Главная страница Случайная страница
Разделы сайта
АвтомобилиАстрономияБиологияГеографияДом и садДругие языкиДругоеИнформатикаИсторияКультураЛитератураЛогикаМатематикаМедицинаМеталлургияМеханикаОбразованиеОхрана трудаПедагогикаПолитикаПравоПсихологияРелигияРиторикаСоциологияСпортСтроительствоТехнологияТуризмФизикаФилософияФинансыХимияЧерчениеЭкологияЭкономикаЭлектроника
Злочини з двома формами вини.
|
|
Заключается в разном отношении к двум или более последствий (ч.2. ст..121: тяжкого телесного повреждения-умысел; до наступления смерти-неосторожность)
Преступления с двумя формами вины характеризуются следующими признаками:
а) наличие в результате совершения преступления двух последствий;
б) сочетание различных форм вины в отношении этих двух последствий;
в) две формы вины могут иметь место только в квалифицированных составах;
г) неосторожным может быть только отношение к квалифицирующим деяние признакам;
д) преступления с двумя формами вины отнесены законодателем к числу умышленных преступлений.
39.Мотив та мета злочину, їх значення для кваліфікації.
Мотив – внутренние побуждения, которыми руководствовался субъект при совершении преступления.
виды мотивов:
-мотивы политического характера;
-низкие мотивы (польза, хулиганские побуждения и т.д.);
-мотивы, в которых отсутствует низкий характер (стечения тяжелых личных или семейных обстоятельств и т.п.)
Цель -желаемый результат, которого должен достичь человек при совершении преступления, представления человека об изменениях в обществе, в материальном мире, о характере и степени собственных неправомерных действий.
Мотив и цель имеют большое значение в уголовном праве для квалификации преступлений и определения пределов уголовной ответственности. Как факультативные признаки они выполняют троякую роль в уголовном законодательстве: обязательный признак состава; квалифицирующий признак; обстоятельство, смягчающее или отягчающее наказание.
40.Випадок (казус) та його відмінність від злочинної недбалості.
«Случай» – это такое психическе состояние лица, когда оно не предпологает наступления общественно опасных последствий, не должно было и (или) не могло их предвидеть. «Случай» исключает вину в поведении человека.
В отличии от небрежности, «случай» характеризуется отсутствием объективного и субъективного критериев, определяющих небрежность как вид вины, или одновременным отсутствием этих критериев.
41.Юридична та фактична помилка в кримінальному праві.
Под ошибкой в уголовном праве понимается направильное представление лица о юридических свойствах или фактических признаках совершенного им деяния.
Юридическая ошибка — это неправильное представление лица о преступности или непреступности совершениого им деяния, его квалификации, о виде и размере наказания, предусмотренного за данные деяния.
В соответствии с этим различают следующие виды юридической ошибки.
Ошибочная оценка лицом, совершившми преступление, своего деяния как преступного, хотя в действительности уголовный закон данное деяние не относит к разряду преступных. В данном случае речь идет о так называемых «мнимых преступлениях». В данном случае исключается уголовная ответственность.
Ошибочная оценка лицом своего деяния как непреступного, хотя на самом деле это деяние признается законом преступным. В этом случае наступает уголовная ответственность, поскольку незнание закона не освобождает от уголовной ответственности и назначения наказания.
Неправильное представление лица о квалификации им содеянного. Ответственность наступает за фактически совершенное деяние.
Неправильное представление лица о размере и виде наказания. Названное обстоятельство не входит в содержание вины и не обязательно должно охватываться сознанием виновного. Уголовная ответственность наступает на общих основаниях.
Фактическая ошибка — это неправильное представление, заблуждение лица относительно фактических обстоятельств содеянного, его объективных признаков.
В уголовном праве выделяют фактические ошибки, относящиеся к объекту, предмету причинной связи, средствам, относящимся к отягчающим и смягчающим обстоятельствам.
