Порядок відображення показників соціального обліку в звітності

На сьогоднішній день існує цілий ряд авторитетних методик, які визначають поняття «соціальна звітність» та принципи її складання. Всесвітня бізнес-рада зі сталого розвитку (WBCSD) називає соціальною звітністю добровільну презентацію інформації про соціальну, економічну та екологічну результативність компанії, яка стандартизує цю інформацію відповідно до однієї з систем показників результативності та надає її в публічному доступі всім заінтересованим сторонам.

Соціальна звітність – це документально оформлена сукупність даних комерційної організації, що відображають середовище існування компанії, принципи та методи співпраці з групами впливу, результати діяльності компанії в економічній, соціальній, екологічній сфері життя суспільства.

Соціальна звітність – це процедура надавання звітів про соціальну діяльність підприємства, що передбачає використання окремих показників зовнішніми аудиторами. Звітність повинна включати не тільки інформацію про досягнення підприємств, у ній повинні відбиватися і проблеми, можливі загрози, які виникають у процесі розвитку бізнесу, і розроблюється фахівцями управлінського складу та представниками профспілок.

Деякі країни перетворили корпоративну соціальну відповідальність та звітність в ефективний інструмент державної політики.

Відповідне законодавство існує в Данії, Швеції, Норвегії, Голландії, Франції, Великобританії, Канаді, де великі компанії зобов’язані щорічного оприлюднювати свої соціальні звіти.

Понад 3000 великих європейських корпорацій щорічно оприлюднюють соціальні звіти про те, що вони зробили впродовж року на користь своїх заінтересованих сторін.

В Україні з розвитком та поширенням питань соціальної відповідальності процеси соціальної звітності набувають особливої цінності та все більшої значущості.

Вигоди соціальної звітності для компанії:

1) допомагає компанії розбудувати процес управління КСВ;

2) будує довіру до компанії з боку різних груп впливу;

3) підвищує прозорість компанії;

4) підвищує готовність компанії до роботи на нових рівнях;

5) зміцнює ділові відносини та сприяє розширенню ринків.

Ризики нефінансової звітності.

1. Можлива критика;

2. Ресурсоємність;

3. Недостовірність даних;

4. Репутаційний ризик.

Хто читає соціальну звітність?

1. Працівники;

2. Бізнес-партнери;

3. Акціонери;

4. Споживачі;

5. Кредитори та інвестори;

6. Державні органи;

7. Неурядові організації;

У світовій практиці існує три форми формування нефінансової звітності:

1. Довільна форма, яка у практичній діяльності найпоширеніша форма звіту, яка призначена для зовнішніх користувачів і не вимагає проведення соціального аудиту.

2. Комплексні звіти: — комплексний звіт за методом потрійного підсумку (Triple Bottom-Line). Сутність даного методу полягає у висвітленні діяльності компанії з трьох точок зору: — економічних результатів діяльності — фінансово-економічні і виробничі показники (прибуток, обсяг виробленої продукції тощо); — екологічних результатів діяльності — вплив основної діяльності на довкілля і здоров'я людей (наприклад, дані про шкідливі викиди в атмосферу і застосування природоохоронних технологій)— соціальних результатів діяльності — широкий спектр інформації, яка стосується діяльності компанії щодо своїх працівників, клієнтів, місцевих громад, інших цільових аудиторій та суспільства в цілому: комплексний звіт методом за Лондонської групи порівняльного аналізу (London Benchmarking Group); комплексний звіт за методом групи корпоративного громадянства (Corporate Social Citizenship) чи за якимось іншим подібним методом.

3. Стандартизовані звіти. Такі форми мають певні переваги над попередніми, які полягають у можливостях порівняння з звітами інших компаній, що дає можливість визначення соціального рейтингу компанії та визнання її у міжнародній діловій спільноті. Найбільш розповсюдженими міжнародними стандартами звітності є: стандарти Саншайн; GRI; АА1000; SА8000

Аналіз показав, що загальна структура соціального звіту будь-якої компанії включає чотири основних елементи:

1) надання загальних відомостей про компанію, основні досягнення минулого року;

2) звернення керівництва компанії з метою надання загальних

відомостей і, можливо, для інформування про керівництво;

