Розрахунок оптимального складу МТП.

Перший етап розрахунків при визначенні оптимального складу МТП включає підготовку даних про строки виконання та обсяг всіх операцій з

вирощування кожної культури, визначення продуктивності всіх агрегатів на кожній операції, розрахунок потрібної кількості агрегатів для кожної операції, визначення прямих експлуатаційних та приведених витрат на виконання комплексу робіт у господарстві.

Названі операції визначаються при складанні технологічних карт вирощування та збирання сільськогосподарських культур або робочих планів виконання польових механізованих робіт.

Другий етап визначення потрібного складу парку машин включає побудову та коригування графіка завантаження машин МТП на підставі технологічних карт вирощування та збирання сільськогосподарських культур. Якщо роботи виконуються потоково-цикловим методом, то обовязково враховують агростроки і тривалість виконання всіх технологічних операцій, які були скориговані в річному лінійному графіку.

Для визначення кількості тракторів, необхідних для виконання всього обсягу робіт і їх завантаження по періодах робіт, будують графіки завантаження тракторів окремо для кожного або за їх марками. Якщо для проведення сільськогосподарських робіт потрібно буде не більше шести - восьми тракторів, будують графіки першого типу (Л5 ст.241, рис.19), більше восьми - другого типу (Л5 ст.242, рис.20)

Орієнтовну кількість тракторів встановлюють, визначивши попередньо загальну кількість нормо-змін за марками тракторів, необхідних для виконання всього обсягу робіт. Потім одержане значення ділять на приблизний річний виробіток у нормозмінах одного трактора і одержують кількість тракторів. Для тракторів ЮМЗ, МТЗ можна прийняти річний виробіток 240-260, для К-700, Т-150, ДТ-75 - 200-220 нормозмін. Остаточно кількість тракторів знаходять після побудови і коригування графіків завантаження тракторів.

Після коригування графіків необхідно внести зміни в технологічні карти, лінійні графіки робіт та робочі плани виконання польових робіт.

Оптимальне співвідношення вартості парку тракторів і всіх СГМ 1: 3. Це означає, що на кожну гривню вартості тракторів у парку господарства повино бути всіх СГМ на 3 гривні. Таке співвідношення застосовують для орієнтовного планування потреби в сільськогосподарських машинах.

3.1. Визначення потреби в автотранспорті і робочій силі.

Потребу в автотранспорті визначають після заповнення таблиці, вихідні дані беруть для неї з таблиці (пункт 1.3). На основі цих даних будують графіки використання автомобілів (по осі абсцис відкладають календарні строки року, а по осі ординат - кількість автомобілів.

План використання вантажних автомобілів.

Потреба в робочій силі

Потребу в робочій силі для вирощування і збирання сільськогосподарських культур визначають за допомогою графіка завантаження робітників. Графіки завантаження механізаторів і допоміжних робітників (ЛІ с.281 рис84) будують окремо в прямокутних координатах: на осі абсцис відкладають дні календарного року, а по осі ординат - кількість робітників, зайнятих щоденно на виконанні сільськогосподарських робіт. Будують за даними, наведеними у таблиці (пункт 1.3) а у зведеному плані роботи тракторів.

3.2. Побудова річного лінійного графіка.

Розробка такого графіка викликана потребою підготування конкретного організаційного плану для безпосередніх виконавців робіт - механізаторів, ланкових, бригадирів, агрономів, механіків, керуючих відділками, а також дозволить виявити недостатнє забезпечення трудовими ресурсами, технікою та інше. Крім того, такий план підвищує ефективність оперативного управління використання техніки.

Перший етап планування полягає у розробці лінійного річного плану проведення польових робіт. На графіку відповідно до технологічних карт вирощування культури вказують календарні строки і тривалість виконання всіх основних технологічних операцій

При розробці графіків перелік виконуваних робіт подають у календарному порядку (хронологічному).

Проти кожної наносять лінію, довжина якої вказує на тривалість виконання операції у днях або годинах.

Тривалість роботи протягом доби встановлюють залежно від нормативів, затверджених у господарстві. Тривалість зміни розрахункова в с.г - 7 годин, при роботі з пестицидами до 6 годин.

Вдень і вночі можна виконувати основний обробіток ґрунту (14-21 година), протягом світлового дня (10 годин) - сівбу і догляд за рослинами, збирання зернових та інших культур.

Роботу агрегатів з колісними тракторами класу 0.6, 0.9, 1.4 планують в одну зміну. У найбільш напружені періоди (сівба, заготівля кормів та ін.) - дві зміни.

Роботу агрегатів з гусеничними тракторами класів 3-5 планують на 14-21 годину, забезпечуючи дві і три зміни механізаторами.

Тривалість робочого дня допоміжних (обслуговуючих) агрегатів (навантажувач органіки) встановлюють, виходячи із тривалості робочого дня основних агрегатів.

