Студопедия

Главная страница Случайная страница

КАТЕГОРИИ:

АвтомобилиАстрономияБиологияГеографияДом и садДругие языкиДругоеИнформатикаИсторияКультураЛитератураЛогикаМатематикаМедицинаМеталлургияМеханикаОбразованиеОхрана трудаПедагогикаПолитикаПравоПсихологияРелигияРиторикаСоциологияСпортСтроительствоТехнологияТуризмФизикаФилософияФинансыХимияЧерчениеЭкологияЭкономикаЭлектроника






Семінар: Специфіка поняття як форми мислення




1. Рівні пізнання.

2. Визначення поняття. Істотні та неістотні ознаки предмета.

3. Зміст і обсяг понять, сутність закону оберненого відношення між змістом й обсягом понять.

4. Види понять.

5. Види відношень сумісності і несумісності між обсягами понять.

Мета: Ознайомити студентів з базовою формою абстрактного мислення – поняттям. Студенти мають знати визначення поняття як форми мислення й чим відрізняються між собою поняття і слово. Також слід знати основи теорія іменування в логіці. Студенти повинні вміти розрізнювати суттєві та несуттєві ознаки й розуміти сутність закону зворотного відношення між змістом і обсягом понять. Особливу увагу слід звернути на вивчення основних видів понять і відношень між ними.

Основні поняття:поняття, категорія, термін, ознака (властивість), символ, зміст поняття, обсяг поняття,.

 

Методичні рекомендації до семінару:

В пункті першому студент має пояснити специфіку філософського розуміння поняття як форми мислення. Студенти мають чітко відрізняти два рівні пізнання дійсності: конкретно-емпіричний та абстрактно-теоретичний. Слід розуміти, що, у свою чергу, кожний з цих рівнів має свої підрівні або форми. Для емпіричного рівня такими формами є відчуття, сприйняття й уявлення. А для теоретичного – поняття, судження й умовивід. Відповідно, студенти мають знати визначення цих форм.

У другому пункті треба пояснити визначення поняття як форми мислення. Слід знати, що таке ознаки, які існують види ознак, чим істотні ознаки відрізняються від неістотних, що таке ознаки одиничні і загальні. Студенти повинні набути навичок аналізу предметів і явищ, тобто навчитися самостійно виділяти істотні ознаки, які визначають специфіку речей.

Під час підготовки третього питання зверніть увагу на те, що в структурі поняття існують дві основні складові: обсяг і зміст. В обсязі поняття узагальнюються предмети, які наділені вказаними у цьому понятті сутнісними (істотними) ознаками, а в змісті узагальнюються самі ці ознаки. Закон оберненого відношення між змістом й обсягом понять полягає в тому, що чим багатшим є зміст поняття і, відповідно, чим більше в ньому ознак, тим меншим є обсяг цього поняття, адже меншою є кількість предметів, яка має зазначені ознаки. Цей закон є зворотнім (оберненим) адже його можна сформулювати і в такий спосіб: чим більшим є обсяг поняття, тим меншим є його зміст. Студенти повинні вміти самостійно проілюструвати дію цього закону на прикладах.

