простору глобалізованої економіки.

Досягнення п’ятої цілі по суті відбувається за рахунок постійного моніторингу техногенного навантаження на довкілля з метою недопущення перевищення асиміляційних потенціалів цього довкілля.

Досягнення шостої цілі передбачає зменшення соціальної напруги та підвищення рівня життя більшої частини населення держави за рахунок прозорого та справедливого перерозподілу доходів. Хоча за умов ринкової економіки дана ціль може реалізовуватися через забезпечення високих соціальних стандартів.

Досягнення сьомої цілі означає пристосування економічного механізму до швидких змін зовнішнього середовища в різних сферах, що є гарантією інтеграції національної економіки до глобальної економіки зі збереженням лідерських позицій.

Основними принципами державного регулювання ринкової економіки заведено вважати:

– мінімальне втручання державних органів у економічні процеси (виконання ними лише тих функцій, які не можуть виконувати самі суб’єкти ринкових відносин);

– опосередкований вплив на суб’єктів господарювання через систему економічних регуляторів та нормативів.