Види профілактики

Первинна педагогічна профілактика передбачає виховання антинаркогенної спрямованості особистості учня, його морально-психологічної стійкості як основного характерологічного утворен­ня, що відіграє вирішальну роль у критичних ситуаціях, ситуаціях вибору, пропозиції наркогенних речовин. Завданнями первинної профілактики є: - для молодшого шкільного віку:

1) формувати моральні поняття, що пов'язані з почуттями бережливого ставлення до себе, відповідальності за власні вчинки;

2) виховувати вміння усвідомлювати себе частиною природи, розуміти власні можливості;

3) формувати уявлення щодо позитивного та негативного досвіду людської поведінки у відношеннях до самої себе та інших людей;

4) формувати необхідні загальні та специфічні психологічні уміння та навички, що є основою формування морально-психологічної стійкості людини;

5) попереджувати ранні прояви неправильних уявлень дитини про деякі шкідливі звички для учнів підліткового віку:

1) виховувати правильне розуміння природи наркогенних речовин, особливостей їх впливу на ЦНС людини, віддалених наслідків зловживань;

2) формувати поняття про морально-психологічну стійкість особистості як основу здорового способу життя;

3) виховувати культуру потреб, бажань, захоплень підлітків;

4) формувати поняття про норми моралі у вихованні власної стійкості до деяких антиособистісних захоплень — паління, пи­яцтва, наркоманії, токсикоманії;

5) виховувати критичне ставлення до деяких атрибутів НМС;

6) виховувати свідоме бережливе ставлення до свого здоров'я, власного організму, формувати уміння раціонально використовувати його психологічні можливості;

7) стимулювати саморегуляцію власних психо-фізичних можливостей особистості шляхом її включення у позитивну альтернативу фізичних та психологічних випробувань, загартування, тренінгу;

8) формувати науково обгрунтовані уявлення про анатомо-фізіологічні та психологічні зміни, що відбуваються в організмі у ситуаціях стресу, інформаційних перевантажень, аутотренінгу, самопсихотерапії, умінь самоконтролю та самооцінки у поведінці;

9) формувати основи моральних звичок індивідуальної поведінки та прийняття рішення у ситуаціях можливих зловживань наркогенними речовинами.

для старшокласників:

1) формувати досвід антинаркогенно-спрямованої поведінки учнів, імунітету до негативного впливу пронаркогенної інформації та анти ососистісно-спрямованих форм поведінки;

2) формувати чіткі уявлення старшокласників про значущість власного життя, психо-фізіологічні можливості організму, наслідки впливу наркогенних речовин;

3) створювати умови для самореалізації та самоствердження особистості шляхом її включення у позитивну альтернативну діяльність;

4) формувати чіткі наукові поняття про природу наркогенних речовин, біохімічні механізми їх впливу на організм; наукове розуміння станів наркотичної та алкогольної ейфорії, абстинентного синдрому тощо; в) формувати психологічну готовність особистості до спілкування у ситуаціях можливої алкоголізації та наркотизації; 6) виховувати правильні уявлення особистості про морально-псилогічні та юридичні норми, що регламентують ситуації, пов'язані зі зловживанням наркогенними речовинами. Реалізація вказаних завдань здійснюється шляхом антинаркогенної освіти у процесі вивчення навчальних дисциплін на основі включення до змісту навчального предмету відповідної анти-наркогенпої інформації та у позакласній виховній роботі. Вторинна профілактика передбачає в основному діагностування та виявлення залежності підлітків від наркоречовин. Основними завданнями вторинної профілактики є:

1) визначення рівнів інформованості підлітків про дію наркогенних речовин на людський організм та наслідки їх вживання;

2) вивчення можливих умов та факторів, що сприяють виникненню схильності до адиктивної поведінки;

3) виявлення таких індивідуально-психологічних станів особистості, що передують проявам адиктивної поведінки;

1) вивчення виділених умов і факторів виникнення схильності особистості до адиктивної поведінки, станів, що їй передують і на цій основі встановлення осіб групи «ризику»;

3) діагностика мотивів адиктивної поведінки підлітків;

4) визначення найбільш чутливих, сензитивних до виховного впли­ву компонентів у структурі особистості учня (рис характеру, особливостей темпераменту, інтересів тощо).