Відповідаючи на четверте питання, слід мати на увазі, що у логіці розрізняють види понять, насамперед, за обсягом: за кількістю елементів обсягу, за характером елементів обсягу й за типом елементів обсягу. Крім того виділяють види понять і за характером ознак, що складають зміст поняття. За кількістю елементів обсягу поняття поділяють на пусті і непусті. Пусті — це поняття, в обсязі яких немає жодного елемента. Інакше кажучи, обсяг таких понять дорівнює нулю. Непусті поняття в своєму обсязі містять елементи, тобто в реальності існують предмети, які мають вказану в понятті сукупність ознак. Непусті поняття поділяють на одиничні й загальні. Одиничні — це поняття, обсяг яких мітить лише один елемент. Одиничні поняття часто є іменами предметів. Загальні — це поняття, обсяг яких складається з двох і більше предметів. Загальні поняття, у свою чергу, поділяють на загальні реєструючі і загальні нереєструючі. У загальних реєструючих поняттях ми можемо чітко зазначити кількість предметів обсягу. У загальних нереєструючих поняттях ми не можемо чітко зазначити кількість предметів, що входять до їх обсягу. За характером елементів обсягу поняття поділяються на збірні й незбірні. Збірні — це поняття, в обсязі яких узагальнюються не окремі предмети, а множини предметів, що мисляться як окремі елементи обсягу. Незбірними називають поняття, в обсязі яких узагальнюються окремі предмети. За типом елементів обсягу поняття поділяються на конкретні й абстрактні. Конкретні — це поняття, в обсязі яких узагальнюються такі предмети (або множини предметів), одиниці обсягу яких можуть бути сприйняті органами чуттів. Абстрактні — це поняття, в обсязі яких узагальнюються властивості предметів, які не сприймаються органами чуттів. За характером ознакпоняття поділяють на позитивні й негативні, а також на співвідносні та неспіввідносні. Позитивні – це поняття, у змісті яких є вказівка на наявність у них певних ознак. Негативні – це поняття, у змісті яких є вказівка на наявність у них певних ознак. Співвідносними називають поняття, зміст яких не має автономного смислу, тобто таке поняття стає осмисленим лише тоді, коли воно використовується разом з іншими поняттями в певному контексті. Неспіввідносними є поняття, зміст яких має автономний смисл. Абсолютно неспіввідносних понять не існує, адже, навіть наукові терміни, чий зміст є чітко визначеним, мають смислові відтінки, які розкривається лише у контексті їх використання. Готуючи відповідь на питання, слід обов’язково ілюструвати теоретичні положення прикладами!





Готуючи відповідь на п’яте питання, слід звернути увагу на те, що поняття всебічно відображають об’єктивний світ, в якому взаємозалежність явищ має універсальний характер. Виражаючи об’єктивний зв’язок речей, поняття й самі вступають у різні відношення між собою. Ці відношення розрізняють за змістом і за обсягом. За змістом поняття вступають у відношення непорівнюваності і порівнюваності. Непорівнювані поняття не містять спільних ознак. Порівнювані поняття мають спільні елементи змісту (спільні ознаки). Порівнювані поняття можуть бути сумісні або несумісні. У відношенні сумісності перебувають поняття, ознаки яких допускають можливість повного або часткового збігу їхніх обсягів. Інакше кажучи, сумісні поняття містять спільні елементи у своїх обсягах. Відношення сумісності понять має три підвиди: відношення тотожності, підпорядкування і перетину. У відношенні рівнозначності перебувають поняття «X» і «У», обсяги яких повністю збігаються. Змісти рівнозначних понять не співпадають, кожне з них відображає певну сторону (властивість) одного йтого самого предмета (або множини предметів). Підпорядкування - це відношення між поняттями «X» і «У», в яких зміст першого (підпорядковуючого) становить частину змісту другого (підпорядкованого), а обсяг другого повністю входить в обсяг першого. Два поняття «X», «У» знаходяться у відношенні перетину, якщо їх змісти містять такі ознаки, які не виключають одна одну, але й не збігаються, тому їхні обсяги можуть мати спільні елементи. Інакше кажучи, обсяги понять «X», «У» знаходяться у відношенні перетину, коли існують предмети, які мають лише ознаку «Х», одночасно існують предмети, які мають лише ознаку «У» і одночасно існують ще й предмети, які мають разом ознаки «Х» та «У». У відношенні несумісностіперебувають поняття, в зміст яких входять ознаки, що виключають одна одну, тому їхні обсяги не можуть містити спільних елементів. Відношення несумісності понять має три підвиди: суперечливість, протилежність, співпідпорядкованість. У відношенні суперечливості перебувають між собою поняття «X», «У», тоді, коли зміст одного з них просто заперечує зміст другого. У відношенні протилежності перебувають між собою поняття «X», «У», тоді, коли зміст одного з них не лише виключає ознаки другого, але й замінює іншими несумісними ознаками. Ці ознаки позначають протилежні між собою сторони або властивості. Протилежними між собою можуть бути лише дві ознаки і, відповідно, - лише два поняття. У протилежних понять завжди існує родове поняття. У нашому прикладі таким поняттям є «будинок». Протилежні поняття не вичерпують обсяг родового поняття, адже, наприклад, окрім високих і низьких будинків, існують середні за висотою будинки. Співпідпорядкованими є поняття «X», «У», які перебувають на одному рівні загальності й одночасно підпорядковані більш загальному (родовому для них) поняттю «Z». Деякі ознаки понять не то­тожні, тому вони не містять у своєму обсязі спільних елементів. Співпідпорядкованими іншому поняттю можуть бути і два, і більше як два поняття. Готуючи відповідь на питання, слід обов’язково ілюструвати теоретичні положення прикладами.