3) основна частина соціального звіту;

4) заключна частина звіту, що містить зведені таблиці основних

показників за рік і план подальшого розвитку

Стандартизовані звіти[ред. • ред. код]

Звіт за стандартом GRI (Global Reporting Initiative) відображає економічні, соціальні та екологічні досягнення, має чіткі критерії, яких компанія повинна дотримуватися при його складанні. Був впроваджений некомерційною організацією „Глобальна ініціатива зі звітності“ у 2000 р. Сьогодні у світовій практиці його використовують біля 440 компаній різних країнах світу. Рекомендації стандарту GRI сприяють підвищенню конкурентоспроможності компанії в галузі залучення інвестиції та участі в тендерах міжнародних організацій. За дотримання компанією кількості критеріїв у звіті, вона отримує рейтинг А, В, С., а при підтверджені їх аудитом, то відповідно отримує рейтинг А+, В+, С+. Для компаній форма звіту за даним стандартом є найбільш складною серед стандартизованих звітів. В Україні одним із перший оприлюднив звіт відповідно до системи GRI „Надра Банк“.

Соціальний звіт (GRI — стандарт) повинен віддзеркалювати економічну, соціальну і екологічну політику корпорації і виконувати функцію інструмента управління діяльністю з корпоративною соціальною відповідальністю (КСВ). У кожній із трьох сфер GRI пропонує набір кількісних показників. В його основі покладена концепція стійкого розвитку — компанія повинна знайти баланс між потребами сьогоднішнього покоління в економічному добробуті, сприятливого навколишнього середовища, соціальному добробуті і аналогічними потребами майбутніх поколінь.

Міжнародний стандарт звітності у області сталого розвитку GRI (Global Reporting lnitiativel) використовують у своїй практиці біля 440 компаній у різних країнах світу. Впровадження корпоративної соціальної звітності тісно пов'язано з проблемою глобалізації, ключовим граком якої є бізнес. Організація об'єднаних націй ініціювала створення „Глобального договору“. В основі цього документу лежать добровільні принципи поведінки у сфері прав людини, охорони праці, збереження навколишнього середовища, а також протидія корупції, яким зобов'язуються наслідувати компанії і організації, підписавши договір.

Звіт за стандартом АА1000 (AccountAbility) — це звіт за оцінкою успіху організації в економічній, екологічній та соціальному середовищі, заснований на діалозі із стейкхолдерами, який може проходити аудит. Був розроблений Інститутом соціальної та етичної звітності (Institute of Social and Ethical AccountAbility) в 1999 році. Стандарт носить універсальний характер і підходить більше для компаній, діяльність яких суттєво впливає на суспільство. Основними етапами процесу формування соціальної звітності у відповідності до вимог цього стандарту є уточнення цінностей та завдань компанії, збір та узагальнення інформації у звітності та її аналіз, проведення зовнішнього аудиту.

Стандартизований звіт за ISO 14000 був розроблений в 1992 році Британським інститутом стандартизації. У 1996 році він став основою для впровадження серії стандартів екологічного менеджменту Міжнародною організацією із стандартизації (International Organization for Standardization). Звіт орієнтований більшою мірою на екологічний компонент соціальної відповідальності.

У Стандарті ISO-26000 представлене розширене формулювання: „соціальна відповідальність“ (social responsibility) — це відповідальність фірми за вплив її рішень і діяльності на суспільство і довкілля через прозору і етичну поведінку, яка сприяє сталому розвитку, здоров'ю і добробуту суспільства; враховує очікування зацікавлених сторін; відповідає існуючому законодавству і узгоджується з міжнародними нормами поведінки; інтегрована у діяльність всієї фірми і реалізується нею на практиці взаємовідносин».

У звіті за стандартом SA 8000 (Social Accountability International) основна увага приділяється дотриманню трудового законодавства, прав людини в кадровій політиці компаній. Він дає можливість компанії розробляти і реалізувати політику й методи управління, які можна контролювати або на них впливати.

Стандарт SA 8000 був розроблений в 1997 році Агентством з акредитації Ради з економічних пріоритетів (Council on Economic Priorities Accreditation Agency). Цей стандарт встановлює нормативи поведінки роботодавця відносно до своїх працівників;