Організаційна частина

Розрахункова частина

3.1.1 Встановлення норм часу.

Найбільше поширення в машинобудуванні і металообробці має серійне виробництво. Серійне виробництво спеціалізується на виготовленні обмеженої номенклатури виробів порівняно невеликими обсягами і повторюваними через визначений час партіями (серіями). Серійне виробництво дозволяє уніфікувати конструкції деталей, виробів, сприяє типізації технологічних процесів і оснащення.

Залежно від кількості операцій, що закріплюються за кожним робочим місцем, регулярності повторення партій виробів і їх розміру розрізняють три підтипи (види) серійного виробництва: дрібно-, середньо- і великосерійне.

При великосерійному виробництві продукція виготовляється безперервно великим обсягом виробів порівняно вузької номенклатури, вироби обробляються великими партіями, застосовується спеціалізоване устаткування, тому робочі місця мають вузьку спеціалізацію, а коефіцієнт закріплення операцій за робочим місцем дорівнює 1 £ К_зо £ 10. На такому виробництві широко використовуються засоби автоматизації та потокові лінії, види рухів предметів праці — паралельно-послідовний і паралельний. Великосерійне виробництво за своїм характером наближається до масового виробництва.

Для середньосерійного виробництва характерним є випуск виробів досить великими серіями обмеженої номенклатури; серії повторюються з певною регулярністю за періодом запуску і кількістю виробів у партії. Вид руху предметів праці — паралельно-послідовний, застосовується спеціальне й універсальне устаткування, коефіцієнт закріплення операції обмежується діапазоном 10 £ К_зо £ 20.

При дрібносерійному виробництві вироби випускаються малими серіями широкої номенклатури, повторюваність виробів у програмі заводу або відсутня, або нерегулярна, розміри серій нестійкі, а збут обмежений конкретними договорами. З цієї причини порівняно швидко припиняється виготовлення одних видів продукції і налагоджується освоєння нових. За робочими місцями закріплено широку номенклатуру операцій, коефіцієнт закріплення операцій становить 20 £ К_зо £ 40.

Техніко-організаційні особливості серійного виробництва: скорочення виробничого циклу, підвищення якості продукції, зростання продуктивності праці, зниження собівартості, спрощення технічного нормування праці.

Під технічним нормуванням праці розуміють встановлення для певних організаційно-технічних умов норм часу, норм обробки, норм чисельності робітників.

Метою технічного нормування праці є розробка та впровадження таких технічно обґрунтованих норм, які сприяють повному виявленню та використанню ресурсів, росту продуктивності праці та покращенню використання виробничих потужностей.

Технічно обґрунтована норма - це встановлений для певних організаційних умов час, необхідний для виконання даної роботи виходячи з раціонального використання обладнання та робочих місць з урахуванням трудового виробничого досвіду.

Трудомісткість - час, необхідний для виготовлення одиниці продукції (операції).

Для серійного типу виробництва застосовується норма часу Тшт.к., яка визначається за формулою (3.1.1)

Тшт.к. = Тшт. + Тп.з./ n, (3.1.1)

де Тшт. – норма штучного часу, хв;

Тп.з. – підготовчо-заключний час (в % від Тшт.);

n − кількість виробів в операцiйнiй партії, шт. (для даного

технологічного процесу задано n = шт.)

Дані технічного нормування за технологічним процесом заносяться до таблиці 3.1.1.

Таблиця 3.1.1 - Основні дані технічного нормування виготовлення

………………………….

Розряд роботи визначається згідно операцій технологічного процесу за тарифно-квалiфiкацiйним довідником.

3.1.2 Розрахунок необхідної кiлькостi обладнання та його завантаження.

При проектуванні дільниці, нового цеху або реконструкції (технічному переозброєнні) діючого виробництва необхідно забезпечити високі техніко-економічні показники виробництва. Характер і склад технологічного обладнання найбільшою мірою визначається типом виробництва.

В умовах масового і великосерійного виробництва з метою інтенсифікації широко використовують агрегатні верстати і автоматичні лінії на їх основі.
В умовах серійного виробництва широко використовують верстати з ЧПК, які оснащують інструментальними магазинами. Вони дозволяють концентрувати технологічні переходи і значно скоротити допоміжний час (у 3-4 рази).
В умовах среднесерійного, дрібносерійного і одиничного виробництва використовують складальні стенди, які оснащують пристосуваннями і механізованим інструментом.

Розрахункова кiлькiсть обладнання (Qр) за операцiями заданого технологічного процесу за умови серійного виробництва на плановий рік визначається за формулою

N · Тшт.к

Qр = ----------------, (3.1.2)

Fд · Кв.н

де N – річний обсяг випуску продукції у натуральних одиницях. У завданні даної курсової роботи N = штук.