 

 

Питання для самостійної роботи

  1. Що таке поняття і чим воно позначається у живій мові? Наведіть самостійні приклади.
  2. Які базові характеристики існують у понятті, розкрийте їх суть. Наведіть самостійні приклади.
  3. Логічні способи утворення понять.

4. Змалюйте механізми утворення понять, приведіть приклади.

5. Виділіть зміст та структурні компоненти поняття.

6. На якому законі ґрунтується співвідношення між змістом і обсягом поняття?

 

 

Методичні вказівки і рекомендації:

Для відповіді на перше запитання треба мати на увазі, що поняття є найпростішою формою теоретичного пізнання (мислення). Воно в загальному вигляді відбиває властивості предметів і явищ, відбиває (називає, позначає) предмети в їх вагомих сутнісних ознаках. Ознаками, у свою чергу, є певні властивості предметів, завдяки яким вони є подібними чи відрізняються.

Мовним еквівалентом поняття взагалі є окреме слово або словосполучення, що вказує на якийсь один предмет, їх окремий клас, певну ознаку предмета, наприклад: “викладач”, “маркетолог”, “фінансист”, “релігія”, “кандидат у майстри спорту”, “добрий”, “розумний”, “цінні папери”, “закон”, “формальний лідер” тощо. Разом з цим наука більш схильна розглядати у якості понять теоретичні інструментарії мови – терміни, які доведені до певної раціональної досконалості, завершеності, наприклад “есенція”, “демократія”, “тиранія”, “охлократія”, “громадянська суспільство” тощо.

Готуючи відповідь на друге питання, слід звернути увагу на те, що базовими характеристиками поняття є об'єм та зміст, за якими поняття класифікують на види. За об'ємом поняття можна обмежувати та узагальнювати, переводячи родові поняття у видові і навпаки.

Для відповіді на третє і четверте запитання необхідно розглянути сукупність основних протологічних здібностей людини. Адже творення понять є результатом активної діяльності суб’єкта пізнання. Дана діяльність базується на поєднанні кількох логічних прийомів: аналізі - мислиннєвому розкладанні предмета на окремі ознаки; синтезімислиннєвому поєднання кількох ознак предмета у єдине ціле; порівнянні – мислиннєвому співставленні одного предмета з іншим, виявленню між ними подібних та відмінних ознак; абстрагуванні (від лат. слова – відволікатися) – мислиннєвому виділенні у предметів одних ознак та відволіканні від інших; узагальненні – мислиннєвому об’єднанні однорідних предметів, їх групуванні на основі тих або інших ознак.

У п’ятому питанні слід вказати на те, що у структурі поняття виділяють також його зміст, тоб­то сукупність істотних і загальних ознак, які у цьому понятті мисляться.