Визначені завдання зумовлюють різноманітність методів психолого-педагогічної діагностики та перелік основних заходів вторинної профілактики:

вивчення особових справ учнів, включаючи довідку про стан здоров'я;

знайомство з сім'єю, вивчення її соціальио-психологічного клімату; бесіди з іншими вчителями-предметниками; спостереження за поведінкою підлітка на уроці та у позанавчальній діяльності за такими параметрами: успішність, від­шення до навчання, до праці, до товаришів, до себе, до близ­ких, батьків, участь у суспільному житті класу, школи, навички культури поведінки;

організація безпосереднього спілкування з такими підлітками; спостереження за індивідом групи «ризику» у педагогічно-значущих ситуаціях тощо.

Третім видом педагогічної профілактики адиктивної поведінки учнів є система заходів, спрямованих на корекцію поведінки учня, його перевиховання, переорієнтацію та реабілітацію хворих алко­голізмом та наркоманією. Здійснюється на основі результатів ор­ганізаційно-аналітичних заходів вторинної профілактики. Завданнями третинної профілактики є:

на основі встановлених груп «ризику» здійснювати індивідуальний виховний профілактичний вплив на особистість учня шляхом використання доцільного та професійно виваженого арсе­налу відповідних педагогічних засобів;

створення сприятливих для корекції адиктивної поведінки учнів умов соціального оточення, психологічного клімату, позитивно психологічного самопочуття тощо.

Зокрема у загальноосвітній школі педагогічна профілактики адиктивної поведінки учнів може здійснюватись за умови міцної взаємодії між класним керівником, вчителем-предметником, психологом, медпрацівником, при необхідності і спеціалістами медични­ми (лікар-нарколог) та правоохоронними (служба у справах неповнолітніх, кримінальна міліція) службами.

При плануванні роботи з підлітками щодо профілактики вживань наркогенних речовин необхідно враховувати:

4) в які загальновиховні заходи доцільно включити елементи діагностико-профілактичного характеру (у даному випадку загальновиховними вважаються такі заходи, під час проведення яких вирішуються завдання гармонійного розвитку особистості);

5) яке місце відводиться спеціальним заходам (до спеціальних ми
відносимо такі форми роботи, які передбачають вирішення завдань попередження адиктивної поведінки учнів);

6) як співвідносяться між собою загальні та спеціальні форми роботи.

Кількість останніх повинна поступово збільшуватись, орієнтовно від 10-15% для молодших школярів до 60-70% для старшого підліткового та юнацького віку. Такий розподіл часу на загально-виховні та спеціальні форми не є абсолютним і може змінюватись відповідно до потреб практики.

Реалізація завдань педагогічної профілактики вимагає створення відповідної комплексної методичної системи щодо попередження адиктивної поведінки учнів. Ця система представлена у моделі нижче.

Якщо говорити про школу, то особливості діяльності педагога щодо попередження адиктивної поведінки учнів в умовах загально-освітньої школи на основі моделі конкретизують деякі організаційно-методичні положення комплексної системи педагогічної профілактики адиктивної поведінки учнів.

Стосовно організації заходів щодо попередження зловживань наркогенними речовинами можна назвати такі соціально-виховні інститути:

а) школу як головну організаційну ланку;

б) сім'ю (батьків), за умови їх міцної взаємодії зі школою;

в) спеціальні медичну (лікар-нарколог, шкільний лікар), юридичну
(служба у справах неповнолітніх, правоохоронні органи) та психологічну (шкільний психолог) служби, що відіграють роль кон­сультативних одиниць та безпосередніх учасників пропаганди спеціальних знань, організації відповідних спостережень за учнями, допомоги батькам, організації окремих виховних заходів антинаркогенного спрямування тощо;

г) громадські організації (шефські, за місцем проживання та ін.) як консультанти та безпосередні учасники виховного процесу.