Квота (лат. quota) - норма, частка або частина чого-небудь припустимого в рамках можливих угод і договорів; обмежувальні заходи називають квотуванням.

Внески за квотами є центральним компонентом фінансових ресурсів МВФ. Для кожної держави-члена МВФ установлюється квота, яка в цілому ґрунтується на його відносному положенні в світовій економіці. Квота держави-члена визначає максимальний розмір його фінансового зобов'язання перед МВФ і його кількість голосів, а також впливає на його доступ до фінансування від МВФ.

Отже, квоти виконують кілька важливих функцій в МВФ. Квота держави-члена визначає основні аспекти його фінансових та організаційних відносин з МВФ, в тому числі:

· внесок держави-члена за квотою визначає максимальну суму фінансових ресурсів, яку держава-член зобов'язана надати МВФ. Держави-члени повинні вносити свій внесок у повному обсязі при вступі до Фонду: до 25 відсотків має бути внесена в СДРабо широко прийнятих валютах (таких як долар США, євро, ієна або фунт стерлінгів), решта ¾ у власній валюті держави-члена.

· квота в значній мірі визначає право голосу держави-члена в рішеннях МВФ. В МВФ діє принцип «зваженої» кількості голосів: можливість країн членів впливати на діяльність Фонду через голосування визначається їх часткою в його капіталі. Кожна держава має 250 «базових» голосів незалежно від величини її внеску в капітал і додатково по одному голосу за кожні 100 тис. СДР суми цього внеску. Реформа 2008 року зафіксувала число базових голосів на рівні 5, 502 процента от загального числа голосів. Такий порядок забезпечує більшість яка спроможна приймати рішення провідним державам. Так, США належить 17% голосів, що дозволяє її представника блокувати будь-яке рішення Фонду.

· сума фінансування, яку держава-член може отримати від МВФ (його ліміт доступу), визначається на основі його квоти. Наприклад, в рамках домовленостей про кредити «стенд-бай» і при розширеному кредитуванні, держава-член може запозичувати до 200 відсотків своєї квоти щорічно і до 600 відсотків наростаючим підсумком. Разом з тим, у виняткових випадках розміри доступу можуть бути збільшені.

Кредит стенд-бай - кредит, що надається країнам - членам Міжнародного валютного фонду для певних, погоджених з МВФ потреб на підставі угод " стенд-бай ": країна - член МВФ отримує право придбати у МВФ чужоземку валюту в обмін на національну в межах наперед домовленої суми упродовж погодженого періоду.

Такий кредит дає змогу кредитувати стабілізаційні програми частинами (траншами). Кожну наступну кредитну частку видають лише за умови виконання країною відповідного етапу програми, що дає змогу здійснювати певний економічний тиск на країну-позичальницю. Із закінченням терміну угоди невикористану суму кредиту повертають кредиторові.

При вступі країни в члени МВФ для неї встановлюється початкова квота в тому ж діапазоні, що і квоти існуючих держав-членів, які в цілому співпадають із нею за масштабами і характеристикам економіки. МВФ використовує розмір квот в якості орієнтиру для оцінки відносного положення держави-члена в організації. Діюча формула розрахунку квот базується на величині ВВП країни (найбільший ваговий к-т – 50%), показниках відкритості, економічної мінливості та міжнародних резервів. Квоти виражаються в спеціальних правах запозичення.

Cпеціальні права запозичення (СПЗ, Special Drawing Rights - SDR, СДР) – штучний резервний і платіжний засіб, що емітується МВФ. Найбільшою державою-членом МВФ є США, квота якої в даний час складає 42, 122млрд СДР (приблизно 64 млрд дол США). Україна із квотою 1, 372 млрд СДР займає 31-шу позицію.