Ошибка относительно объекта посягательства не меняет формы вины, она определяет лишь ее содержание.
Ошибка в предмете посягательства — это заблуждение лица относительно характеристик предметов в рамках тех общественных отношений, на которые посягало лицо.
Ошибка в личности потерпевшего заключается в том, что виновный, заблуждаясь, причиняет вред другому лицу, принимая его за выбранную жертву (например, ошибочно убивает другого).
Ошибка в средствах совершения преступления имеет место в случаях, когда лицо использует иные, не запланированные средства (то, с помощью чего и чем осуществляется воздействие на предметы посягательства и потерпевшего).
Ошибка в причинной связи означает неправильное представление лица о причинной связи между деяниями и последствием.
Ошибка в квалифицирующих признаках преступления выражается в том, что лицо заблуждается относительно отсутствия квалифицирующего обстоятельства, полагая, что оно совершает преступление без квалифицирующих обстоятельств, и фактически имеющиеся признаки не охватываются сознанием виновного.
42.Поняття та види стадій вчинення злочину.
Стадии совершения преступления - это определенные этапы его осуществления, которые существенно различаются между собой степенью реализации умысла, т.е. характером деяния (действия или бездействия) и моментом его прекращения.
УК признает преступными и наказуемыми три стадии совершения преступления:
- приготовление к преступлению - является приискание или приспособление средств или орудий, приискание соучастников или сговор на совершение преступления, устранение препятствий, а также иное умышленное создание условий для совершения преступления. Приготовление к преступлению небольшой тяжести не влечет уголовной ответственности.
- покушение на преступление, что вместе с приготовлением к преступлению составляют неоконченное преступление- является совершение лицом с прямым умыслом деяния (действия или бездействия), непосредственно направленного на совершение преступления, предусмотренного соответствующей статьей Особенной части настоящего Кодекса, если при этом преступление не было доведено до конца по причинам, не зависящим от его воли.
Покушение на совершение преступления является оконченным, если лицо выполнило все действия, которые считало необходимыми для доведения преступления до конца, но преступление не было закончено по причинам, не зависящим от его воли.
Покушение на совершение преступления является неоконченным, если лицо по причинам, не зависящим от его воли, не совершило всех действий, которые считало необходимыми для доведения преступления до конца.
- оконченное преступление -признается деяние, содержащее все признаки состава преступления.
43. Кримінальна відповідальність за готування до вчинення злочину
Стаття 14. Готування до злочину
1. Готуванням до злочину є підшукування або пристосування засобів чи знарядь, підшукування співучасників або змова на вчинення злочину, усунення перешкод, а також інше умисне створення умов для вчинення злочину.
2. Готування до злочину невеликої тяжкості не тягне за собою кримінальної відповідальності.
1. На відміну від виявлення наміру стадія готування характеризується діяльністю суб'єкта, яка полягає у створенні умов, необхідних для подальшого вчинення злочину. Водночас особа при готуванні ще не виконує об'єктивну сторону забороненого КК діяння. Саме за цією об'єктивною ознакою готування до злочину відрізняється від замаху на нього.
2. КК встановлює караність умисного створення умов для вчинення конкретного злочину, а не для злочинної діяльності взагалі. Особа планує у майбутньому довести свій злочинний намір до логічного завершення - вчинити закінчений злочин і створює для цього належні умови. Тому не охоплюються ч. 1 ст. 14 випадки придбання чи пристосування особою про всяк випадок різних предметів, які можуть використовуватися як засоби чи знаряддя вчинення кримінальне караних діянь. За наявності підстав такі дії можуть розглядатися як відповідні закінчені злочини (наприклад, незаконне придбання вогнепальної чи холодної зброї, вибухових речовин, радіоактивних матеріалів).
3. З об'єктивної сторони готування може полягати у створенні умов для вчинення злочину. Ч. 1 ст. 14, крім відповідного узагальненого формулювання (інше умисне створення умов для вчинення злочину), містить приблизний перелік конкретних видів готування до злочину (підшукування або пристосування засобів чи знарядь, підшукування співучасників, змова на вчинення злочину, усунення перешкод).
