Комбінований метод.

При виконанні робіт цим методом несучий трос розкочують на узбіччя шляху, витягують та анкірують, а потім з встановленими на ньому ланковими струнами і ресорними тросами піднімають у сідло з роликом, встановленому на автомотрисі, або застосовують поліспаст.

Підйом несучого тросу виконує бригада з 4-5 електромонтерів. Бригада розділяється на дві групи. Перша у складі 2-3 чоловік з бригадиром знаходиться на майданчику. Останні йдуть попереду автомотриси, знімають несучий трос з роликів, що знаходяться на опорах, відтягують його до осі шляху і стежать, щоб він не зачепився за щось або не вийшов у межі міжколійя на кривих ділянках шляху.

Рис.8. Схема підйому несучого тросу за допомогою автомотриси АГВМ.

На перегоні автомотрису 1 зупиняють на початку анкерної ділянки біля першої перехідної опори, піднімають огорожі і готують до роботи монтажну стрілу 2. Підйом несучого тросу 3 на консоль цієї опори виконується поліспастом, який завішують з піднятого монтажного майданчика. Щоб трос не чіплявся за огорожу, автомотрису переміщують назад. Після закріплення тросу в сідлі автомотриса знову рухається уперед, поки несучий трос виявиться на рівні ролику монтажної стріли. Трос вкладається у широкий жолоб монтажного ролика і на всі наступні консолі піднімається до сідел за допомогою монтажної стріли.

Коли автомотриса наближається до струнового зажиму, один з двох електромонтерів підхоплює ланкову струну 4 і піднімає вгору, пропускаючи через ролик. Цю операцію електромонтери виконують почергово. Третій постійно слідкує за тим, щоб струни не чіплялись за огорожу.

Одночасно з підйомом несучого тросу можна розкочувати поверху контактний провід, який розміщується в одному з додаткових роликів. В цьому випадку до автомотриси чіпляють розкочувальну платформу. Анкіровку контактних проводів виконують з поворотного монтажного майданчика. Склад бригади при цьому збільшується на 1-2 електромонтерів, які підгальмовують барабани з проводом і приймають участь у монтажу анкіровки.

При виконанні робіт на перегоні у перше «вікно» несучий трос розкочують на узбіччя шляху, а друге «вікно» використовують для підйому його монтажною стрілою. В наступні «вікна» один монтажний поїзд продовжує піднімати несучий трос, а інший виконує розкочування контактного проводу. Витяжку і анкіровку несучого тросу і монтаж струн можна виконувати на протязі всього робочого дня незалежно від руху поїздів. Ефективність комбінованого методу збільшується при збільшенні числа монтажних поїздів, що одночасно працюють на одному або декількох суміжних перегонах.

Рис.9. Укладання несучого тросу в ролик стріли.

Переваги: можливість механізації підйому несучого тросу в сідло, встановлення струн виконується без закриття перегону. На особливо вантажонапружених ділянках піднімати несучий трос можна за допомогою поліспаста, тобто також без закриття перегону. Тому цей метод отримав дуже широке використання.

Метод монтажа контактної підвіски обирають при складанні проекту виконання робіт для кожної окремої ділянки в залежності від конкретних умов: можливості одержання технологічних «вікон», профілю колії, типу контактної підвіски, наявності машин та механізмів.

Комбінований метод монтажу контактної підвіски при підйомі несучого тросу стрілою при неізольованих консолях застосовується на прямих або кривих радіусом більше або рівному 600 (1000м), а при ізольованих – на прямих та кривих радіусом більше 1000м. При підйомі несучого тросу поліспастом використовується для неізольованих консолей всюди, а для ізольованих – на прямих та кривих радіусом більше 1200м.

Метод монтажу «понизу» при неізольованих консолях застосовується на прямих та кривих радіусом більше 1200м, а при ізольованих не застосовується.

Метод монтажу «поверху» при неізольованих консолях застосовується у кривих радіусом менше або рівному 600 (1000м), при ізольованих – у кривих радіусом менше або рівному 1000м.

В курсовій роботі приймаємо монтаж контактної підвіски способом «поверху».

8. Календарний графік виконання будівельних і монтажних робіт.

При виробництві будівельно-монтажних робіт на календарний графік впливають два основні чинники:

1. час, за який необхідно виконати поставлену задачу;

2. штат вільних співробітників, який є в наявності в даний момент часу.

Оскільки зараз важливу роль грає швидкість виконання робіт, краще буде, якщо декілька бригад виконуватимуть монтаж і будівництво пристроїв контактної мережі одночасно. Бригади, що при цьому звільнилися, приступатимуть до інших видів робіт. Календарний графік виконання будівельних і монтажних робіт представлений у вигляді таблиці 8.1.

Таблиця 8.1.

9. Монтаж роз’єднувачів.

Рис. 10. Встановлення секційного роз’єднувача РНД з двигуновим приводом на залізобетонній опорі.

