Студопедия

Главная страница Случайная страница

Разделы сайта

АвтомобилиАстрономияБиологияГеографияДом и садДругие языкиДругоеИнформатикаИсторияКультураЛитератураЛогикаМатематикаМедицинаМеталлургияМеханикаОбразованиеОхрана трудаПедагогикаПолитикаПравоПсихологияРелигияРиторикаСоциологияСпортСтроительствоТехнологияТуризмФизикаФилософияФинансыХимияЧерчениеЭкологияЭкономикаЭлектроника






Конкретні цілі.






МІНІСТЕРСТВО ОХОРОНИ ЗДОРОВ’Я УКРАЇНИ

НАЦІОНАЛЬНИЙ МЕДИЧНИЙ УНІВЕРСИТЕТ

Імені О.О. БОГОМОЛЬЦЯ

МЕТОДИЧНІ ВКАЗІВКИ

ДЛЯ СТУДЕНТІВ

Навчальна дисципліна Хірургія
Модуль №  
Змістовний модуль №  
Тема заняття Запальні захворювання черевної порожнини. Перитоніт.
Курс  
Факультет Медичний, медико-профілактичний

Актуальність теми.

Гострий перитоніт - це локальні та поширені гнійно-запальні процеси органів черевної порожнини й очеревини, що характеризується місцевими і загальними симптомами. Зазвичай термін «перитоніт» застосовують для заз­начення поширеного запалення очеревини. Обмежене пухкими спайками і запаль­ним інфільтратом скупчення гною або ексудату в тому або іншому відділі черевної порожнини називають абсцесом, або відмежованим перитонітом.

Незважаючи на досягнення медичної науки, кількість хворих на гострий пери­тоніт не зменшується. Крім того, щороку на планеті від гострого перитоніту поми­рає понад 500 тис. осіб. Частота виникнення перитоніту при гострих хірургічних захворюваннях і травмах живота – 3, 1-43, 1% (Тимербулатов В.М. і співавт. 2000 р). 80-90% хворих при перитоніті в стадії поліорганної недостатності (М.И. Кузин і співавт.1998р)

Летальність при гострому перитоніті становить 4-58% і залежить від часу, що минув від початку захворювання до оперативного втручання, причини виникнення, характеру збудника інфекції, віку хворого, наявності супутніх захворювань тощо. Високу летальність спостерігають зокрема при післяопераційному перитоніті, зу­мовленому переважно неспроможністю анастомозів. Частка перитоніту в структурі післяопераційної летальності становить 15-50% (О.Д. Мишнев і співавт. 2006 р).

ПОН при поширеному перитоніті залишається основною причиною леталь­ності (30-100% випадків) і залежить від кількості органів, які залучено в пато­логічний процес, вірулентності мікрофлори, супутньої патології й індивідуальних особливостей організму хворого.

 

Конкретні цілі.

Ознайомитись з етіологією, патогенезом, сучасним стандартам діагностики, диференційної діагности­ки, оцінки прогнозу та лікування хворих з локальними та поширеними гнійно-за­пальними процесами органів черевної порожнини й очеревини.

2.1.Студенти повинні знати:

1. Визначення поняття «перитоніт».

2. Сучасні погляди на етіологію, патогенез і патоморфологію локальних і поши­рених гнійно-запальних процесів органів черевної порожнини й очеревини.

3. Механізми розвитку різних видів перитоніту.

4. Класифікацію перитоніту.

5. Особливості клінічної картини перитоніту залежно від стадії захворювання та причини розвитку.

6. Діагностичні можливості додаткових методів дослідження (лабораторних, інст­рументальних, променевих) при перитоніті.

7. Принципи передопераційної підготовки хворих.

8. Завдання оперативного втручання при перитоніті.

9. Лікувальну тактику залежно від ступеня тяжкості перебігу обмеженого пери­тоніту.

10. Методи санації очеревинної порожнини при перитоніті.

11. Показання до оперативного втручання та вибір методу лікування запальних захворювань черевної порожнини.

12. Методи захисту швів на кишківнику при перитоніті.

13. Методи захисту швів на кишківнику при перитоніті.

14. Показання та методи закриття операційної рани при перитоніті.

15. Сучасні принципи комплексного післяопераційного лікування перитоніту.

16. Профілактику гнійно-запальних процесів органів черевної порожнини й оче­ревини.

 

2.2. Вміти:

1. Зібрати анамнез захворювання.

2. Визначити симптоми різних форм перитоніту.

3. Встановити попередній діагноз.

4. Скласти план обстеження хворого.

5. Провести клініко-лабораторну діагностику обмеженого перитоніту.

6. Аналізувати результати рентгенологічного та УЗД.

7. Провести диференційну діагностику перитоніту з виразковою хворобою шлун­ка та дванадцятипалої кишки, гострим плевритом, пневмонією, абдомінальною формою інфаркту міокарда, нирковою колікою, гінекологічними захворюваннями, тромбозом мезентеріальних судин.

8. Сформулювати обгрунтований клінічний діагноз перитоніту згідно з вимога­ми класифікації.

9. Визначити показання до оперативного втручання.

10. Призначити передопераційну підготовку.

11. Визначити обсяг оперативного втручання.

12. Визначити показання до проведення програмованої лапараперції.

13. Призначити післяопераційне лікування: АБТ, протизапальну, імунокоригу- вальну, дезінтоксикаційну терапію, корекцію водно-електролітних порушень, па­рентеральне та зондове харчування, відновлення функції ТТ.

14. Визначити показання до проведення екстракорпоральних методів детоксикації.

2.3. Розвивати творчі здібності на основі вивченого клінічного та діагностичного матеріалу: вміти інтерпретувати зібрану діагностичну інформацію, правильно її аналізувати та на підставі інтегральної оцінки зібраних даних встановлювати діагноз; визначати лікувальну тактику в залежності від стадії захворювань та наявності ускладнень у пацієнтів з запальними захворюваннями черевної порожнини.

2.4. Виховні цілі: сформувати деонтологічні уявлення при роботі з хворими на запальні захворювання черевної порожнини. Оволодіти вмінням встановлювати психологічний контакт з даною категорією хворих та їх родичами, розвивати почуття відповідальності за своєчасність та правильність професійних дій.

 






© 2023 :: MyLektsii.ru :: Мои Лекции
Все материалы представленные на сайте исключительно с целью ознакомления читателями и не преследуют коммерческих целей или нарушение авторских прав.
Копирование текстов разрешено только с указанием индексируемой ссылки на источник.