Fд – дійсний ефективний фонд часу роботи одиниці технологічного обладнання за рік, який розраховується за допомогою формули 3.1.3;

Кв.н – плановий коефіцієнт виконання норм. (Кв.н.=1.1).

Дійсний фонд часу одиниці технологічного обладнання за рік визначається за формулою

Fд. = n зм · (Тзм · Др – Тп · Дп) · (1 - b / 100), (3.1.3)

де n зм - кiлькiсть змiн роботи дiльницi; n зм =;

Тзм - тривалiсть робочої змiни, год; Тзм = 8 год;

Др - кiлькiсть робочих днів в плановому році; Др = 251днів; Тп - час скорочення зміни в передсвяткові дні; Тп =1год; Дп - кiлькiсть передсвяткових днів за плановий 2014 рік; Дп = 6 днів; b - втрати робочого часу на планові ремонти (5 - 8% в залежності від

складності обладнання), b = 7%.

Fд. = 2 · (8 · 251 – 1 · 6) · (1 - 7 / 100) = 3724 [год].

Прийнята кiлькiсть обладнання (Qпр) розраховується шляхом заокруглення розрахункової кількості (Qр) в більший бік до найближчого цілого числа.

Далі розраховується коефiцiєнт завантаження робочого мiсця за кожною операцією технологічного процесу за формулою 3.1.4

Qр

К зав = ---------- · 100 % (3.1.4)

Q пр

Операція 005 Вертикально-фрезерна Тип верстату – фрезерний

Qр =(6100· 0.052) / (3724 · 1.1) од.обл. Q пр = 1 од.обл

К зав = 0.077 / 1 ·100 % = 7.7%

Операція 010 Вертикально-фрезерна Тип верстату – фрезерний

Qр =(6100 · 0.059) / (3724 · 1.1) од.обл. Q пр = 1 од.обл

К зав = 0.088 / 1 ·100 % =8.8%

Операція 015 Вертикально-фрезерна Тип верстату – фрезерний

Qр =(6100 · 0.155) / (3724 · 1.1) од.обл. Q пр = 1 од.обл

К зав = 0.230 / 1 ·100 % = 23%

Операція 020 Вертикально-фрезерна Тип верстату – фрезерний

Qр =(6100 · 0.067) / (3724 · 1.1) од.обл. Q пр = 1 од.обл

К зав = 0.099 / 1 ·100 % = 9.9 %

Операція 025 Горизонтально-росточна Тип верстату – росточний

Qр =(6100 · 0.202) / (3724 · 1.1) од.обл. Q пр =1 од.обл

К зав = 0.300 / 1 ·100 % = 30%

Операція 030 Горизонтально-росточна Тип верстату – росточний

Qр =(6100 · 0.179) / (3724 · 1.1) од.обл. Q пр = 1 од.обл

К зав = 0.266 / 1 ·100 % = 26.6%

Операція 035 Горизонтально-протяжна Тип верстату – протяжний

Qр =(6100 · 0.111) / (3724 · 1.1) од.обл. Q пр = 1 од.обл

К зав = 0.165 / 1 ·100 % = 16.5%

Операція 040 Горизонтально-свердлильна Тип верстату – свердлильний

Qр =(6100 · 0.111) / (3724 · 1.1) од.обл. Q пр = 1 од.обл

К зав = 0.165 / 1 ·100 % = 16.5%

Середній коефiцiєнт завантаження (Кз.ср.) визначається за формулою ∑ Qр Кзав.сер =----------- · 100 % (3.1.5) ∑ Q пр

Таким чином, згідно технологічного процесу та запланованій річній програмі випуску на дільниці має бути встановлено 8 одиниць обладнання з середнім коефіцієнтом завантаження Кзав.сер = 17 %

3.1.3 Розрахунок площі виробничої дільниці та розміщення виробничого обладнання.

Склад виробничої дільниці визначається характером виробів, що виготовляються, видом технологічного процесу та обсягом виробництва.

При плануванні дільниці слід забезпечити прямоточність та послідовність проходження заготовок за стадіями обробки, максимальне використання виробничої площі, задовольнити вимоги охорони праці та протипожежної безпеки.

Планування відповідно порядку технологічних операцій застосовується для середньосерійного та багатосерійного виробництва; верстати розміщують в послідовності операцій технологічного процесу виготовлення певної групи деталей.

Площа виробничої дільниці складається із площ, які зайняті виробничими і допоміжними відділами.

До виробничих віднесено площі, що займають металорізальні верстати, слюсарні столи для розбірки і складання, обладнання для відновлювальних робіт; площі для зберігання комплектуючих; площі, що займають підйомно-транспортні засоби, проходи і проїзди між ними.