Під засобами розуміють предмети матеріального світу, які застосовуються при вчиненні злочину для його полегшення чи прискорення (підроблені документи для шахрайського заволодіння майном, транспортні засоби для перевезення членів злочинної групи або викраденого майна, відмички або ключі для проникнення у житло з метою вчинення крадіжки тощо). Знаряддя - це предмети, які безпосередньо використовуються для виконання об'єктивної сторони злочину, зокрема для заподіяння суспільне небезпечних наслідків (наприклад, зброя, якою заподіюються смерть чи тілесні ушкодження потерпілому). При так званому посередньому вчиненні злочину своєрідним знаряддям можуть визнаватися особи, які через певні психічні хвороби або недосягнення певного віку кримінальній відповідальності не підлягають.
Підшукування означає придбання засобів і знарядь будь-яким способом (купівля, обмін, викрадення, отримання у борг тощо). Пристосування - це такий вплив винного на матеріальні предмети, внаслідок якого вони стають придатними або більш зручними для застосування при вчиненні злочину (наприклад, виготовлення обріза з мисливської рушниці, ремонт несправної вогнепальної зброї). Поняттям пристосування охоплюється також виготовлення засобів і знарядь вчинення злочину. У разі, коли дії з придбання, виготовлення чи пристосування відповідних предметів самі по собі є злочинними, вони потребують самостійної правової оцінки, а все вчинене - кваліфікації за сукупністю злочинів. Наприклад, купівля пістолета з метою вчинити вбивство утворює готування до вбивства і склад незаконного поводження зі зброєю (ст. 263).
Під підшукуванням слівучасншав слід розуміти знайомство з потенційними співучасниками, їх вербування, підбурювання до участі у вчиненні злочину як виконавців, пособників або організаторів. Змова на вчинення злочину - це досягнення угоди між двома або більшою кількістю осіб, яким притаманні ознаки суб'єкта злочину, спільними зусиллями вчинити конкретний злочин. У випадках, передбачених Особливою частиною КК, такі види готування, як підшукування співучасників та змова на вчинення злочину, можуть утворювати самостійні склади злочину (передбачені, наприклад, ст. ст. 109, 255, 392).
Усунення перешкод - це дії чи бездіяльність, які полягають в усуненні перепон, що заважають реалізації злочинного наміру (наприклад, залишення відкритими дверей сховища з метою полегшення вчинення з нього крадіжки, вимкнення охоронної сигналізації, отруєння сторожової собаки). Під іншим умисним створенням умов для вчинення злочину слід розуміти, зокрема, розробку плану вчинення злочину, влаштування засідки, підготовку місць для зберігання викраденого, створення надлишків ввіреного майна для наступного протиправного" заволодіння ним шляхом привласнення або розтрати, вивчення системи охорони банку з метою нападу на нього, підготовка алібі тощо.
4. Обов'язковою ознакою готування до злочину є те, -що ця стадія має місце тільки у разі припинення дій винного з причин, що не залежать від його волі. У разі припинення вказаних дій за власною волею суб'єкта має місце добровільна відмова при незакінченому злочині (ст. 17).
5. Відповідно до КК 1960 p. кримінальне караним визнавалось готування до злочину будь-якої тяжкості. КК 2001 p. пов'язує караність готування до злочину зі ступенем тяжкості злочину (див. ст. 12 та коментар до неї), виключаючи кримінальну відповідальність за готування до вчинення злочину невеликої тяжкості. Особи, засуджені за готування до злочину за ч. 1 ст. 17 та відповідними статтями Особливої частини КК 1960 p., якщо ці злочини належать до злочинів невеликої тяжкості, підлягають звільненню від покарання (п. 1 розділу II Прикінцевих та перехідних положень КК 2001 p.).
|
|