Провідникова система серця, її функції.

Отже, синусовий вузол – є найголовнішим, виконує 2 функції: задає ритм скорочення серця; проводить ці імпульси на наступні ПСС. Тому цей вузол ще називають водієм ритму І порядку.

Передсердно-шлуночковий вузол – в нормі лише проводить імпульси з синусового на пучок Гісса, але при враженні вузла І порядку може взяти на себе функцію керівника ритму і генерувати імпульси з меншою частотою, тому його ще називають водієм ІІ порядку.

Пучок Гісса – в нормі проводить імпульси від передсердно-шлуночкового вузла до волокон Пуркін¢ є, при вражені водія ІІ порядку, може генерувати імпульси, тому його ще називають водієм ритму ІІІ порядку.

Волокна Пуркін¢ є – проводять імпульси ніжок пучків Гісса до кардіоміоцитів шлуночків.

В звичайних умовах послідовність руху збудження по структурах серця така:

Синусовий вузол à робочий міокард передсердь à передсердно-шлуночковий вузол à пучок Гісса à ніжки пучка Гіса à волокна Пуркіньє à робочий міокард шлуночків.

Причинами великої швидкості проведення збудження по провідній системі серця є: великий діаметр волокон; наявність нексусів; достатня амплітуда ПД (близько 100 мВ).

Дещо менший діаметр Т-КМЦ (типові) та гірше розвинені нексуси є причиною меншої швидкості проведення збудження по ним.

В ділянці передсердно-шлуночкового вузла має місце затримка проведення збудження, котра виникає внаслідок значного зменшення швидкості проведення (2-5 м/с). Наявність атріовентрикулярної затримки забезпечує послідовне скорочення передсердь та шлуночків (спочатку передсердя, а через 0, 1 с – шлуночки).

Причини малої швидкості проведення збудження по волокнам передсердно-шлуночкового вузла є: малий діаметр волокон; відсутність нексусів; невелика амплітуда ПД (60-70 мВ). Мала швидкість розвитку ПД (в цих клітинах розвиток ПД має не натрієву, а кальцієву природу, тому розвивається повільно).

Типові кардіоміоцити (Т-КМЦ) не мають властивості автоматії і генерують ПД під впливом подразника (ПД, що йде від водія ритму серця). ПД в Т-КМЦ має особливості, а саме, він дуже тривалий – в шлуночках до 300 мс (в нервових волокнах – 1 мс, в скелетних м'язах – 2-5 мс).

Фази ПД Т-КМЦ:

1. Фаза швидкої деполяризації; початкова фаза її пов’язана із швидким входом йонів натрію, потім додається вхід йонів кальцію.

2. Фаза швидкої початкової реполяризації – дуже короткочасна. Пов’язана з виходом із Т-КМЦ йонів калію та вхід хлору

3. Фаза повільної реполяризації (плато) під час цієї фази мембранний потенціал Т-КМЦ мало змінюється, оскільки вихід йонів калію зрівноважується входом йонів кальцію.

4. Фаза швидкої реполяризації – пов’язана із швидким виходом із клітин калію – відновлення вихідного рівня мембранного потенціалу.

Таким чином, велика тривалість ПД пов’язана з наявністю фази плато. Вона в свою чергу виникає внаслідок наявності в Т-КМЦ специфічних потенціал-чутливих кальцій-натрієвих каналів. Ці канали відкриваються під час швидкої деполяризації, коли мембранний потенціал зменшується до рівня (30-40 мВ). Ці канали повільно відкриваються, зате довго лишаються відкритими. Через них довго здійснюється вхід в Т-КМЦ йонів кальцію (значно менше – натрію) за градієнтом концентрації.

Довготривалий ПД є причиною тривалої абсолютної рефрактерної фази (АР) – час протягом якого Т-КМЦ повністю незбудливі.

АР відповідає розвитку латентного періоду поодинокого м’язевого скорочення, періоду укорочення та значної частини періоду розслаблення.

1. Латентний період.

2. Період укорочення.

3. Період розслаблення.

Завдяки такому співвідношенню у часі фаз збудливості та періодів поодинокого скорочення міокарда досягається:

1. неможливість виникнення в міокарді тетанічних скорочень; наступний цикл збудження (і скорочення) стає можливим тільки в фазі відносної рефрактерності, коли міокард закінчив своє скорочення і в значній мірі розслабився. Це дуже важливо, так як для виконання насосної функції серцем необхідно, щоб воно наповнилось кров’ю під час розслаблення. Тетанічне скорочення унеможливлювало б нагнітальну функцію серця;

2. неможливість патологічної рециркуляції збудження по структурах серця (тривала фаза абсолютної рефрактерності не дає можливості збудженню повернутись туди, де воно було деякий час тому назад).

Збудження і скороченн я в міокарді принципово проходить так само, як і в скелетних м’язах.

Скоротливість – це здатність серцевого м´ яза до скорочення. Скорочення серця відбувається послідовно: спочатку передсердя, потім верхівки шлуночків і далі їх основи. Скоротливість серцевого м´ яза має одну особливість, відому за назвою закону “все або нічого”. Якщо серцевий м´ яз подразнювати струмом зростаючої сили, то починаючи з порогового подразнення, серцевий м´ яз проявляє максимально можливу у даних умовах реакцією у відповідь, яка залишається незмінною, незважаючи на збільшення сили подразливого стимулятора Підвищення входу кальцію під час фази плато ПД à посилення виходу йонів Сa⁺ із СПР à підвищення кількості відкритих активних центрів актину à підвищення кількості акто-міозинових містків à посилення ССС).

Стан кальцієвих каналів можуть змінювати лікарі, призначаючи хворим їх блокатори (варапаміл) à зменшення входу йонів кальцію в Т-КМЦ при їх збудженні à зменшення ССС.

Скорочення серця підлягає закону «все або нічого», тобто на дію підпорогового подразника серце не відповідає, а на – порогові і над порогові подразники реагує максимальним скороченням.

Нагнітальна функція серця виконується в результаті перемінного ритмічного скорочення та розслаблення м´ язових волокон, які утворюють стінку передсердь і шлуночків. Скорочення міокарда називається систолою, а розслаблення – діастолою.