До допоміжних відносяться площі, що займають дільниці технічного контролю, комора інструментів і пристроїв, склади або місця складування готової продукції.

Сума вище перерахованих площ являтиме собою загальну площу дільниці, яку визначають за формулою

Sділ = S вир + S доп, (3.1.6)

де S вир – виробнича площа дільниці, м²;

S доп – допоміжна площа дільниці, м².

Для визначення виробничої площі S вир необхідно визначити питому площу на одне робоче місце залежно від площі, яку займає верстат.

Для малих верстатів з розмірами до 1500 х 750 мм S _пит =10-20 м², для середніх верстатів з розмірами від 1500 х 750 мм до 3500 х 2000 мм S _пит ⁼20-30 м², для великих верстатів з розмірами від 3500 х 2000 мм до 5000 х 3000 мм S _пит = 30-45 м².

Розрахунок допоміжної площі можна виконати за формулою

S доп = S скл + S інст + S поб, (3.1.7)

де S скл – площа для складання заготовок, деталей, вузлів (можна прийняти в розмірі 15% від виробничої площі), м²;

S інст - площа для зберігання інструментів, пристосувань (0, 62 м² на одне робоче місце), м²;

S поб – площа для побутових потреб робітників (1, 2 м² на одного робітника).

В таблиці 3.1.2 зводяться розрахунки виробничої площі дільниці згідно із заданим технологічним процесом.

Таблиця 3.1.2 – Зведена відомість виробничої площі дільниці

При розміщенні металорізальних верстатів слід дотримуватись норм відстаней між верстатами та елементами споруд.

Допоміжна площа дільниці складається з:

S скл = S вир · 0.15 = 57.831 · 0.15 = 8.67 м^2;

S інст = ∑ Q пр · 0.62 = 8·0 · 62 = 4.96 м^2;

S поб = ∑ Q пр · 1.2 = 8·1 · 2 = 9.6 м^2.

Отже, загальна величина допоміжної площі за формулою 3.1.7 становить

S доп = S скл + S інст + S поб = 8.67 + 4.96 + 9.6 = 23.23 [м²].

При плануванні дільниці слід передбачити місце майстра та місце контролера в розмірі не менше 6 м² кожне.

Ширина проїздів визначається типом транспортного засобу, що використовується, як міжопераційний, але має бути не менше 2, 5 м.

Загальна площа виробничої дільниці розраховується за формулою 3.1.6

Sділ = S вир + S доп = 57.831 + 23.23 = 81.061 [м²].

3.1.4 Розрахунок середньомісячної заробітної плати.

Фонд зарплати основних робітників складається з основної і додаткової заробітної плати.

Заробітна плата – це винагорода в грошовому виразі, яку за трудовим договором власник виплачує робітнику за виконану ним роботу.

Розмір заробітної плати залежить від складності умов виконання роботи, професійно ділових якостей робітника, результатів його праці і господарської діяльності підприємства.

Основна заробітна плата – це винагорода за виконану роботу відповідно встановлених норм праці (часу, обслуговування, виробітку). Вона встановлюється у вигляді розцінок для робітників і посадових окладів для службовців.

Додаткова заробітна плата – це винагорода зверх встановлених норм за трудові досягнення, винахідництво та за особливі умови праці. Вона включає доплати, надбавки, гарантійні й компенсаційні виплати, передбачені чинним законодавством, премії за виконання виробничих завдань і функцій.

Основою розрахунку основної зарплати для відрядників є відрядна розцінка (Рвід), тобто оплата праці за виготовлений виріб (або за виконання операції)

Рвід = С_г · Тшт.к., (3.1.8)

де С_г – годинна тарифна ставка, грн;

Тшт.к. – норма часу, год..

В таблиці 3.1.3 зведено розрахунки за наступними формулами (3.1.9-3.1.12).

Фонд основної заробітної плати

ФЗПосн = Рвід · N; (3.1.9)

Фонд додаткової зарплати

ФЗПдод = ФЗПосн · a /100, (3.1.10)

де a - процент додаткової заробітної плати, (10-20%).

Фонд заробітної плати

ФЗПзаг = ФЗПосн + ФЗПдод; (3.1.11)

Середньомісячна зарплата одного робочого

ЗПсер.міс = ФЗПзаг / (Р · 12), (3.1.12)

де Р – чисельність основних робітників.

Враховується, що за кожною операцією технологічного процесу закріплено одного робітника.

Розраховані результати заносяться до таблиці 3.1.3.

Таблиця 3.1.3 - Відомість заробітної плати основних робітників

Отже, для виконання річної виробничої програми Основа необхідно 8 основних робітників з середньомісячною зарплатою одного робітника 1004.21 грн.