Рада керівників МВФ проводить загальний перегляд квот через регулярні проміжки часу (зазвичай раз на п'ять років). Будь-які зміни квот повинні затверджуватися більшістю у 85 відсотків від загальної кількості голосів, і квота держави-члена не може бути змінена без його згоди. Останній перегляд квот – чотирнадцятий – грудень 2010р. Рада керуючих МВФ 15 грудня 2010 затвердила пакет реформ квот, який приведе до 100-відсоткового збільшення сукупних квот і істотного перебалансування часток квот. За інформацією Фонду, в результаті перегляду квот Китай стане третьою за розміром квоти державою-членом МВФ, і чотири країни так званого блоку БРІКС (Бразилія, Індія, Китай і Росія) увійдуть до числа 10 найбільших акціонерів Фонду.

СДР, розрахункова одиниця МВФ, були створені в 1969 році (випущені в обіг 1.01.1970) в підтримку Бреттонвудської системи фіксованих обмінних курсів. На той час обсяги міжнародної пропозиції двох найважливіших резервних активів - золота і доларів США - виявилися недостатніми для забезпечення розширення світової торгівлі та розвитку фінансового сектора. Тому міжнародне співтовариство вирішило створити під егідою МВФ новий міжнародний резервний актив. Спеціальні права запозичення не мають власної вартості. Спочатку вартість СПЗ була визначена еквівалентної 0, 888671 грама чистого золота, що в той час було також еквівалентно одному долару США. Однак після розпаду Бреттонвудської системи в 1973 році вартість СДР була визначена як така, що ґрунтується на кошику валют, яка в даний час складається з євро, японської ієни, фунта стерлінгів і долара США. Еквівалент СДР у доларах США щодня публікується на веб-сайті МВФ. Він розраховується на основі обмінних курсів валют, що входять до кошика, які щодня котируються опівдні на Лондонській біржі.

СДР не є ані валютою, ані вимогами до МВФ. Вони, скоріше, являють собою потенційну вимогу до вільно використовуваних валют держав-членів МВФ. Власники (утримувачі) СДР можуть отримувати ці валюти в обмін на свої СДР двома способами: по-перше, за допомогою механізму добровільного обміну між державами-членами; та, по-друге, за допомогою призначення МВФ держав-членів з міцними зовнішніми позиціями, які повинні купувати СДР у держав-членів зі слабкими зовнішніми позиціями. Окрім його ролі як додаткового резервного активу, СДР слугує розрахунковою одиницею МВФ і деяких інших міжнародних організацій.

СДР можуть використовуватися тільки у міждержавних розрахунках для покриття дефіцитів платіжних балансів та на деякі інші цілі шляхом обміну національної валюти країн-учасниць угоди про СДР. Крім того, ці розрахункові засоби можуть бути використані для проведення розрахунків з міжнародними банками та країнами, що не є членами МВФ на основі купівлі-продажу СДР.

Процентна ставка по СДР є основою для розрахунку відсотків, що стягуються з держав-членів за звичайними (непільговими) кредитами МВФ а також відсотків, сплачуваних державам-членам за їх авуарами (активами) в СДР.

Процентна ставка за СДР визначається щотижня, і заснована на середньозваженому значенні процентних ставок за короткостроковими борговими інструментами на грошових ринках валют, що складають кошик СДР.

Україна є повноправним членом Міжнародного валютного фонду з 3 вересня 1992 року, до якого вона приєдналася згідно із Законом України «Про вступ України до Міжнародного валютного фонду, Міжнародного банку реконструкції та розвитку, Міжнародної фінансової корпорації, Міжнародної асоціації розвитку та Багатостороннього агентства по гарантіях інвестицій» від 03.06.1992 №2402-XII.

Представництво України в Раді керуючих Міжнародного валютного фонду забезпечується відповідно до Указу Президента України від 19.12.2005 №1809/2005, згідно з яким керуючим від України - членом Ради керуючих Міжнародного валютного фонду є Голова Національного банку України, а заступником керуючого від України - членом Ради керуючих Міжнародного валютного фонду є Міністр фінансів України.

Україна першою з країн пострадянського простору в 2003 році приєдналася до спеціального стандарту розповсюдження статистичних даних МВФ. Україна з 1994 року активно співпрацює з МВФ, використовуючи його фінансові і технічні ресурси з метою досягнення макроекономічної стабілізації та створення необхідних передумов для проведення економічних реформ.