Методологія юридичної науки як система пізнавальних установок і механізмів.

Тема 1. Поняття і зміст методології юридичної науки.

1. «Наука» як сфера людської діяльності. Емпіричне та теоретичне пізнання об'єктів.

2. Співвідношення об’єкту та предмету юридичної науки.

3. Методологія юридичної науки як система пізнавальних установок і механізмів.

4. Зміст методології: парадигми, підходи, принципи, методи.

Наука» як сфера людської діяльності. Емпіричне та теоретичне пізнання об'єктів.

Наука – система узагальненого знання. Наука виступає сферою людської діяльності щодо пізнання різноманітних об’єктів навколишнього світу.

Головні способи пізнання можливо класифікувати на емпіричні (способи виявлення, фіксування, збирання, систематизації інформації про факти та явища) і теоретичні (способи пояснення, тлумачення зібраних даних, побудови понять, концепцій, прогнозів і т. ін.).

Усю сукупність наук можливо класифікувати на технічні і соціальні науки. Критерієм класифікації виступає об’єкт дослідження.

Посеред соціальних наук особливе місце відведено юридичним наукам – юриспруденції – усій сукупності дисциплін юридичної науки.

Співвідношення об’єкту та предмету юридичної науки.

Можливість відокремити одну науку від іншої пов’язана із специфікою предмета та об’єкта дослідження кожної науки. При чому, якщо об’єкт дослідження може бути родовим для певної сукупності наук, то предмет є виключною характеристикою напряму дослідження певної науки. Предмет вказує що саме вивчається конкретною наукою.

Предмет завжди виступає частиною об’єкту, вказуючи на ту особливість яка підлягає ретельному аналізу.

Об’єктом юридичних наук є вивчення сутності держави і права, а предмет у кожної юридичної науки розкриває певний аспект родового об’єкту.

Методологія юридичної науки як система пізнавальних установок і механізмів.

Методологія – це система методів пізнання і практики, тобто система принципів, правил, прийомів, способів і засобів організації та побудови теоретичної і практичної діяльності, а також вчення про цю систему. (С. Д. Гусарев).

Методологія юридичної науки – це: а) система підходів і методів, способів і засобів наукового дослідження права, а також б) вчення (теорія) про їх використання при вивченні державно-правових явищ. (П. М. Рабінович).

Методологія сучасної юридичної науки являє собою складне і багатопланове утворення, яким охоплюються: проблеми структури наукового знання взагалі і наукових правових теорій особливо; закони виникнення, функціонування і зміни наукових правових теорій; понятійний каркас юридичної науки та її окремих дисциплін; структура й операційний склад методів юридичної науки; аналіз її мови, формальних і формалізованих методів дослідження (методики і процедури дослідницької діяльності), типології систем наукового правового знання і т.д.

Вищий рівень методології юриспруденції складають світогляд, тип домінуючого юридичного мислення та юридичні наукові парадигми, які багато в чому визначають вибір методологічних підходів та методів при проведенні юридичних наукових досліджень.

Для кожної епохи розвитку людства притаманний свій домінуючий світогляд як цілісна сукупність домінуючих уявлень про світ, роль в ньому людини, а також похідних від них переконань, установлень, ідеалів, принципів, ціннісних орієнтацій пізнавальної і практичної діяльності людей, їхньої життєдіяльності в цілому. Домінуючими тенденціями світогляду XX ст. є плюралізм ідей та принципів, інтеграція країн та забезпечення світового порядку, інформатизація всіх сфер суспільного життя.

Сучасний тип науково-правового мислення передбачає: рішучий поворот юридичних досліджень до правди життя, до істини, тобто до повної їх адекватності об´ єктивним процесам, та глибоке з´ ясування процесів, що відбуваються у правовому розвитку світу.

Від типу наукового юридичного мислення залежить " арсенал" парадигм, які існують у юриспруденції.

Для юриспруденції в XX столітті притаманне домінування двох головних парадигм – позитивізму та соціологізму.

Структурно методологія правознавства має декілька рівнів: світоглядний, що визначає головні напрямки і загальні принципи пізнання в цілому; загальнонауковий (міждисциплінарний), який використовується при пізнанні особливої групи однотипних об´ єктів; конкретно-науковий, який застосовується у процесі пізнання специфіки окремого об´ єкта групою наук; спеціально-науковий – властивий вивченню визначених властивостей об´ єкта в межах конкретної науки; рівень процедур і методик - властивий дослідженню тієї або іншої властивості об´ єкта.