Для відповіді на шосте питання треба встановити наступне: якщо збільшуємо кількість ознак поняття, то зміст поняття збіль­шується, а його обсяг зменшується, і, навпаки, якщо збільшуємо обсяг, то зміст поняття зменшується. Таку закономірність у логіці назвали "за­коном зворотного відношення між обсягом і змістом понять". На­приклад, від поняття "стіл" ("С") можемо перейти до поняття "пластико­вий стіл" ("ПС"). Поняття "ПС" порівняно з поняттям "С" має менший обсяг (оскільки пластикових столів менше, ніж просто столів), але більший зміст (оскільки додається додаткова ознака "пластиковий"). Ще менший обсяг матиме поняття "квадратний пластиковий стіл" ("КПС"), а зміст його, порівняно з попередніми поняттями, зрозуміло, буде більшим.

 

Питання і завдання до індивідуальної роботи:

1. Наведіть приклади за схемами відношень сумісності понять: тотожність, підпорядкування та часткового збігу (перетину).

2. Наведіть приклади за схемами відношень несумісності понять: суперечності, протилежності та співпідпорядкованості.

3. Наведіть приклади понять які не підлягають узагальненню.

4. Наведіть приклади логічної операції поділу понять за своїм фахом.

 

Теми творчих робіт:

1. Значення логічних операцій над поняттями для науки.

2. Класифікація і її роль в науці.

3. Становлення теорії множин в науці.

 

Основна література:

1. Бандурка О.М., Тягло О.В. Курс логіки: Підручник. – К., 2002.

2. Бартон В.И. Логика. – Мн., 2001.

3. Бернов В.Ф. и др. Логика. Учебное пособие. – М., 1997.

4. Богдановський І.В., Льовкіна О.Г. Логіка: Опорний конспект лекцій. – К., 2007.

5. Бочаров В.Л., Маркин В.И. Основы логики: Учебник. - М., 1997.

6. Горский Д.П., Ивин А.А., Никифоров А.Л. Краткий словарь по логике. – М., 1991.

7. Демидов И.В. Логика: Учебное пособие для юридических вузов. – М., 2000.

8. Ерышев А.А., Лукашевич Н.П. Логика. – К., 1999.

9. Иванов Е.А. Логика. –М., 1996.

10. Ивин А.А., Никифоров А. Л. Словарь по логике. – М., 1998.

11. Івін О.А. Логіка. – К., 1996.

12. Ішмуратов А.Т. Всуп до філософської логіки. – К., 1997.

13. Ишмуратов А. Т. Логический анализ практических рассуждений. –К., 1987.

14. Конверський А.Є. Логіка. Підручник для вузів. – К., 1998.

15. Кондаков Н.И. Логический словарь. – М., 1971.

16. Купарашвили М.Д., Неха­ев А.В., Разумов В.И., Черняк Н.А. Логика: учебное пособие - Омск, 2004.

17. Переверзев В.Н. Логистика: справочная книга по логике. – М., 1995.

18. Хоменко І.В. Логіка – юристам. – К., 1997.

19. Хоменко І.В., Алексюк І.А. Основи логіки. – К., 1996.

 

 

Допоміжна література:

1. Аналитическая философия: Избранные тексты. – М., 1993.

2. Бирюков Б. В. Теория смысла Готлоба Фреге. //Применение логики в науке и технике. –М., 1960.

3. Вітгенштайн Л. Tractatus Logico-philosophicus. Філософські дослідження. -К., 1995.

4. Карнап Р. Значение и необходимость. - М., 1959.

5. Моррис Ч.У. Основания теории знаков. Пер. с англ. В.П. Мурат. //Семиотика. –М., 1983.-С.37-89.

6. Остин Дж. Чужое сознание. Пер. с англ. М.А. Дмитровской. //Философия, логика, язык. – М., 1987.-С.48-95.

7. Почепцов Г.А. Русская семиотика: идеи, методы, персоналии, история. – М., 2001.

8. Фреге Г. Логические исследования. – Томск, 1997.

9. Фреге Г. Смысл и денотат. //Семиотика и информатика. Вып. 35. – М., 1997.-С.351-379.


mylektsii.ru - Мои Лекции - 2015-2018 год. (0.013 сек.)Все материалы представленные на сайте исключительно с целью ознакомления читателями и не преследуют коммерческих целей или нарушение авторских прав Пожаловаться на материал