Секційні роз’єднувачі контактної мережі представляють собою апарати, що забезпечують електричне з’єднання (або роз’єднання) окремих ділянок (секцій) мережі один з одним та з живлячими проводами, що підводять електроенергію від тягових підстанцій. Перемикають секційні роз’єднувачі спеціальними приводами, що приводяться в дію вручну та дистанційно (на відстані).

Секційні роз’єднувачі монтують на спеціальних кронштейнах так, щоб довжина приводних тяг була не більше 5м при постійному струмі і не більше 3.5-4м при змінному. Необхідно слідкувати за тим, щоб в безпосередній близькості від дугогасильних рогів роз’єднувача і особливо над ними не було ніяких заземлених елементів, на які могла б перекинутись електрична дуга, що виникає при його відключенні. Відстань від частин роз’єднувача, що знаходяться під напругою, до найближчих елементів опори повинна бути не менше 0.8м при постійному і 1м при змінному струмі.

Секційний роз’єднувач з приводом необхідно встановити на опорі і підключити. Конструкцію для кріплення роз’єднувача і привода виготовляють в майстернях.

Встановлення секційного роз’єднувача змінного струму починають з закріплення на опорі кронштейнів. Потім за допомогою поліспаста на 0.5т роз’єднувач піднімають на опору, закріплюють на кронштейнах та приєднують вал. Після цього секційний роз’єднувач декілька разів вмикають, перевіряючи надійність контакту.

Рис. 11. Секційний роз’єднувач типу РСУ-3000/3.3 (у включеному положенні).

Для підключення роз’єднувачів по результатам замірів заготовлюють відрізки проводу і закріпляють їх між роз’єднувачем та ізолятором, що завішений на несучому тросі. Ізолятор дозволяє виконувати огляд і ремонт секційного роз’єднувача без зняття напруги з контактної мережі. Цей ізолятор шунтують вільним кінцем проводу електричного з’єднувача, приєднаним зажимами до проводів, що підходять до роз’єднувача.

У випадку компенсованої підвіски проводи між роз’єднувачем і несучим тросом розміщують з провисанням, що визначається за відповідною таблицею в залежності від температури. При підключенні повздовжніх секційних роз’єднувачів, що встановлюються на ізолюючих спряженнях компенсованої ланцюгової підвіски, електричні з’єднувачі з несучого тросу на контактний провід розміщують зі зміщенням відносно консолі.

Встановлення і підключення секційних роз’єднувачів змінного струму виконують в тій же послідовності, що і роз’єднувачів постійного струму. На верхньому кронштейні встановлюють опорні ізолятори. До шапки верхнього ізолятора прикріплюють держак проводів опорного ізолятора. Цей зажим (держак) призначений для двох або чотирьох проводів, а у випадку закріплення в ньому непарної кількості проводів в залишений вільний отвір вкладають відрізок проводу такого ж діаметру довжиною 80-100мм. Щоб під час включення і відключення секційного роз’єднувача проводи на ділянці від опорного до рухомого ізолятора роз’єднувача не розплітались, на них накладають загальний бандаж з гнучкого мідного дроту.

Особливо ретельно перевіряють торкання ножа до контактів. Якщо ніж недостатньо заходить в губки, то привод дещо піднімають і в цьому положенні закріплюють. У разі необхідності привод можна опустити або змінити довжину тяги.

Встановленням секційного роз’єднувача і привода можуть бути зайняті дві-три людини, але так як підключення роз’єднувачів виконують зі зйомної вишки, то в цій роботі повинна приймати участь бригада в повному складі. Тому бригаді потрібно доручати монтаж не менш ніж двох роз’єднувачів.

Кабелі для дистанційного управління секційними роз’єднувачами потрібно прокладати в теплу пору року. До початку робіт у відповідності з проектом розбивають трасу прокладання кабеля. Щоб не пошкодити існуючі лінії, розбивання траси та риття троншей в таких місцях виконують у присутності представників експлуатуючих організацій (енергодільниць, дистанцій зв’язку та СЦБ та ін.). Якщо траса проходить з польової сторони опор, то для риття траншей використовують траншеєкопачі.

Під залізничними коліями та шосейними дорогами кабель прокладають в асбоцементних трубах, які розміщують на глибині 1м. Роботи в цих випадках виконують вручну. При перетині залізничних колій потрібен дозвіл на виконання робіт від начальника дистанції колії.

Висновок.

В даній курсовій роботі виконаний проект електрифікації ділянки А-Б. Визначені допустимі довжини прольотів і анкерних ділянок, полігон робіт, потреба в основних вузлах контактної мережі (консолі, фіксатори, опори, анкери, відтяжки і т.д.). Описані методи установки опор контактної мережі. Приведені календарний графік виконання будівельних і монтажних робіт, кошториси на будівельні і монтажні роботи, графік роботи настановного потягу «у вікно».