Парниковий ефект

Істотним антропогенним фактором є посилення «парникового ефекту» атмосфери через накопичення в ній вуглекислого газу, а також ряду інших газів (метан, оксиди азоту, фреони та тропосферний озон).

Існують різні думки з приводу парникового ефекту (термін “парниковий ефект” ввійшов у наукову лексику з XIX століття як “оранжерей ний”, його ввів С. Арреніус). Відомо, що на міжнародних конференціях, що відбулися в Ріо-де-Жанейро в 1992 році і в Кіото у 1997-му, цю проблему обговорювали, і на останній конференції було прийнято т.зв. квоти щодо припустимого рівня вмісту і викидів CO₂ в атмосферу. На конференції було проаналізовано стан нижньої атмосфери в різних країнах і регіонах земної кулі на предмет вмісту CO₂. Деякі країни перевищують припустимий рівень. Інші ще не дійшли до нього. Наприклад, скандинавські країни не досягли визначеного для них рівня, а США, Німеччина, Франція його вже перевищили. Цікаво, що промислово розвинені країни розташовані в північній півкулі, а озонову діру виявлено над південним полюсом. Група американських учених підготувала лист-звернення до урядів розвинених країн, у якому сказано, що “парниковий ефект” нікому не загрожує, і не потрібні подібні квоти на видобуток і споживання нафти, вугілля й інших видів палива. Лист підтримали начебто ще 17 тисяч вчених та інженерів. Але всі процеси, пов'язані з парниковим ефектом, поки що моделюють на комп'ютері. Згідно з цими моделями, у 2100 році на Землі може підвищитися температура на 2, 50 С, що викличе підвищення рівня океану на 1 метр. Крім того, розтане вічна мерзлота, льодовики, збільшиться ерозія ґрунту, площа пустель тощо.

Суть «парникового» процесу в тому, що приблизно 30% енергії, що йде від Сонця, відбивається від хмар, від частинок, що містяться в атмосфері, від поверхні Землі. Решта 70% поглинаються хмарами і поверхнею Землі. Поглинута енергія перевипромінюється Землею і атмосферою вже в інфрачервоному (ІЧ) діапазоні. Велика частина перевипромінювання, затримується парниковими газами і хмарами і повертається до поверхні Землі. Так виникає «парниковий ефект». Роль парникових газів відіграють другорядні компоненти атмосфери СО₂, СH₄, NO_x, тропосферний озон і хлорфторвуглеці. Головним є СО₂, оскільки, по-перше, його частка в атмосфері дещо більше часток інших парникових газів, а по-друге, саме концентрація СО₂ в даний час найбільш інтенсивно збільшується в результаті спалювання людиною викопного палива і вирубування лісів. Діоксид вуглецю затримує половину тепла в атмосфері, проте у нього є конкурент - метан (СН₄) - набагато більш ефективний поглинач інфрачервоного випромінювання (хоча і міститься в атмосфері в значно менших кількостях). Концентрація СH₄ в атмосфері почала зростати приблизно 300 років тому, а в останні 100 років різко збільшилася.

Джерелом появи в атмосфері метану в значних кількостях є обробіток рису, спалювання біологічних відходів, витік газу при видобутку вугілля і нафти та ін. За прогнозами деяких вчених, потепління клімату, яке викликається метаном, може в найближчому майбутньому зрівнятися за величиною з потеплінням, обумовленим накопиченням в атмосфері СO₂.