Потім, виходячи із строків проведення кожної основної операції, машин, що застосовуються для виконання, формують цикли робіт польового періоду.

До другого етапу планування входять аналіз та коригування лінійного графіка. Якщо виконання ряду операцій забезпечується в часі і наявними у господарстві МТП можна їх виконувати одночасно у дві зміни, то графік залишають без змін. Якщо техніки і механізаторів недостатньо для одночасного виконання операцій, то деякі з них на графіку зміщують вправо або вліво в межах агротехнічних строків, змінюючи з урахуванням досвіду та даних минулих років дати початку виконання робіт. При таких зміщеннях не повинен порушуватися принцип інтенсивного виконання перенесених операцій всіма наявними у господарстві засобами механізації, які можуть бути зайняті на виконані цих операцій.

Після уточнення робіт окремих циклів будують лінійні календарні графіки їх виконання.

Третій етап планування полягає у визначенні тривалості і послідовності виконання окремих циклів робіт у кожному періоді для виявлення необхідності і можливого скорочення тривалості робіт кожного циклу в періоди порівняно із тривалістю, що передбачено технологічними картами.

Якщо календарні агротехнічні строки дозволяють виконувати цикли робіт послідовно, тривалість того або іншого циклу скорочують, щоб забезпечити більш рівномірну зайнятість механізаторів протягом періоду і підвищити інтенсивність використання техніки.

Групуючи таким чином операції циклів шляхом їх концентрацій, слід добиватися, щоб між згрупованими операціями залишилися вільні від польових робіт дні. Ці дні необхідні для проведення ТО, усунення несправностей і технологічного налагодження МТА, які будуть використовуватись для виконання робіт, що незаплановані, невраховані та додаткові і що виникли за погодних умов, а також для надання механізаторам вихідних днів, якщо вони були безперервно зайняті більше тижня роботою.

Правильно і реально складений лінійний графік встановлює черговість виконання польових робіт з повним використанням техніки та удосконаленням організації праці механізаторів.

Фактичне виконання операцій позначають на графіках лініями іншого кольору або пунктирними лініями.

ТЕМА 4.2 Організація роботи машинно-тракторного підрозділу.

1.Організація роботи машинно-тракторної бригади. Л2 с 400-403, 405- 407; ЛІ с 283

2.Машинний двір. Л2 с 403-404

3.Принцип формування комплексних ланок з виробництва окремих культур. Л2 с 402

1. Організація роботи машинно-тракторної бригади.

1.1. Тракторна бригада її призначення.

На сучасному рівні сільськогосподарського виробництва основною формою організації праці в сільськогосподарських підприємствах є постійна виробнича бригада. Це цілком визначений колектив робітників, головним завданням якого є виробництво сільськогосподарської продукції у відповідності з державними планами(заказами) і з найменшими затратами праці і коштів. У своїй діяльності бригада передбачає інтенсивне використання землі суспільної праці, всіх засобів виробництва і особливо сільськогосподарської техніки та органічних і мінеральних добрив; всебічне впровадження науково-обґрунтованих механізованих технологій вирощування і збирання польових культур.

Залежно від структури посівних площ, зональних умов рівня механізації, вартості валової продукції у відповідності з рекомендаціями Міністерства агропромислового розвитку за виробничою бригадою закріплюють таку кількість ріллі з введеними на ній сівозмінами:

-Полісся-600-800га;

-Лісостеп-800-1200га;

-Степ (північний і центральний)-1200-1800га;

-Степ (південний)-1500-2000га;

- Передгір'я Карпат-400-600га;

- Гірські райони Карпат-300-400га.

У господарствах є тракторно-комплексні бригади, тракторно-рільничі бригади, тракторні, галузеві, спеціалізовані, а також механізовані загони.

Тракторно-комплексні бригади обслуговують декілька галузей рослинництва і тваринництва, діяльність яких спрямована на виробництво продукції різних видів. Такі бригади, як правило, існують у невеликих господарствах (фермерських). Як свідчить досвід ними важко керувати.

Тракторно-рільничі бригади - у них зосереджується земля, техніка і робоча сила. Така організація забезпечує більш рівномірне і повніше використання робочої сили і техніки. Вони більш поширені в основному в господарствах зернового напряму.

Галузеві трактрні бригади обслуговують певні галузі-овочівництво, садівництво, хмелярство, виноградарство тощо.

За ними закріплюють відповідний набір тракторів і сільськогосподарських машин для виконання механізованих робіт і таку площу землі:

-Овочівництво-100-200га;

-Садоводство-виноградарство-150-200.

Для виробництва продукції рослинництва(рису, кукурудзи) на зрошуваних землях створюють спеціалізовані механізовані бригади, за кожною з яких закріплюють по 500-800га зрошуваних земель і відповідний набір техніки.

При визначені кількості працівників бригади користуються нормативами навантаження, тобто кількістю гектарів посівної площі на одного працівника.