Статистичне вивчення обсягу, структури і динаміки експорту, імпорту і зовнішньоторговельного обороту.

Сутністю зовнішньої торгівлі є економічний обмін із закордонними країнами, вивезення товарів та послуг із країни (експорт) та їх увезення у країну (імпорт). Зовнішня торгівля активно впливає на економіку країни.

У зовнішньоторговельних операціях обліковуються окремо товари, послуги, кредити. Оборот зовнішньої торгівлі окремої країни й оборот світової торгівлі визначаються за календарний період в натуральному і вартісному виразі у національній валюті та в доларах США.

Вивчаючи структуру зовнішньої торгівлі, статистика застосовує різні міжнародні торгові класифікації: Гармонізовану систему опису й кодування товарів (ГСОКТ), Міжнародну стандартну торгову класифікацію (МСТК). У статистиці зовнішньої торгівлі України використовується Українська класифікація товарів зовнішньоекономічної діяльності (УКТ ЗЕД).

Для оцінки експорту використовуються ціни ФОБ, для оцінки імпорту — ціни СІФ. Ціна ФОБ формується на кордоні країни-експортера, ціна СІФ — на кордоні країни-імпортера.Ціна ФОБ охоплює вартість товару за контрактом, витрати, пов’язані з доставкою товару до кордону, вартість навантаження, а також експортне мито. Вона використовується за морських перевезень. За сухопутного перевезення товарним цінам ФОБ відповідають ціни франко-кордон країни, що експортує.

Ціна СІФ складається з ціни ФОБ, витрат на транспортування до кордону країни-імпортера, витрат на страхування товару від кордону країни-експортера до кордону країни-імпортера. За сухопутних перевезень товарній ціні СІФ відповідає ціна франко-кордон країни, що імпортує.

Зовнішньоторговельний оборот окремої країни (О_з) визначається за період сумою вартісних обсягів експорту й імпорту: О_з = Е + І. Його розраховують у поточних і порівняних цінах.

Оборот світової торгівлі розраховується як сума експорту (чи сума імпорту) усіх країн світу: О = Σ Е; О = Σ І. Такий підхід потрібний для виключення повторного рахунку, тому що експорт однієї країни одночасно є імпортом для іншої країни.

Оборот світової торгівлі, розрахований як сума імпорту, ураховується в цінах СІФ, тому він завжди більший, ніж експорт у цінах ФОБ. З цієї причини сальдо світової торгівлі — різниця між світовим експортом і світовим імпортом — завжди негативне.

Зовнішньоторговельний баланс (сальдо зовнішньої торгівлі) — це різниця між експортом та імпортом країни: С = Е — І. Сальдо зовнішньої торгівлі може бути позитивним, негативним і нульовим.

Коефіцієнт покриття імпорту експортом: % оцінює ступінь збалансованості зовнішньої торгівлі. Його значення більше 100% може бути за позитивного сальдо торговельного балансу, менше 100% — негативному сальдо, тобто певна частка імпорту не забезпечується експортом.

Для характеристикиміжнародної спеціалізації країн щодо виробництва чи споживання окремих товарів і послуг використовується коефіцієнт внутрішньовидової міжнародної спе-
ціалізації країни: Його значення може коливатися від «мінус» 100% (країна є виключно імпортером окремого товару) до «плюс» 100% (країна є чистим експортером окремого товару).

Ступінь участі країни в міжнародному поділі праці характеризує коефіцієнт експортної спеціалізації для окремих товарів чи послуг:

,

де Е, Е_i — відповідно загальний обсяг експорту країни та обсяг експорту i -го товару; , — відповідно обсяг світового експорту та експорт i -го товару; — відповідно частка i -го товару в обсязі світового експорту та конкретної країни.

Якщо К _ЕС> 1, це свідчить, що країна спеціалізується у світовому господарстві на виробництві й експорті цього товару (для імпорту це означає, що країна є чистим його споживачем).

Регулювання експортно-імпортних операцій і кількісного обмеження імпорту (експорту) на певний строк установлюється за допомогою квоти (поряд з використанням інших нетарифних обмежень — експортних субсидій, компенсаційного мита, демпінгу тощо).

Експортна квота — показник відкритості економіки, який характеризує ступінь участі країни в міжнародному розподілі праці. Визначається експортна квота (ЕК) співвідношенням між експортом країни та її ВВП:

Країнами з відносно закритою економікою вважаються такі, у яких експортна квота не перевищує 10%; з відносно відкритою економікою — понад 35%; із середньою відкритістю — від 10 до 35%.

Імпортна квота — показник імпортної залежності країни. Його використовують як інструмент державного регулювання й розраховують співвідношенням імпорту та ВВП країни: Безпечним для економіки держави вважається значення показника імпортної квоти до 15% (порогове значення називають критичним імпортом).

Зовнішньоторговельна квота — показник, який характеризує співвідношення між вартістю експортно-імпортних операцій країни і ВВП. Вона є узагальнювальним показником реальної відкритості й водночас залежності національної економіки тільки в разі зіставлення з економічним потенціалом країни: .

Структура обороту зовнішньої торгівлі досліджується статистикою у двох напрямах:

· з погляду географічного розподілу імпорту й експорту, тобто визначення частки експорту (імпорту) окремої країни (групи країн) у загальному експорті (імпорті) своєї країни;

· з погляду їхньої товарної структури (частка окремих товарних груп в експорті (імпорті).

Метою географічного розподілу товарообігу є оцінка ступеня участі окремої країни в міжнародному розподілі праці, у характеристиці орієнтації країни в зовнішньоекономічних зв’язках, у визначенні її частки у світовій торгівлі.

Товарна структура — це частка окремих товарних груп в експорті (імпорті) або в зовнішньоторговельному обороті країни. Вивчення товарної структури зовнішньої торгівлі потрібне для оцінки товарних потоків, характеристики спеціалізації країни у виробництві окремих видів товарів, сировинних ресурсів.

Статистичне вивчення послуг ЗЕД здійснюється лише у вартісному виразі. Особливість експорту (імпорту) послуг виявляється в тому, що їх надання і споживання збігаються в часі. Згідно з рекомендаціями МВФ у складі послуг вирізняють: транспортні, туристичні, послуги зв’язку, будівельні, страхові, фінансові, комп’ютерні та інформаційні, роялті та ліцензійні, інші ділові послуги. При цьому використовують такі методи їх визначення:

· транскордонна поставка, коли країна надає послуги іншій країни без переміщення, наприклад, комп’ютерні послуги;

· споживання послуги за кордоном, тобто споживач переміщується в іншу країну для придбання послуги, наприклад, туристичні послуги;

· метод комерційної присутності передбачає, що постачальник переміщується у країну споживача для надання послуг (консультаційних, ремонтних тощо);

· споживач і постачальник зустрічаються за межами своєї країни для надання послуг, наприклад, транспортні